ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 922/856/23 (910/8719/22)
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.
за участю представниці Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - Головіної О. І. та представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій" - Богомазова П. С.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024
у справі № 922/856/23 (910/8719/22)
за позовом Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") в особі філії АТ "Укрексімбанк"
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій"
2) Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
про визнання недійсним (нікчемним) договору, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном
у межах справи № 922/856/23
за заявою Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України"
до Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа № 922/856/23 про банкрутство Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Підприємство, Боржник).
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк, позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Освітня корпорація інформаційних технологій" (далі - Товариство, відповідач-1) та Підприємства (відповідач-2) про: (1) визнання недійсним (нікчемним) договору, (2) застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та (3) звільнення з приміщення будівлі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умовам іпотечного договору №18106z109 від 19.08.2006 (далі - Договір іпотеки) та положенням статей 9, 12 Закону України "Про іпотеку" Підприємством (відповідач-2), як іпотекодавцем, без згоди Банку (позивач), як іпотекодержателя, було передано майно - будівлю центру сімейного дозвілля, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 24/10 (літера А), загальною площею 7317 кв. м. (далі - Будівля), у користування Товариству (відповідач-1) згідно договору "найма майнових прав" (нова редакція) від 20.11.2015 (далі - Договір найму), а тому позивач просить визнати такий договір недійсним (встановити нікчемність), застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та зобов`язати відповідача-1 звільнити Будівлю, що є предметом іпотеки.
У відзиві на позовну заяву Підприємство заявило клопотання про застосування строку позовної давності до позовних вимог Банку.
Унаслідок передачі справи за підсудністю цей спір розглядався Господарським судом Харківської області в межах справи про банкрутство Підприємства у порядку вимог статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) із присвоєнням єдиного унікального номера справі 922/856/23 (910/8719/22).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 08.08.2023 у справі № 922/856/23 (910/8719/22) Господарський суд Харківської області задовольнив позовні вимоги частково; відмовив у задоволенні позовної заяви в частині визнання недійсним (нікчемним) Договору найму та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину; задовольнив вимоги в частині позовної заяви Банку до Товариства про звільнення з Будівлі та зобов`язав Товариство усунути перешкоди у здійсненні права користування Банком нежитловим приміщенням - Будівлею шляхом її звільнення; вирішив питання розподілу судового збору.
Рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним (нікчемним) Договору найму мотивовано тим, що недійсність цього правочину вже встановлена законом (частина третя статті 12 Закону України "Про іпотеку"), тому вимога позивача в цій частині не є належним та ефективним способом захисту прав та інтересу позивача.
Також відмовляючи у задоволенні вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, місцевий господарський суд керувався неможливістю здійснення двосторонньої реституції за Договором найму та вважав, що належним способом захисту прав позивача в цієї частині є застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Дійшовши висновків про відмову у позові в частині визнання недійсним (нікчемним) Договору найму та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, суд першої інстанції вирішив за необхідне не розглядати заяву Підприємства про застосування строку позовної давності.
Водночас установивши відсутність правових підстав у Товариства для користування Будівлею та створення останнім перешкод у здійсненні Банком права користування цим своїм майном, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість негаторного позову (вимог у частині усунення перешкод у користуванні власником нерухомим майном шляхом його звільнення), на який не поширюється позовна давність.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 07.02.2024 Східний апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу Товариства, скасував рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі № 922/856/23 (910/8719/22), прийняв нове рішення, яким відмовив у позові повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним (нікчемним) Договору найму та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, суд апеляційної інстанції керувався тим, що укладення цього правочину не потребувало згоди іпотекодержателя, оскільки предметом іпотеки виступав об`єкт нерухомості (Будівля), тоді як у найм були передані майнові права на таке нерухоме майно.
Також установивши, що Банк набув право власності на Будівлю у похідний спосіб, маючи обтяження складових права власності відповідно до Договору найму, суд апеляційної інстанції виснував про перехід до Банку прав та обов`язків наймодавця за вказаним Договором та, як наслідок, про неправомірність вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом його звільнення.
Крім того, апеляційний суд встановив пропуск позивачем строку позовної давності щодо звернення із заявленими вимогами про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, однак зазначив, що відмовляє у позові з підстав його необґрунтованості, а не внаслідок пропуску відповідного строку.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Позивач (далі також - скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у цій справі скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 залишити в силі.
