ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 911/2347/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" - Литвина П.В.,
Публічного акціонерного товариства "Центренерго" - Гаврися Я.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 (у складі колегії суддів: Ходаківська І.П. (головуючий), Демидова А.М., Гаврилюк О.М.)
та рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2023 (суддя Бабкіна В.М.) у частині задоволених позовних вимог
у справі № 911/2347/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення основного боргу, процентів, пені, 3 % річних та інфляційних втрат,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України") звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго") про стягнення 108 071 941,43 грн, у тому числі 51 923 022,46 грн основного боргу, 41 097 850,60 грн процентів, 13 300 219,55 грн пені, 798 013,19 грн 3% річних, 952 835,63 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за двостороннім договором № 20/21-365-РДД купівлі-продажу електричної енергії від 29.12.2021 у частині повернення позивачу сплачених за договором коштів у межах вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії.
02.03.2023 ТОВ "ГК "Нафтогаз України" подало заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач вважав за необхідне збільшити розмір позовних вимог у частині стягнення пені, 3 % річних, процентів та інфляційних втрат (з одночасним зменшенням заявленої до стягнення суми основного боргу на 387 027,66 грн у зв`язку з частковим погашенням заборгованості відповідачем) та просив суд стягнути з ПАТ "Центренерго" на свою користь заборгованість у сумі 12 4987 992,86 грн, у тому числі 51 535 994,80 грн основного боргу, 46 033 456,82 грн процентів, 21 436 704,85 грн пені, 1 451 841,54 грн 3 % річних, 4 529 994,85 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Київської області від 29.05.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024, закрито провадження в справі в частині стягнення 565 912,66 грн основного боргу. Решту позовних вимог задовольнити частково. Стягнуто з ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" 51 031 745,28 грн основного боргу, 4 529 994,85 грн інфляційних втрат, 1 451 841,54 грн 3% річних, 46 033 456, 82 грн 20 % річних та витрати зі сплати судового збору в сумі 868 350,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог про стягнення процентів, 3 % річних та інфляційних втрат, у березні 2024 року ПАТ "Центренерго" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі № 911/2347/22 у частині задоволення позовних вимог про стягнення 46 033 456,82 грн - 20% річних, 4 529 994,85 грн - інфляційні втрати, 1 451 841,54 грн - 3% річних та в даній частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. У випадку, якщо суд дійде до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 20% річних, 3% річних, інфляційних втрат, відповідач просить суд зменшити розмір стягнення 20% річних, 3% річних та інфляційних втрат на 99%.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.04.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 911/2347/22 за касаційною скаргою ПАТ "Центренерго" з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15.05.2024.
ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у відзиві на касаційну скаргу зазначило про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просило залишити касаційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні 15.05.2024 було оголошено перерву до 29.05.2024.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 29.12.2021 між ПАТ "Центренерго" (продавець) і ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (покупець) укладено двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії № 20/21-365-РДД, за умовами якого продавець зобов`язався відпустити електричну енергію в Об`єднану Енергосистему України, а покупець зобов`язався відібрати електричну енергію з Об`єднаної Енергосистеми України згідно графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у додатку № 1, згідно пп. 23 п. 3 Порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 499 (абз. 1 пункту 2.1).
Продавець має право в односторонньому порядку на зменшення обсягу відпуску/відбору електричної енергії покупцю у разі, якщо собівартість виробництва електричної енергії у продавця є більшою ніж ціна (вартість) електричної енергії, визначеної в цьому договорі, з технічних причин, з інших причин чи обставин. За таких обставин обсяг(и) електричної енергії, який підлягає зменшенню та період(и) зменшення відпуску/відбору, визначається(ються) продавцем та обов`язкової застосування відповідальності згідно п. 4.2 договору в частині сплати процентів за користування грошовими коштами, які були отримані як оплата за електричну енергію. Про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в певних обсягах та за певний період(и) продавець має право повідомити покупця не пізніше ніж за тридцять днів до дати такого зменшення відпуску/відбору електричної енергії (абз. 2 пункту 2.1 договору).
