ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 214/3698/22
провадження № 61-836 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1 ,відповідач-Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій про зміну формулювання причин та дати звільнення, стягнення вихідної допомоги,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2022 року, ухвалене суддею Сіденко С. І., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Корчистої О. І., Агєєва О. В., Кішкіної І. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом до Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДВГРЗ ДСНС України), у якому просив зобов`язати відповідача змінити формулювання причин його звільнення у записах його трудової книжки, зобов`язати відповідача змінити дату звільнення, стягнути з відповідача на його користь тримісячну вихідну допомогу.
2. Позовна заява аргументована тим, що позивач був працевлаштований на підприємстві відповідача з 22 січня 2020 року по 30 червня 2022 року, працював на підставі трьох однакових трудових контрактів, які укладались один за одним.
3. 22 червня 2022 року, за твердженням позивача, він направив рекомендованим листом відповідачу заяву щодо звільнення з роботи, обґрунтовуючи її частиною третьої статті 38 та статтею 39 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (в актуальній редакції далі - КЗпП України).
4. Але відповідач звільнив позивача наказом від 24 червня 2022 року на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, чим порушив його права, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
5. Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки розгляд цієї справи відноситься до компетенції адміністративного суду.
6. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що позивач працював у ДВГРЗ ДСНС України на посаді районного інженера на підставі контракту відповідно до Кодексу цивільного захисту, Статуту ДВГРЗ ДСНС України, Дисциплінарного Статуту та інших законодавчих актів.
7. Відповідно до статті 101 Кодексу цивільного захисту від 02 жовтня 2012 року № 5403-VI (в актуальній редакції далі - КЦЗ України), служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
8. За змістом пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV (в актуальній редакції далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
9. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 686/13410/16-ц сформульований правовий висновок про те, що спори з приводу проходження публічної служби є предметом юрисдикції адміністративних судів України, оскільки спір щодо публічної служби є публічно-правовим.
10. Отже, враховуючи суб`єктний склад учасників цієї справи, характер правовідносин, що склались між ними, розгляд справи згідно з положеннями статей 19, 20 КАС України відноситься до компетенції адміністративного суду, про що суд надає роз`яснення відповідно до вимог частини п`ятої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в актуальній редакції далі - ЦПК України), та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України передбачає відмову у відкритті провадження у справі у цьому випадку.
11. Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції, пославшись додатково на пункти 4 трудових контрактів, які укладались позивачем з відповідачем та частини першу й пʼяту статті 99 КЦЗ України.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
12. Позивач працював у Державному воєнізованому гірничо-рятувальному (аварійно-рятувальному) загоні Державної служби України з надзвичайних ситуацій на посаді районного інженера на підставі контракту відповідно до КЦЗ України, Статуту ДВГРЗ ДСНС України, Дисциплінарного Статуту та інших законодавчих актів.
13. Відповідно до умов пунктів 4 трудових контрактів, які укладалися з ОСОБА_1 відповідачем, працівник повинен виконувати КЦЗ України, Статут ДВГРЗ ДСНС України, Дисциплінарний Статут та інші законодавчі акти.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У січні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, у якій він просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2023 року відкрите касаційне провадження у справі. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2024 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із пʼяти суддів.
16. 15 травня 2024 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. Обґрунтовуючи порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, заявник вказує на те, що судом вибірково, однобічно та неповно досліджені доводи й надані на їх підтвердження докази апеляційної скарги. Зокрема, суд навіть не надав значення тому, що позивач не складав присягу. Також суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права, викладені у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 686/13410/16-ц, яка за характером правовідносин не є подібною до справи № 214/3698/22.
(2) Позиція інших учасників справи
18. Відзив відповідача надійшов через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи лише 13 квітня 2023 року з пропущенням строку, встановленого для його подання в ухвалі Верховного Суду від 14 лютого 2023 року. Цей відзив не містить жодних пояснень з приводу пропущення відповідного строку та клопотань про його поновлення. Отже, відповідно до статей 178 та 395 ЦПК України Верховний Суд залишає його без розгляду.
19. У звʼязку із зазначеним Верховний Суд не розглядає й заперечення позивача на цей відзив.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
20. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
21. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).
22. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
23. Глава 5 ЦПК України присвячена врегулюванню питання доказів та доказування. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.
24. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
25. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
26. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (пункт 1 частини першої та частина пʼята статті 186 ЦПК України).
27. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду (частина четверта статті 186 ЦПК України).
28. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
29. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 367 ЦПК України).
30. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 ЦПК України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень) (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
31. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).
32. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
33. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
34. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України).
35. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України). Стаття 20 КАС України врегульовує розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.