Стверджуючи про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, скаржник мотивує касаційну скаргу підставами її касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та полягають у такому:
- застосуванні судом апеляційної інстанції норм права (зокрема статей 9, 12 Закону України "Про іпотеку", статті 75 ГПК України, статей 215, 220, частини четвертої статті 267 ЦК України) без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених (висновків) у постановах від 17.06.2020 у справі № 913/420/19, від 03.11.2022у справі №912/3747/20, від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16, від 09.01.2019 у справі № 759/2328/16-ц від 23.05.2018 у справі № 910/72/17, від 29.05.2019 у справі № 501/1703/16-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/1522/18, від 14.04.2020 у справі № 308/290/19, від 21.05.2021 у справі № 910/3425/20, від 07.09.2022 у справі № 569/9228/21, від 21.09.2022 у справі № 638/16768/19, від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 15.09.2022у справі № 910/12525/20, від 05.05.2020 у справі № 750/3917/17, від 18.08.2021 у справі № 305/1468/16, від 13.02.2019 у справі № 389/122/16ц, від 07.06.2023 у справі № 947/15160/22, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 23.12.2020 у справі № 358/509/17, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 26.10.2022 у справі № 227/3760/19 (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);
- відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (частини другої статті 760 ЦК України) у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України);
- наявності підстави для обов`язкового скасування оскаржуваної постанови через участь в її ухваленні суддів, яким було заявлено обґрунтований відвід у зв`язку з порушенням порядку визначення судді для розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 2 частини першої статті 310 цього Кодексу).
У контексті порушення норм процесуального права скаржник також доводить, що суд апеляційної інстанції: (1) визнав дійсним Договір найму (при цьому відповідна вимога не заявлялась та не розглядалась у цій справі); (2) встановив обставини, які не були предметом розгляду у суді першої інстанції, оскільки жодним чином не стосуються предмету спору у цій справі (зокрема щодо наявності достатнього обсягу повноважень у представників сторін Договору найму; наявності у учасників цього Договору необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільного волевиявлення, яке відповідало їх внутрішній волі; спрямованості Договору найму на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені; належного виконання наймачем за Договором найму його обов`язків; переходу прав та обов`язків до Банку за Договором найму; пролонгації строку дії Договору найму шляхом укладення додаткової угоди від 01.03.2022); (3) не мав жодних правових підстав досліджувати дотримання позивачем строку позовної давності стосовно позовних вимог, в задоволенні яких судом було відмовлено за необґрунтованістю.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Товариство (відповідач-1) подало відзив з проханням касаційну скаргу залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
За змістом поданого відзиву Товариство стверджує, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а наведені скаржником підстави її касаційного оскарження не знаходять свого фактичного підтвердження. При цьому вважає, що обґрунтування касаційної скарги зводиться до незгоди з встановленими апеляційним судом обставинами та до спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Також зазначає, що питання встановлення/спростування обставин нікчемності Договору найму було предметом розгляду (доказування) у справі № 922/1305/22, у якій суд апеляційної інстанції у постанові від 07.12.2022, залишеній без змін постановою Верховного Суду від 21.02.2023, спростував обставини нікчемності цього правочину.
Касаційне провадження
05.03.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Банку.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №922/856/23 (910/8719/22) визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Жуков С. В., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.03.2024.
Ухвалою від 25.03.2024 Верховний Суд, зокрема, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі № 922/856/23 (910/8719/22), призначив її до розгляду на 24.04.2024 о 11:30 год.
Ухвалою від 24.04.2024 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні у справі з розгляду касаційної скарги Банку до 22.05.2024 о 10:00 год.
У судове засідання 22.05.2024 з`явилися представники Товариства (відповідач-1) та Банку (скаржник), які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
18.08.2006 між Банком та Підприємством (Позичальник) було укладено кредитний договір № 18106К31/2159 (далі - Кредитний договір) з додатковими угодами.
19.08.2006 на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком (Іпотекодержатель) та Підприємством (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір №18106Z109 (згідно наведених вище скорочень - Договір іпотеки).
Предметом іпотеки за вказаним Договором є будівля центру сімейного дозвілля (літера А), загальною площею 7317 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, буд. 24/10 (далі - Будівля), що була у власності Підприємства згідно свідоцтва про право власності від 19.06.2006, виданого Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 19.06.2006 №1219В.