У разі отримання продавцем коштів за електричну енергію, відпуск/відбір якої зменшив продавець, останній зобов`язується повернути кошти в межах вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії протягом дев`яноста банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі про повернення коштів в сумі вартості електричної енергії, зменшеної для відпуску/відбору (абз. 4 пункту 2.1 договору).
Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору оплата за електричну енергію проводиться покупцем після підписання продавцем договорів договірного списання, визначених в пункті 4.2 цього договору, грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 10 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості 100 % всього обсягу електричної енергії, передбаченої цим договором (за вирахуванням суми гарантійного внеску), протягом 2-х банківських днів з дня надання договорів або додаткових угод до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання з рахунків продавця, на який надходять кошти в оплату за електричну енергію, підписаних продавцем. Відпуск електричної енергії здійснюється продавцем покупцю, а покупець має право відбору електричної енергії за умови оплати її протягом двох робочих днів з дати укладення цього договору. Період відпуску/відбору електричної енергії становить: з 01.03.2022 до 31.03.2022 включно.
Оплата за цим договором вважається належним чином здійсненою після того, як на користь продавця з банківського рахунку покупця в повному обсязі списано грошові кошти, що підлягають сплаті за електричну енергію відповідно до умов договору (пункт 3.6 договору).
Згідно з пунктом 4.2 договору у разі наявності факту невиконання продавцем зобов`язань щодо відпуску обсягів електричної енергії (одностороннє зменшення продавцем обсягу відпуску/відбору електричної енергії), продавець зобов`язується у строки, передбачені договором, повернути на поточний рахунок покупця, зазначений у Розділі 10 даного договору, грошові кошти, сплачені покупцем на користь продавця за обсяг електричної енергії не відпущеної на відповідному етапі відпуску/відбору, та сплатити покупцю за користування грошовими коштами, які були отримані як оплата за електричну енергію, проценти у розмірі 20 % річних від загальної суми коштів, отриманих за договором, що розраховуються за період з дати фактичного перерахування коштів на рахунок продавця та до дати фактичного повернення (в розумінні статті 536 Цивільного кодексу України). У випадку невиконання продавцем у встановлений строк свого зобов`язання щодо повернення грошових коштів, сплачених покупцем, продавець додатково сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми несвоєчасно повернутих покупцю грошових коштів за кожен день прострочення за весь період наявного прострочення.
У пункті 5.2 договору визначено, що сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 банківських днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін (за наявності) і діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором або укладення сторонами додаткової угоди про припинення (розірвання) цього договору.
У додатку № 1 до договору сторони погодили наступний графік відпуску/відбору електричної енергії у період з 01.03.2022 по 31.03.2022: тип графіку продажу електричної енергії - базове навантаження; обсяг - 185 750 МВт/г; ціна за 1 МВт/г (з акцизним податком та без ПДВ) - 1 900,00 грн; вартість електроенергії (з акцизним податком та без ПДВ) - 352 925 000,00 грн, ПДВ - 70 585 000,00 грн; вартість електроенергії (з акцизним податком на з ПДВ) - 423 510 000,00 грн.
На виконання умов договору купівлі-продажу електричної енергії від 29.12.2021 № 20/21-365-РДД від 29.12.2021 між ПАТ "Центренерго" (клієнт), Акціонерним товариством "Ощадбанк" (банк) і ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (сторона-3) було укладено договір про договірне списання від 29.12.2021 № 658, за умовами якого з 01.01.2022 і до повного виконання грошових зобов`язань клієнта, що виникли на підставі укладеного між клієнтом та стороною-3 двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії від 29.12.2021 № 20/21-365-РДД, з урахуванням усіх додаткових угод, договорів, додатків, змін та доповнень до нього, укладених та тих, що будуть укладені до нього, реалізовувати свої права та обов`язки за договором з урахуванням того, що клієнт доручає банку та надає йому право здійснювати договірне списання коштів з рахунків клієнта на поточний рахунок сторони-3 для проведення розрахунків клієнта із стороною-3 за договором купівлі-продажу.
