Постанова
Іменем України
01 травня 2024 року
м Київ
справа № 520/12503/15-ц
провадження № 61-6258 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи - ОСОБА_3, орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи: ОСОБА_3, орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання свідоцтва недійсним та визнання права власності,
за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою її представником ОСОБА_4, на постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у складі колегії суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом у якому просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, від 21 жовтня 2009 року, видане, на ім`я ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
2. Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 вказував на те, що з 2007 року він разом із відповідачем перебували у шлюбі, за період якого придбали спірну квартиру, шляхом інвестування будівництва. Кошти на придбання квартири були спільним майном подружжя, проте свідоцтво про право власності на спірне майно було видане на іʼмя відповідача, тобто без врахування інтересів ОСОБА_1, як співвласника майна. На момент звернення до суду домовленості щодо поділу спірного майна між позивачем і відповідачем не досягнуто.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Київський районний судм. Одеси рішенням від 11 листопада 2015 року позов задовольнив. Визнав недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане 21 жовтня 2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, на ім`я ОСОБА_2 Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, яка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
4. Рішення суд першої інстанції зазначив обґрунтувавтим, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені, оскільки судом встановлено, що вказана квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя відповідно до статті 61 Сімейного кодексу України, враховуючи, що у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі з 30 січня 2007 року, ОСОБА_2 отримала 21 жовтня 2009 року свідоцтво право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору № 23/78 про участь у фонді фінансування будівництва виду "А" (ФФБ) від 05 грудня 2006 року та інших угод. Вказана обставина у ході розгляду справи не заперечувалася представником відповідача, який лише зазначав, що частка відповідача є більшою ніж 1/2, а також стверджував, що позивач обіцяв після розірвання шлюбу залишити квартиру позивачу. Однак, на підтвердження вказаних обставин у представника відповідача відсутні письмові докази.
5. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_5 як особа, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
6. Одеський апеляційний суд ухвалоювід 05 квітня 2021 року поновив ОСОБА_5 строк апеляційного оскарження на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року та відкрив провадження у справі.
7. Одеський апеляційний суд ухвалоювід 12 серпня 2021 року залучив ОСОБА_3 до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
8. Одеський апеляційний суд ухвалоювід 27 січня 2022 року залучив орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
9. Одеський апеляційний суд постановою від 30 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнив. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 листопада 2015 року скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третіх осіб - ОСОБА_3, органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання свідоцтва недійсним та визнання права власності.
10. Задовольняючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції зазначив, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Свідоцтво про право власності - це документ, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, оформлений відповідно до встановлених державою у вищезазначених нормативно-правових актах вимог, тобто є правовстановлюючим документом. Передумовою для його видачі є прийняття державним реєстратором на підставі наданих заявником документів (у тому числі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації) рішення про державну реєстрацію права власності, яке, у свою чергу, є підставою для оформлення та видачі свідоцтва про право власності. Отже, сам лише факт реєстрації спірної квартири за ОСОБА_2 не є достатньою підставою для зміни правового статусу майна, а отже позовні вимоги у частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну квартиру, видане, на ім`я ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.
11. Щодо позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку спірної квартири, яка є об`єктом спільної сумісної власності подружжя суд апеляційної інстанції вказав на те, що з договору купівлі-продажу квартири від 23 червня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського округу Мартиненко А. І. зареєстрованого в реєстрі за № 1120 вбачається, що ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_5 придбав квартиру АДРЕСА_1 .
12. Оскаржуване рішення судом першої інстанції було ухвалено 11 листопада 2015 року, однак ОСОБА_5 до участі у справі залучений не був. Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
13. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
14. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Суд першої інстанції, в порушення вимог частини пʼятої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), не роз`яснив позивачу про його процесуальне право залучити до справи у якості співвідповідача належну особу, що потягло за собою унеможливлення захисту права позивача в обраний ним спосіб.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
15. ОСОБА_3, через свого представника ОСОБА_4, подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 травня 2023 року суддею-доповідачем, для розгляду справи № 520/12503/15-ц визначено ОСОБА_6 .
17. Верховний Суд ухвалою від 01 червня 2023 року у відкритті касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року відмовив, відкривкасаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 30 березня 2023 року та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.