За умовами Договору іпотеки Іпотекодавець взяв на себе, зокрема, такі зобов`язання:
- володіти та користуватися предметом іпотеки відповідно до його призначення і за умовами його збереження. Іпотекодавець не має права використовувати предмет іпотеки для будь-яких інших цілей без письмової згоди на те іпотекодержателя (пункт 2.3.1 Договору іпотеки);
- зводити, знищувати, проводити капітальний ремонт предмету іпотеки, здійснювати істотні поліпшення предмета іпотеки, а також передавати предмет іпотеки у спільну діяльність лише за письмовою згодою іпотекодержателя (пункт 2.3.3 Договору іпотеки);
- без письмової згоди Іпотекодержателя (Банку) не здійснювати дій, пов`язаних із зміною права власності на предмет іпотеки або його частину, а також, дій, пов`язаних з передачею предмета іпотеки третім особам (пункт 2.4.5 Договору іпотеки).
З наведеного суд першої інстанції з`ясував, що згідно умов Договору іпотеки Іпотекодавець зобов`язався здійснювати зазначені вище дії щодо предмета іпотеки (Будівлі), у тому числі передачі його третім особам, лише за письмовою згодою Іпотекодержателя. При цьому Будівля перебувала в іпотеці Банку на підставі Договору іпотеки з 18.08.2006.
Водночас 07.10.2015 між Підприємством (Учасник) та Товариством (Набувач) було укладено договір, який у новій його редакції від 20.11.2015 отримав назву "договір найма майнових прав (нова редакція)" (згідно наведених вище скорочень - Договір найму). Цей Договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О. Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 2162.
З умов пункту 1.1 Договору найму суди з`ясували, що Наймодавець (Підприємство) передає Наймачу (Товариству) своє право володіння, користування та право розпорядження (далі - Майнові права) - Будівлею (далі - Об`єкт нерухомого майна). Майнові права передаються строком на п`ять років з дня укладання цього договору. При цьому сам об`єкт нерухомого майна за цим договором у найм або у власність не передається.
Майнові права належать Наймодавцю - на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 19.06.2006, наказ №1219-В від 19.06.2006, зареєстрованого в КМ БТІ та РПВ на об`єкти нерухомого майна 21.06.2006, в книзі 140п-170 за реєстрованим №8025-П (пункт 1.4 Договору найму).
За змістом пункту 2.1 Договору найму Наймодавець передає права з метою забезпечення збереження предмета іпотеки - об`єкта нерухомого майна.
Пунктом 2.2 Договору найму визначено, що Наймодавець передає Майнові права з метою покладення на Наймача обов`язків власника Об`єкта нерухомого майна.
Як з`ясовано судами, вказані вище умови розтлумачені у пункті 14 "Тлумачення змісту договору та термінів" Договору найму, де визначено, що Наймач користується об`єктом нерухомості - Будівлею відповідно до цільового призначення за відплатним Договору найму.
Пунктом 1.5 Договору найму передбачено, що Майнові права не є предметом іпотеки, не обтяжені, не перебувають під забороною і Наймодавець розпоряджається ними на власний розсуд.
Пунктом 5.3 Договору найму закріплено, що при передачі Майнових прав, складається акт передачі- приймання, як й підписується представниками сторін. Майнові права вважаються переданими в найм з моменту підписання акту передачі-приймання (пункт 5.4 Договору найму).
Згідно акта приймання-передачі Майнових прав від 25.11.2015 між Підприємством та Товариством Наймодавець передав свої майнові права (право володіння, користування та право розпорядження) на Об`єкт нерухомого майна.
У подальшому додатковою угодою від 23.03.2017 сторони виклали пункт 3.1 Договору найму у новій редакції, згідно якої строк Договору найму складає десять років з моменту підписання сторонами цього Договору.
01.03.2022 сторони уклали додаткову угоду до Договору найму, якою досягли згоди про доповнення окремих розділів, зокрема, виклали пункт 3.1 цього Договору у такій редакції: "3.1. Строк договору найма складає десять років з моменту підписання сторонами цього договору.".
За встановлених місцевим господарським судом обставин, без письмової згоди іпотекодержателя (Банку) на підставі Договору найму фактично було передано у тривале користування - найм нерухомість Будівлю, яка була предметом іпотеки Банку (позивача) та складовою частиною майна, як об`єкта цивільних прав колишнього власника (Підприємства). Доказом передачі саме нерухомості (Будівлі) у користування Товариству є також надані Підприємством документи, відповідно до яких були укладені Товариством договір № 230521 від 19.09.2018 на постачання теплової енергії та гарячої води, договір про постачання електричної енергії споживачу на вказаний об`єкт нерухомості, договір № 270 від 01.09.2015 на технічне обслуговування систем пожежогасіння, пожежної сигналізації в Будівлі, що знаходиться у користуванні Товариства.