За період з 29.12.2021 по 17.01.2022 ТОВ "ГК "Нафтогаз України" перерахувало на рахунок ПАТ "Центренерго" попередню оплату за електричну енергію у загальному розмірі 423 510 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 29.12.2021 № 60282749 на суму 162 531 250,00 грн, від 30.12.2021 № 13838 на суму 32 506 250,00 грн, від 17.01.2022 № 13876 на суму 228 472 500,00 грн.
У листі від 26.01.2022 № 24/271 ПАТ "Центренерго" повідомило ТОВ "ГК "Нафтогаз України" про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 60000МВт*год за період з 01.03.2022 по 10.03.2022; у листі від 07.02.2022 № 24/409 ПАТ "Центренерго" повідомило ТОВ "ГК "Нафтогаз України" про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 60000МВт*год за період з 11.03.2022 по 20.03.2022; у листі від 17.02.2022 № 24/599 ПАТ "Центренерго" повідомило ТОВ "ГК "Нафтогаз України" про зменшення відпуску/відбору електричної енергії в обсязі 65750 МВт*год за період з 21.03.2022 по 31.03.2022.
Оскільки відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у визначені строки та кількості товар не передав, хоча покупець повністю оплатив обумовлену до передачі договором кількість електричної енергії, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулося до ПАТ "Центренерго" з вимогами про повернення вартості електричної енергії, зменшеної для відпуску/відбору, з розрахунку її вартості за день, зокрема, у листі від 28.01.2022 № 119/2.1-1777-2022 позивач звернувся з вимогою про повернення коштів в сумі 136 800 000,00 грн (вхідний відповідача від 28.01.2022 № 622); у листі від 08.02.2022 № 119/2.1-2339-2022 позивач звернувся з вимогою про повернення коштів в сумі 136 800 000,00 грн (вхідний відповідача від 08.02.2022 № 888); у листі від 17.02.2022 № 119/2.1-3264-2022 позивач звернувся з вимогою про повернення коштів в сумі 149 910 000,00 грн (вхідний відповідача від 18.02.2022 № 1263).
У листі від 08.06.2022 № 24/1327 ПАТ "Центренерго" заявило ТОВ "ГК "Нафтогаз України" про обставини непереборної сили, за змістом якого відповідач зазначав про те, що з 24.02.2022 російською федерацією здійснюється повномасштабна збройна агресія проти України. Наведені вище обставини непереборної сили прямо, безумовно та безпосередньо перешкоджають продавцю своєчасно повернути кошти у разі отримання належної відповідної вимоги покупця за договором. Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), про які сторони договору не могли знати та не знали на час укладення договору, офіційно засвідчені листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.
За період з 29.12.2021 по 19.10.2022 включно за договором купівлі-продажу електричної енергії від 29.12.2021 № 20/21-365-РДД ПАТ "Центренерго" повернуло на поточний рахунок ТОВ "ГК "Нафтогаз України" у загальному розмірі 371 586 977,54 грн.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за двостороннім договором купівлі-продажу електричної енергії від 29.12.2021 № 20/21-365-РДД у частині повернення сплачених за договором коштів у межах вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії, ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом про стягнення з ПАТ "Центренерго" 108 071 941,43 грн, у тому числі 51 923 022,46 грн основного боргу, 41 097 850,60 грн процентів, 13 300 219,55 грн пені, 798 013,19 грн 3% річних, 952 835,63 грн інфляційних втрат.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, закрив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 565 912,66 грн основного боргу в зв`язку з погашенням боргу в цій частині, а решту позовних вимог задовольнив частково, стягнув з ПАТ "Центренерго" на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" 51 031 745,28 грн основного боргу, 4 529 994,85 грн інфляційних втрат, 1 451 841,54 грн 3 % річних, 46 033 456,82 грн 20 % річних та мотивував рішення доведеністю позовних вимог у задоволеній частині.
