ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 753/5575/20
провадження № 61-144св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Гудими Д А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Дарницька окружна прокуратура міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року у складі судді Заставенко М. О. та постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2020 року Дарницька окружна прокуратура м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання вчинити дії.
Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження від 24 квітня 2018 року № 42018101020000077 встановлено, що на підставі неіснуючого рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2007 року у справі № 2-357/07 про визнання за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення площею 56 кв. м, розташоване по АДРЕСА_1, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О. М. прийняла рішення від 15 березня 2016 року № 28735169 про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису № 13690801 про право власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно та присвоїла номер об`єкту нерухомого майна 874969180000.
15 березня 2016 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив вказане нежитлове приміщення на користь ОСОБА_1, який у цей же день посвідчений тим же приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 246, про що внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Прокурор зазначав, що актом обстеження земельної ділянки, складеним Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 16 липня 2019 року № 19-0500-02 встановлено, що на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,018 га, по АДРЕСА_1 (код ділянки 90:002:0089) розташована споруда з приміщеннями торгівельного призначення (кафе, магазин) та сезонний майданчик. Указані об`єкти нерухомості збудовані на земельній ділянці, що не була належним чином відведена ОСОБА_2 для цієї мети, а також без дозвільних документів, які надають право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проєкту, а тому, з урахуванням положень частини другої статті 376 ЦК України, право власності ОСОБА_2 або інших осіб на зазначений об`єкт не виникло, у зв`язку з чим не могло бути реалізовано в частині розпорядження майном, зокрема передачі третім особам.
Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області, за яким ОСОБА_2 набув право власності на об`єкт нерухомості, не існує, а, відтак і не породжує будь-яких прав щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, належній територіальній громаді м. Києва, яка самовільно зайнята, чим порушено права та охоронювані законом інтереси держави в особі Київської міської ради, як органу, уповноваженого розпоряджатися землями територіальної громади міста Києва. Тому земельна ділянка підлягає поверненню територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради.
Уточнивши позовні вимоги, прокурор просив суд:
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення площею 56,00 кв. м по АДРЕСА_1, оформлену записом, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. 15 березня 2016 року за № 28735169, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 874969180000;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі торгівельного призначення, площею 56 кв. м по АДРЕСА_1, укладений 15 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений 15 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. та зареєстрований в реєстрі за № 246;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, площею 56,00 кв. м по АДРЕСА_1, оформлену записом, вчиненим 15 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. за № 28737391, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 874969180000;
- зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,018 га по АДРЕСА_1, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року позов Дарницької окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2, оформлену записом, вчиненим 15 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. за № 28735169, про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, площею 56,00 кв. м по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 874969180000; визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15 березня 2016 року, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення, площею 56,00 кв. м по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений 15 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. та зареєстрований в реєстрі за № 246; скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 оформлену записом, вчиненим 15 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. за № 28737391, про право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, площею 56,00 кв.м, по АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 874969180000; зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку, площею 0,018 га по АДРЕСА_1, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що у ОСОБА_2 не виникло право власності на спірне нежитлове приміщення, а, відтак, таке неіснуюче право щодо об`єкта нерухомості не породжує й прав власника щодо розпорядження майном, зокрема продажу третім особам. Таким чином таке право власності, за його відсутності, ОСОБА_2 не міг передавати за правочином ОСОБА_1 .
Також суд зазначив, що на виконання вимог статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у позовній заяві прокурор обґрунтував порушення інтересів держави, яке полягає у відновленні правового порядку, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності територіальної громади м. Києва на землю, захист такого права шляхом скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі продажу та повернення земельної ділянки.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
30 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кучерявий Д. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року в справі № 726/874/15-ц, від 16 січня 2019 року в справі № 458/1173/14-ц, від 12 вересня 2022 року в справі № 726/1092/20, від 20 січня 2021 року в справі № 442/302/17, від 18 липня 2022 року в справі № 330/1009/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 916/2791/13, від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18 та постановах Верховного Суду України від 19 квітня 2017 року в справі № 354/612/13-ц, від 06 вересня 2017 року в справі № 6-1721цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не дослідили обставин справи щодо того, хто здійснював будівництво спірного нежитлового приміщення та в подальшому має знести його, привівши земельну ділянку в придатний для її використання стан.
Обов`язковим при визначенні особи, що має здійснювати знесення самочинної будівлі, є наявність факту будівництва такої будівлі відповідачем. При розгляді справи суди попередніх інстанцій не врахували той факт, що ОСОБА_1 не здійснював самочинного будівництва, тому не може бути зобов`язаним у його знесенні.
Суди попередніх інстанцій необґрунтовано дійшли висновку, що прокурор має достатні підстави для звернення до суду з указаним позовом у цій справі. Прокурор не навів обставин щодо неможливості Київською міською радою самостійно звернутися до суду з позовом.
Доводи інших учасників справи
Керівник Дарницької окружної прокуратури м. Києва подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що факт купівлі самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, не свідчить про правомірність володіння земельною ділянкою. Підставою правомірного користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спірне майно, згідно з вимогами Земельного кодексу України, є відповідне рішення Київської міської ради, а не клопотання про надання дозволу на розробку документації із землеустрою.
Київська міська рада не приймала рішень про передачу у власність чи користування ОСОБА_2 або ОСОБА_1 земельної ділянки (код ділянки 90:002:0089) площею 0,0182 га по АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що Київська міська рада, як уповноважений державою орган здійснювати функції держави у зазначених правовідносинах, не вжила заходів щодо захисту майнових інтересів територіальної громади міста Києва, органи прокуратури вирішили питання щодо представництва інтересів територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради шляхом звернення до суду з цим позовом. Крім того, під час розгляду справи представник Київської міської ради позов прокурора підтримав.
Також на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура попередньо, до звернення з позовом до суду, листом від 27 березня 2020 року повідомила Київську міську раду про намір звернутися до суду з указаним позовом.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій перевірили та підтвердили наявність підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Київської міської ради шляхом звернення до суду з даним позовом, оскільки прокурор у позовній заяві та в ході судового розгляду довів підстави для здійснення ним представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів та необхідність їх захисту.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Дарницького районного суду міста Києва цивільну справу № 753/5575/20 за позовом Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року зупинено виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 червня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року в частині повернення територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельної ділянки, площею 0,018 га, по АДРЕСА_1, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд та стягнення судових витрат з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Київської міської прокуратури в розмірі по 4 204,00 грн з кожного, а в іншій частині - зупинено дію зазначених судових рішень до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2023 року справу № 490/1956/20 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Суди встановили, що право власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення (літ. Б) площею 56 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано 15 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М. (рішення № 28735169, номер запису 13690801) на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2007 року у справі № 2-357/07. Об`єкту нерухомості присвоєно реєстраційний номер 874969180000.
15 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу зазначеного нежитлового приміщення, який посвідчила приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О. М. та зареєструвала в реєстрі за № 246. У цей же день (15 березня 2016 року) прийняла рішення № 28737391 про внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису № 13692540 про право власності ОСОБА_1 на спірне майно.
Згідно листа Гребінківського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2018 року, відповідно до статистичних карток та алфавітних покажчиків, цивільна справа № 2-357/07 Гребінківським районним судом Полтавської області не розглядалась, рішення від 14 листопада 2007 року за вказаною справою не приймалось.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень судове рішення в цивільній справі № 2-357/07 за позовом ОСОБА_2 не обліковується.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 9 жовтня 2020 року у справі № 753/14345/20 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною четвертою статті 358 КК України за фактом використання завідомо підробленого рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 14 листопада 2007 року у справі № 2-357/07 у зв`язку із закінченням строків давності.
Згідно з актом обстеження земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 липня 2019 року на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,018 га, по АДРЕСА_1 (код ділянки 90:002:0089) розташована споруда з приміщеннями торгівельного призначення (кафе, магазин) та сезонний майданчик.
Відповідно до даних міського земельного кадастру земельна ділянка (код ділянки 90:002:0089) площею 0,0182 га по АДРЕСА_1 обліковується як землі, не надані у власність чи користування.
Згідно відомостей міського земельного кадастру інформація щодо звернення ОСОБА_2 із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою стосовно відведення спірної земельної ділянки у користування у Департаменті відсутня.
За поданням Департаменту земельних ресурсів рішень про передачу зазначеної земельної ділянки в користування (власність) Київська міська рада не приймала. В міському земельному кадастрі інформація щодо державної реєстрації речових прав на вказану земельну ділянку відсутня.
На клопотання ОСОБА_1 від 19 грудня 2018 року на підставі листа-повідомлення про використання права мовчазної згоди від 19 лютого 2019 року Департамент земельних ресурсів підготував та видав у роботу Товариству з обмеженою відповідальністю "ІЗПВ Укрземконсалт" (далі - ТОВ "ІЗПВ Укрземконсалт") завдання на проектування від 08 лютого 2019 року для підготовки проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
На підставі завдання на проєктування у міському земельному кадастрі зареєстровано кадастрову справу № Д-9428 щодо відведення ОСОБА_1 в оренду на 10 років спірної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування кафе та магазину роздрібної торгівлі, який із 28 лютого 2019 року перебуває в землевпорядній організації ТОВ "ІЗПВ Укрземконсалт".
Розроблена та погоджена у встановленому законодавством порядку документація із землеустрою для розгляду та підготовки відповідного проєкту рішення КМР до Департаменту не надходила.
Також установлено, що листом від 11 липня 2019 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києва повідомив, що згідно з даними Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутні дані щодо об`єкта будівництва по АДРЕСА_1 .
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 263/1221/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 205/3855/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд першої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме показань свідка ОСОБА_3 (пункт1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Дарницька окружна прокуратура м. Києва, яка звернулась із позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради, вважаючи, що ОСОБА_2 незаконно зареєстрував за собою право власності на нежитлове приміщення площею 56,00 кв. м на належній територіальній громаді м. Києва земельній ділянці, яка не була йому належним чином відведена, просила суд скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової О. М. про реєстрацію права власності на це приміщення за ОСОБА_2 .
Задовольняючи позов у цій частині, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що належним способом захисту порушених прав держави в особі Київської міської ради є скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 від 15 березня 2016 року, вчиненої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М.
Також прокурор просив скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, площею 56,00 кв. м по АДРЕСА_1, оформлену записом, вчиненим 15 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О. М., посилаючись на те, що оспорюваним рішенням державного реєстратора та державною реєстрацією за відповідачем права власності на спірне нерухоме майно порушено права держави, як законного власника земельної ділянки, на якій це майно знаходиться.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, скасовуючи державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно, дійшов висновку про те, що у ОСОБА_2 не виникло право власності на спірне нежитлове приміщення, оскільки реєстрація права власності на нього здійснена за ОСОБА_2 на підставі неіснуючого судового рішення.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна, виходячи з такого.
Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним (стаття 321 ЦК України).
У справі, яка переглядається, суди встановили, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, отже повноваження з розпорядження спірною земельною ділянкою належить до компетенції Київської міської ради.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.