Судом першої інстанції також встановлено, що на момент розгляду судом позову, позивач (Банк) є єдиним власником Будівлі (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 310595344 від 22.09.2022) на підставі свідоцтва за №1255 від 22.09.2022, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
Однак, Товариство створює перешкоди в користуванні володільцем Банком своїм майном (нерухомістю) - Будівлею, адже на лист Банку за №0000509/31449-22 від 03.10.2022 про звільнення з Будівлі відповідач-1 приміщення не звільнив та продовжує користуватися нерухомістю. Крім того, Товариство листом вих. №01/030723 від 03.07.2023 повідомило Банк про вимогу закріплення об`єкту нерухомості - Будівлі на праві господарського відання.
Водночас місцевий господарський суд з`ясував, що для створення таких перешкод у Товариства немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником - Банком та Товариством).
З метою захисту свого права, власник (позивач) звернувся 29.11.2022 до СВ Оболонського УП ГУНП у м. Києва щодо незаконних дій відносно свого майна, яке перебуває у користуванні Товариства, номер кримінального провадження: 12022100050002834.
За таких обставин, вважаючи свої права порушеними, Банк звернувся до суду з цим позовом до Товариства та Підприємства про визнання недійсним (нікчемним) Договору найму, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, звільнення з приміщення (Будівлі).
Окрім зазначеного, суд апеляційної інстанції додатково встановив, що умовами додаткової угоди від 01.03.2022 до Договору найму сторони погодили таке:
- "у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Сторони погодили, що строк дії Договору найму продовжується на таку кількість днів після його закінчення, скільки триває воєнний стан в Україні.";
- викласти пункт 10 Договору в такій редакції: "Сторони досягли згоди, що цей договір, додатки, зміни та доповнення до нього можуть підписуватися між сторонами в простій письмовій формі.";
- "Підписання цієї додаткової угоди до Договору свідчить про те що сторони досягли згоди з усіх істотних умов Договору і Договір є укладеним.";
- "Сторони підтверджують, що дана додаткова угода підписана в умовах воєнного стану в Україні, при якому в м. Києві не відбувається (зупинена) діяльність нотаріусів та державних реєстраторів, а державні реєстри є недоступними.".
Апеляційний суд встановив, що не посвідчивши нотаріально відповідно до вимог закону додаткову угоду від 01.03.2022 у момент її укладання, сторони діяли на підставі статті 607 ЦК України.
Дослідуючи питання дійсності Договору найму, суд апеляційної інстанції встановив, що: зміст цього Договору не суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; Підприємство та Товариство мали необхідний обсяг цивільної дієздатності для підписання та діяльності за Договором найму, що було перевірено нотаріусом під час його підписання; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, що перевірялося нотаріусом під час укладання Договору найму; цей Договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Також апеляційний суд з`ясував, що: Наймодавець передав, а Наймач прийняв майнові права за актом прийому-передачі; Наймач отримав плату за весь строк дії договору (вказана інформація підтверджується довідкою); Наймач здійснює права та обов`язки власника об`єкта нерухомого майна за договором, а саме: укладено договори на поставку комунальних послуг; забезпечено збереження та утримання об`єкта нерухомого майна (копії актів перевірки майна за 2018-2021 були додані від Підприємства); здійснено поліпшення (акт про здійснені поліпшення додається, фото поліпшень і т. ін.), що підтверджує реальність договору та узгоджується із положеннями Договору найму:
Щодо правонаступництва прав та обов`язків наймодавця за Договором найму суд апеляційної інстанції з`ясував, що матеріали справи свідчать про набуття Банком права власності на Будівлю у похідний спосіб, маючи обтяження складових прав власності, відповідно до Договору найму.
Відповідно до матеріалів справи Підприємство повідомило нового власника майна та Наймача про Договір найму, відтак умова заміни сторін в договорі дотримана. Договір найму не містить застереження про припинення цього Договору у зв`яку з переходом права власності на предмет іпотеки.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови з огляду на таке.
Оскільки однією з підстав касаційного оскарження є порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з направленням справи на новий розгляд, Верховний Суд вважає необхідним перевірити спершу обґрунтованість доводів скаржника в цій частині.
Банк стверджує про наявність правових підстав згідно пункту 2 частини першої статті 310 ГПК України для обов`язкового скасування оскаржуваної постанови з направленням справи на новий апеляційний розгляд, оскільки в ухваленні цієї постанови брали участь судді, яким було заявлено обґрунтований, на думку Банку, відвід.