У поданій касаційній скарзі ПАТ "Центренерго" послалося, зокрема, на те, що:
- судові рішення у цій справі оскаржують в частині задоволених позовних вимог про стягнення 20 % річних, 3 % річних та інфляційних втрат;
- суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки умовам договору від 29.12.2021 № 20/21-365-РДД та дійшли помилкового висновку, що 20 % річних не є відповідальністю, тому на них не розповсюджується заборона на стягнення згідно з постановою НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якою введено заборону на нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії до закінчення періоду воєнного стану;
- визначені сторонами у договорі 20 % річних за кожен день прострочення фактично є пенею, а не процентами за користування чужими грошовими коштами. У пункті 4.2 договору сторони під виглядом процентів за користування чужими грошовими коштами фактично приховали правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (неустойка). У цьому випадку суд в порядку припису частини 2 статті 235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) мав керуватися нормами статей 549-552 ЦК та вважати визначені у договорі 20 % річних як вид відповідальності за не відпуск продавцем електричної енергії. Отже, рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанцій у частині стягнення 20 % річних, підлягають скасуванню, а вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню;
- стверджуючи про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, скаржник зазначає, що визначена пунктом 4.2 договору умова щодо сплати процентів за користування грошовими коштами фактично за своїм змістом є правочином щодо забезпечення виконання зобов`язання, тобто є неустойкою в розумінні статей 549-552 ЦК, тому суди мали застосувати до спірних правовідносин положення статей 235, 549-552 ЦК, а також приписи підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якою введено заборону на нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", щодо застосування якого (підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах;
- суди дійшли помилкового висновку, що передбачені 20 % річних у пункті 4.2 договору (у розумінні статі 536 ЦК) та 3 % річних (у розумінні) мають іншу правову природу ніж неустойка (пеня, штраф) та виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснив оплату продукції на умовах попередньої оплати та набув статусу кредитора. Проте Верховний Суду України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15 навів правову позицію: про те, у разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК, цей висновок не було враховано судами при вирішенні спору та неправильно застосовано статтю 536 ЦК і частину 2 статті 625 ЦК;
- суди не врахували обставини, за якими наявні підстави для зменшити розміру 20% річних, інфляційних втрат та 3 % річних у порядку статті 551 ЦК та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК), та висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, стосовно того, що суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, доводів та вимог касаційної скарги, виходить із такого.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.
ПАТ "Центренерго" у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувало тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення статей 536, 551, частини 2 статті 625 ЦК, статті 233 ГК та не враховано висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування цих норм права при вирішенні спору у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір 3 % річних, та постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-2491цс15.
Так, у справі № 6-2491цс15, предметом позову у якій є вимога позивача про стягнення з відповідачів процентів за користування чужими грошовими коштами, а також на підставі статті 625 ЦК 3 % річних та інфляційних втрат, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин визнання недійсним договору купівлі-продажу за рішенням суду та застосуванням судом двосторонньої реституції, на виконання якої вирішено стягнути з відповідачів на користь позивача отримані від нього за продаж будинку кошти, не повернення цих коштів відповідачем, Верховний Суд України у постанові від 02.03.2016 навів висновок, що до спірних правовідносин у цій справі застосуванню підлягає стаття 1212 ЦК; якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів; у разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних грошей нараховуються відсотки відповідно до статті 536 ЦК й унеможливлюється стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК.
Натомість у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що між сторонами існують договірні правовідносини, що унеможливлює застосування до них положень статті 1212 ЦК. Водночас суди встановили, що 20 % річних, заявлених до стягнення у цій справі, передбачені сторонами умовами договору, які є чинними та в установленому законом порядку недійсними не визнавалися, та якими визначено, що ці проценти річних від загальної суми коштів, отриманих за договором, розраховуються за період з дати фактичного перерахування коштів на рахунок продавця та до дати фактичного їх повернення. При цьому суди дійшли висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положень частини 2 статті 625 ЦК у зв`язку з встановленими обставинами прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання.