ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 905/51/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючої - Вронської Г.О., суддів - Бакуліної С.В., Кондратової І.Д.,
за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,
представників учасників справи:
від позивача: Лисенка В.О.,
від відповідача: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення Господарського суду Донецької області
в складі судді Хабарова М.В.
від 30.11.2023
та на постанову Східного апеляційного господарського суду
в складі колегії суддів: головуючого - Попкова Д.О., суддів - Стойки О.В., Радіонової О.О.
від 19.02.2024
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про стягнення 1 380 518,47 грн,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач, Скаржник-1) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Відповідач, Скаржник-2) (далі разом - Скаржники) про стягнення основного боргу у розмірі 976 547,30 грн, пені у розмірі 144 207,95 грн, трьох процентів річних у розмірі 24 320,05 грн та інфляційних втрат у розмірі 235 443,17 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює держане регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2501, у частині оплати спожитого газу за період з 10 листопада 2021 року по 09 грудня 2021 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 30.11.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі № 905/51/23, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 976 547,30 грн, пеню в розмірі 1 000,00 грн, три проценти річних у розмірі 24 320,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 235 443,17 грн та судовий збір у розмірі 18 559,66 грн. В іншій частині позову відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивував ухвалене рішення таким:
- факт поставки Позивачем Відповідачу природного газу та факт порушення останнім своїх зобов`язань у частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу підтверджуються матеріалами справи. Відповідач не надав докази, які б спростовували наявність заборгованості;
- перевіривши розрахунки трьох процентів річних та інфляційних втрат, встановлено, що вони є арифметично правильними;
- розрахунок пені теж є арифметично правильним. Водночас Відповідач заявив клопотання про зменшення нарахованих трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені на 99 %;
- обґрунтовуючи тим, що участь особового складу Відповідача у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій є тою виключною обставиною, яка надає суду право на зменшення розміру неустойки у вигляді пені, суд задовольнив клопотання Відповідача та зменшив розмір пені до 1 000,00 грн.
Разом з тим, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
5. 29 лютого 2024 року Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі № 905/51/23, у якій просить скасувати зазначені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 143 207,95 грн та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог; судові витрати у справі покласти на Відповідача.
6. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставою касаційного оскарження Скаржник-1 визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме застосування судами першої та апеляційної інстанцій статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 (щодо зменшення розміру пені) та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 (щодо зменшення розміру штрафних санкцій).
7. Відповідач у межах встановленого Судом строку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.
8. 10 березня 2024 року Відповідач також подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Донецької області від 30.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі № 905/51/23, у якій просить скасувати їх та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
9. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України підставою касаційного оскарження Скаржник-2 визначив пункт 1 частини другої статті 298 ГПК України, зазначивши, що суд апеляційної інстанції застосував частину першу статі 74, статтю 79, статтю 86 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 916/1093/21 (щодо належних доказів направлення документів адресату).
10. Скаржник-1 правом на подання відзиву на касаційну скаргу Скаржника-2 не скористався.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
11. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2501 затверджений Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Типовий договір).
12. За результатами державного конкурсу та на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Позивача визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
13. У Відповідача, який є споживачем природного газу, наявні два ЕІС-коди, а саме: НОМЕР_3 та НОМЕР_2.
14. Згідно з інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від Акціонерного товариства "Укртрансгаз", Відповідача з ЕІС-кодом НОМЕР_2 та кодом ЄДРПОУ НОМЕР_4 було включено у Реєстр споживачів Позивача.
15. У листі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 14.06.2022 № ТОВВИХ-22-6251 зазначено, що споживач з ЕІС-кодом НОМЕР_2 спожив з ресурсу Позивача: у період з 10 листопада 2021 року по 30 листопада 2021 року природний газ в обсязі 26 821,89 куб. м, з 01 грудня 2021 року по 09 грудня 2021 року - 11 475,49 куб. м.