18. У липні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
19. На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_6, на підставі службової записки секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д.
20. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2023 року справу № 520/12503/15-ц визначено судді-доповідачу Пророку В. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
21. Обґрунтовуючи касаційну скаргу ОСОБА_3 вказує на те, що суд апеляційної інстанції розглядаючи справу в першу чергу мав розглянути питання дійсності договору купівлі-продажу спірної квартири від 23 червня 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, і лише з`ясувавши це питання розглядати справу по суті заявлених позовних вимог.
22. Також скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_5, що вказує на відсутність у нього такого права, а також не врахував, що під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції на розгляді в Київському районному суді м. Одеси перебувала справа (№ 947/19564/21), зокрема, за її зустрічним позовом, в якому вона оскаржувала дійсність відповідного договору купівлі продажу спірної квартири від 23 червня 2010 року.
23. Крім цього на думку скаржника судом апеляційної інстанції прийняте оскаржуване судове рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 804/7973/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 638/643/17, від 06 травня 2020 року у справі № 370/2050/16-а, від 12 травня 2020 року у справі № 815/5474/16, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.
24. Скаржник також вказує на те, що суд апеляційної інстанції порушив її процесуальні права, оскільки в своїй ухвалі від 12 серпня 2021 року, якою ОСОБА_3 була залучена до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суд не розʼясний їй її права, встановлені статтею 43 ЦПК України, зокрема, її право на подання відзиву на апеляційну скаргу та не встановив строк для подання відзиву, що позбавило її права надати суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі.
Доводи інших учасників справи
25. У квітні 2024 року до Верховного Суду від ОСОБА_7, як представника ОСОБА_5, надійшов відзив на касаційну скаргу.
26. Водночас частиною першою статті 395 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право податидо суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
27. До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи (частина четверта статті 395 ЦПК України).
28. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України).
29. Копію ухвали Верховного Суду від 01 червня 2023 року про відкриття касаційного провадження у справі № 520/12503/15-ц, разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї документів було доставлено до електронного кабінету ОСОБА_7 в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 18 листопада 2023 року, що підтверджується відповідним повідомленням про доставлення електронного листа.
30. Отже, вказаний відзив ОСОБА_5 поданий з пропуском строку для його подання. Крім цього до відзиву не додано доказів надсилання його копій іншим учасникам справи.
31. За таких обставин Верховний Суд не приймає до розгляду відзив на касаційну скаргу.
Письмові пояснення інших учасників справи
32. У липні 2023 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшли пояснення, які частково доповнюють доводи касаційної скарги.
33. Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
34. За змістом статей 392 - 395 ЦПК України, заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу. Відповідно ж до частини першої статті 398 ЦПК України, особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.
35. Враховуючи, що суд касаційної інстанції у цій справі не вважав за необхідне та не надавав учасникам справи дозволу на подання письмових пояснень, Верховний Суд не вбачає за можливе розглядати такі пояснення.
Фактичні обставини справи
36. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 30 січня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який рішенням Київського районного суду від 19 листопада 2014 року було розірвано.
37. 21 жовтня 2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Свідоцтва видане на підставі договору № 23/78 про участь у фонді фінансування будівництва виду "А" (ФФБ) від 05 грудня 2006 року, угоди про уступку права вимоги від 24 березня 2008 року, зміни до договору від 26 березня 2008 року, додаткової угоди № 04 від 14 вересня 2009 року, договору відступлення майнових прав на об`єкт інвестування від 15 травня 2009 року, акту прийому - передачі квартири від 15 травня 2009 року. Вказана обставина підтверджується і витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04 листопада 2009 року.
38. З Договору купівлі-продажу квартири від 23 червня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського округу Мартиненко А. І. зареєстрованого в реєстрі за № 1120 вбачається, що ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_5 придбав квартиру АДРЕСА_1 .
39. Оскаржуване рішення Київського районного суду м. Одеси було ухвалено 11 листопада 2015 року, однак ОСОБА_5 до участі у справі залучений не був.
Позиція Верховного Суду
40. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
41. Статтею 410 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
42. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми права й ухвалено законне та обґрунтоване рішення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
43. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
44. Статтею 41 Конституції України установлено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.