У своїх доводах Банк посилається на викладені у постановах від 15.10.2020 у справі № 910/8902/19 та від 31.10.2023 у справі №910/10417/22 правові висновки Верховного Суду про те, що порушення порядку визначення суддів для розгляду справи (колегією суддів розглянуто спір, який не відноситься до їх спеціалізації) є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Позиція Банку щодо обґрунтованості відводу мотивована тим, що: спір у цій справі розглядався згідно вимог статті 7 КУзПБ у межах справи про банкрутство відповідача-2 (Підприємства) як майновий спір, стороною в якому є боржник; однак, у суді апеляційної інстанції автоматичний розподіл здійснювався серед суддів за спеціалізацією "банківської діяльності, з них\Господарське судочинство (з 01.01.2019)\Справи позовного провадження\Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них\кредитування"; тому при здійсненні автоматизованого розподілу справи неправильно визначено категорію спору, у зв`язку з чим порушено порядок визначення суддів для розгляду цієї справи, а саме суддів Тихого П. В. та Терещенко О. І. Зазначене було достатньою підставою для відводу вказаних суддів згідно приписів пункту 4 частини першої статті 35 ГПК України, згідно з якими суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи, Верховний Суд з`ясував, що наведені обставини були викладені скаржником у заяві про відвід колегії суддів від 21.09.2023 №0000606/30009-23.
Ухвалою від 25.09.2023 Східний апеляційний господарський суд в особі судді Крестьянінова О. О. у цій справі розглянув заяву Банку про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Тихого П.В., Терещенко О.І., Шутенко І.А. у справі № 922/856/23 (910/8719/22) та відмовив у її задоволенні.
Так, у зазначеній ухвалі судом вірно встановлено, що Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі - Положення), згідно з пунктом 2.3.10 якого збори суддів відповідного суду мають право запроваджувати спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій судових справ. Спеціалізація суддів визначається із розрахунку розподілу не менше двох суддів на одну спеціалізацію.
Відповідно до п 2.3.20 Положення автоматизований розподіл судових справ між суддями (колегіями суддів) здійснюється з урахуванням спеціалізації суддів, у тому числі спеціалізації зі здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.
Автоматизований розподіл судових справ між суддями в судах, в яких відсутня спеціалізація або її застосування неможливе, здійснюється між усіма суддями (пункт 2.3.21 Положення).
Пунктом 2.3.23 Положення, серед іншого, визначено, що результатом автоматичного визначення складу колегії суддів є протокол автоматичного визначення складу колегії суддів, що автоматично створюється автоматизованою системою.
Згідно зі звітом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 у справі №922/856/23 (910/8719/22) (номер провадження: 1821 Х) було визначено спеціалізацію як "банківської діяльності, з них\Господарське судочинство (з 01.01.2019)\Справи позовного провадження\Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них\кредитування".
Однак, спір у цій справі (визнання недійсним (нікчемним) договору, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном) підлягав до розгляду (що правомірно і було здійснено судом першої інстанції) у межах справи про банкрутство відповідача-2 у відповідності до вимог статті 7 КУзПБ.
Отже, ця справа № 922/856/23 (910/8719/22) згідно з наказом Державної судової адміністрації України № 622 від 21.12.2018 "Про затвердження Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ" належить до категорії справ про банкрутство, зокрема спорів про визнання недійсними правочинів, укладених боржником (код класифікатора 212050200).
Зважаючи на таке, Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи скаржника щодо невірного визначення категорії справи № 922/856/23 (910/8719/22) під час її автоматизованого розподілу між суддями, з чим погодився й суд апеляційної інстанції в ухвалі від 25.09.2023 (про розгляд відводу).
Разом з тим, рішенням Зборів суддів Східного апеляційного господарського суду №10 від 24.12.2019 з 01.01.2020 пункти 3, 3.1., 3.2., 3.3 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Східному апеляційному господарському суді (далі - Тимчасові засади), затверджених рішенням зборів суддів №3 від 15.02.2019 (з урахуванням змін, внесених рішеннями №5 від 21.05.2019, №6 від 08.07.2019, №7 від 09.10.2019, №8 від 25.10.2019, №9 від 06.12.2019) викладено у такій новій редакції: "3. У Східному апеляційному господарському суді встановлено таку спеціалізацію суддів в межах судових палат відповідно до Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 21.12.2018 №622 (з урахуванням змін, внесених наказом від 10.10.2019 №984):
3.1. першої судової палати - справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі із залученням іноземних інвестицій (код Загального класифікатора спеціалізацій суддів та категорій справ (далі - Класифікатор) 209120000, 209120100), а також всі інші справи, за виключенням тих, що віднесені до компетенції другої та третьої судових палат;
3.2. другої судової палати - справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів страхування (код Класифікатора 209070000), а також всі інші справи, за виключенням тих, що віднесені до компетенції першої та третьої судових палат;