ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(додаткова)
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 2-182/2009
провадження № 61-17721св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - Макіївський відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Макіївського відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в особі начальника ОСОБА_2,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на бездіяльність Макіївського відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в особі начальника ОСОБА_2 .
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2023 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 20 березня 2024 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1, скасовано ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 19 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року та ухвалено нове рішення, яким задоволено скаргу ОСОБА_1 .
Визнано бездіяльність начальника Макіївського відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Безгубова М. В., що полягає у незнятті арештів з майна ОСОБА_1, накладених у виконавчих провадженнях № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, протиправною та зобов`язати його скасувати арешти, зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Стягнуто з Макіївського відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 1 073,69 гривень на відшкодування судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної та касаційної скарг.
У квітні 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Макіївського відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на його користь витрат на професійну правничу допомогу, надану йому в першій інстанції - в сумі 10 000 грн, апеляційної інстанції - в сумі 5 000 грн та касаційній інстанції - в розмірі 6 000 грн, загалом на суму 21 000 грн. Заява обґрунтована тим, що суд касаційної інстанції не вирішив питання про розподіл вказаних судових витрат.
Водночас заявник просить суд поновити строк на подання вказаної заяви у звʼязку із тим, що повний текст постанови Верховного Суду надійшов до його кабінету у підсистемі "Електронний суд" лише 17 квітня 2024 року, після чого він у пʼятиденний строк звернувся до суду із цією заявою.
Згідно статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з частиною третьою статті 127 ЦПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
З огляду на те, що про прийняття постанови Верховним Судом від 20 березня 2024 року ОСОБА_1 стало відомо 17 квітня 2024 року і останній із заявою про ухвалення додаткового рішення звернувся 22 квітня 2023 року, то колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску ним встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку для подання цієї заяви, а тому цей строк підлягає поновленню.
Розглядаючи вимоги заяви ОСОБА_1 по суті, колегія суддів дійшла висновку, що ця заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно із статтею 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення у таких випадках: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до вимог підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що при вирішенні цієї справи Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року не вирішив питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.