16. Водночас згідно з інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз", Відповідача з ЕІС-кодом НОМЕР_3 та кодом ЄДРПОУ НОМЕР_4 було включено у Реєстр споживачів Позивача. У листі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" від 18.04.2023 № ТОВВИХ-23-4942 зазначено, що споживач з ЕІС-кодом НОМЕР_3 спожив з ресурсу Позивача: у період з 10 листопада 2021 року по 30 листопада 2021 року природний газ у обсязі 20 621,90 куб. м, з 01 грудня 2021 року по 09 грудня 2021 року - 10 089,15 куб. м.
17. Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення спожитого Відповідачем газу до портфеля постачальника "останньої надії" також підтверджується інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані у Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора газорозподільної системи (форма № 10) та відомостями з інформаційної платформи оператора газотранспортної системи щодо споживача з ЕІС-кодами НОМЕР_3 та НОМЕР_2 (роздруківка з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи).
18. У період з 10 листопада 2021 року по 09 грудня 2021 року діяв Типовий договір, укладений між Відповідачем (споживач) та Позивачем (постачальник "останньої надії").
19. Згідно з цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
20. Позивач здійснив поставку природного газу Відповідачу у листопаді-грудні 2021 року на загальну суму 1 773 602,97 грн, однак Відповідач здійснив оплату поставленого газу лише частково.
21. З урахуванням оприлюднених показників вартості природного газу Позивач визначив вартість поставленого природного газу та сформував рахунок на оплату (природний газ) № 31991 за період 01-30 листопада 2021 року за постачання 47 443,79 куб. м на загальну суму 797 055,67 грн з ПДВ та рахунок на оплату (природний газ) № 1587 за період 01-31 грудня 2021 року за постачання 21 564,64 куб. м на загальну суму 976 547,30 грн.
22. Натомість Відповідач сплатив лише рахунок на оплату № 31991 на суму 797 055,67 грн, що підтверджується листом Акціонерного товариства "Ощадбанк" про надходження коштів.
23. Позивач направив рахунок на оплату (природний газ) № 1587 Відповідачу на його юридичну адресу, що підтверджується списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком. Вказаний рахунок був отриманий Відповідачем 25 січня 2022 року, що підтверджується інформацією з сайту "Укрпошта" про вручення поштового відправлення № 0600015879472.
24. Таким чином, Відповідач мав сплатили за поставлений газ у грудні 2021 року до 31 січня 2022 року включно.
25. Відтак Відповідач не виконав свої зобов`язання зі сплати вартості природного газу, поставленого Позивачем за період з 01 грудня 2021 року по 09 грудня 2021 року, в розмірі 976 547,30 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанцій
26. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представника Скаржника-1, перевірив у межах доводів та вимог касаційних скарг, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві Скаржника-2, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов наступних висновків.
27. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
28. Пунктом 4.5 Типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
29. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
30. Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
31. При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, на яку також посилається Скаржник-1.
32. До моменту порушення зобов`язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
33. У пункті 7.42 постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
34. У цій справі, керуючись статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольнив клопотання Відповідача про зменшення розміру неустойки, зменшивши розмір пені до 1 000 грн (тобто на понад 90 %).
35. Скаржника-1 стверджує, що зменшення розміру пені на 99,3 % нівелює саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.
36. На думку Скаржника-1, однією з обов`язкових умов застосування статті 233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін - і боржника і кредитора, обставин, що обумовили прострочення. За твердженням Скаржника-1, до матеріалів справи Скаржник-2 взагалі не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, наявності/відсутності коштів на рахунках, бюджетних асигнувань/призначень, кошторису тощо. Збитковість Скаржника-2, його бюджетне фінансування не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності.
37. Крім того, Скаржник-1 вважає, що при виборі й застосуванні статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України щодо зменшення розміру штрафних санкцій суди не врахували висновок щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 та від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
38. Суд звертає увагу, що касаційне провадження у господарських справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником та стали підставою для відкриття касаційного провадження.
39. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: