ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 343/1921/23
провадження № 61-3467св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Долинська міська рада Калуського району Івано-Франківської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Васютин Ярослав Володимирович, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Томин О. О., Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У серпні 2023 року ОСОБА_1, заінтересована особа - Долинська міська рада Калуського району Івано-Франківської області, звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування заяви зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дуба Рожнятівського району Івано-Франківської області. У грудні 2006 року переїхав на постійне проживання у м. Долина до своєї тітки ОСОБА_3, 1938 р. н., та дядька ОСОБА_4, 1939 р. н., які мешкали у квартирі АДРЕСА_1, та з досягненням похилого віку почали часто хворіти. Окрім нього та його матері будь-яких інших родичів у них не було. Доглядати за тіткою та дядьком, а також піклуватись про них як членів сім`ї була можливість лише у нього. Він доглядав за ними, купляв медикаменти, супроводжував на прийом до лікаря. Також протягом усього часу спільного проживання з тіткою та дядьком він допомагав їм по господарству, купляв продукти харчування, підтримував їхню квартиру у належному стані, проводив ремонтні роботи у ній, сплачував кошти за надання комунальних послуг, тобто вони стали однією сім`єю.
ІНФОРМАЦІЯ_2 тітка померла, її похованням займався виключно він. Дядько ОСОБА_4 важко переніс смерть дружини. Протягом останнього року свого життя він вже не готував собі їжу та був фактично лежачим і не здатним до самообслуговування. Він займався приготуванням їжі та постійним доглядом за дядьком, оскільки проживав разом з ним у одній квартирі. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. Його похованням також займався лише він.
Після смерті дядька з метою оформлення спадщини на належну йому квартиру АДРЕСА_1 він звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте йому було відмовлено, оскільки він не надав документів на підтвердження родинних зв`язків з померлим, та рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем.
За таких обставин заявник просив суд встановити, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, до дня своєї смерті постійно проживав однією сім`єю більше п`яти років разом з ним, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2023 року в складі судді Монташевич С. М. заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4, померлим ІНФОРМАЦІЯ_4, однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини на АДРЕСА_2 .
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції керувався тим, що заявник ОСОБА_1 прожив з ОСОБА_4 як одна сім`я більше 16 років, в тому числі не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, а тому наявні правові підстави для встановлення вказаного факту, необхідного заявнику для оформлення спадщини після смерті дядька.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року за апеляційною скаргою ОСОБА_2 скасовано рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2023 року, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що місцевий суд не з`ясував чи заведена спадкова справа після смерті спадкодавця та не встановив коло спадкоємців померлого, а отже дійшов передчасного висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 .
Водночас суд апеляційної інстанції установив, що рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2023 року у справі № 343/2670/23 задоволено позов ОСОБА_2 та визначено йому додатковий строк тривалістю 3 місяці з дня набрання даним рішенням законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті його дядька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, суд установив, що 03 січня 2024 року ОСОБА_2 подав нотаріусу заяву про прийняття ним спадщини після смерті дядька ОСОБА_4 .
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про наявність спору про право, а також правових підстав, передбачених частиною четвертою статті 315 ЦПК України, для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
07 березня 2024 року через засоби поштового зв`язку адвокат Васютин Я. В., який діє в інтересах ОСОБА_1, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, у якій просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 07 квітня 2020 року у справі № 638/4/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 20 грудня 2023 року у справі № 761/16555/23, від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник вказав, що установивши обставини наявності спору про право у цій справі, суд апеляційної інстанції не врахував, що рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2023 року у справі № 343/2670/23, яким було задоволено позов ОСОБА_2 та визначено йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_4, було скасовано постановою апеляційного суду від 08 лютого 2024 року та відмовлено у задоволенні вказаного позову. За таких обставин висновок апеляційного суду щодо наявності спору про право в цій справі є помилковим. Водночас суд не врахував, що існування такого спору має бути реальним, а не гіпотетичним.
Крім того, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм матеріального права при обчисленні розміру судового збору та безпідставно стягнув із заявника на користь особи, яка подала апеляційну скаргу, 1 610,40 грн судового збору замість 805,20 грн.
У квітні 2024 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.
В обґрунтування доводів відзиву заявник вказав, що викладені у заяві ОСОБА_1 обставини проживання із спадкодавцем ОСОБА_5, якими він мотивував вимоги своєї заяви, не відповідають дійсності. Після смерті тітки ОСОБА_3 ОСОБА_1 попросився проживати разом із ОСОБА_5, вони прожили разом 5-6 місяців, а потім останній вигнав ОСОБА_1 із квартири через зловживання алкогольними напоями.
Після смерті ОСОБА_5, ОСОБА_2 як його спадкоємець у передбачений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте через зміни у законодавстві не подав її вчасно та звернувся до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. На підставі судового рішення, яким йому було визначено такий строк, він звернувся із відповідною заявою до нотаріуса. Вказане судове рішення було скасовано судом апеляційної інстанції, оскільки він пред`явив позов до органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, а не до іншого спадкоємця - ОСОБА_1 . Натомість він не був обізнаний про рішення суду першої інстанції, яким останній встановив факт проживання однією сім`єю із спадкодавцем, а тому не пред`являв вимоги до ОСОБА_1 .
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Місце проживання ОСОБА_4 було зареєстровано у квартирі АДРЕСА_1 .
У матері заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 була рідна сестра ОСОБА_7, яка є його рідною тіткою та яка у 1962 році одружилася з ОСОБА_4 .
З 21 грудня 2006 року місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано у квартирі АДРЕСА_1 .
27 листопада 2023 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 (а. с. 114).
Особа, яка подала апеляційну скаргу в цій справі - ОСОБА_2 є племінником спадкодавця ОСОБА_4 (його батько ОСОБА_5 був рідним братом ОСОБА_4 ).
З метою оформлення спадщини після смерті дядька ОСОБА_2 у вересні 2023 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте отримав відмову у зв`язку із пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2023 року в справі № 343/2670/23 задоволено позов ОСОБА_2, предʼявлений до Долинської міської ради, та визначено йому додатковий строк тривалістю 3 місяці з дня набрання даним рішенням законної сили для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті його дядька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 71-73).
03 січня 2024 року ОСОБА_2 повторно подав нотаріусу заяву про прийняття ним спадщини після смерті дядька ОСОБА_4 .
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Долинського районного суду від 22 листопада 2023 року та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до Долинської міської ради Калуського району Івано-Франківської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.