ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/10742/21 (754/246/22)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: ОСОБА_1,
відповідача-1: Гутник А.Ж.,
відповідача-2: не з`явився,
третьої особи: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Парадайз Фінанс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. - головуюча, Пантелієнко В.О., Поляков Б.М.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 (суддя Чеберяк П.П.)
у справі №910/10742/21 (754/246/22)
за позовом ОСОБА_1
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Парадайз Фінанс"; 2) ОСОБА_2
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича
про скасування реєстраційних записів, скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на майно
у межах справи № 910/10742/21
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог і хід розгляду справи
1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (далі - Боржник), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
2. Боржник 06.01.2022 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Парадайз Фінанс" (далі - Відповідач-1) та ОСОБА_2 (далі - Відповідач-2) про:
- визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів №3975 від 09.12.2021 (далі - Свідоцтво), виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича (далі - Нотаріус);
- скасування рішення про державну реєстрацію №45548236 від 09.12.2021 речових прав на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (далі -Квартира);
- скасування внесеного Нотаріусом до державного реєстру речових прав на нерухому майно реєстраційного запису індексний номер №45548236 від 09.12.2021;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу №3986 від 10.12.2021 (далі - Договір);
- скасування рішення про державну реєстрацію №62193780 від 09.12.2021 речових прав на Квартиру;
- скасування внесеного Нотаріусом до державного реєстру речових прав на нерухому майно реєстраційного запису індексний номер №62193780 від 09.12.2021;
- визнання права власності на Квартиру за Боржником.
3. Позов мотивовано тим, що Свідоцтво та Договір порушують чинний мораторій на задоволення вимог кредиторів Боржника, тому відповідні рішення та реєстраційні записи є незаконними, у зв`язку з чим порушено право Боржника на Квартиру.
4. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 09.03.2023 цивільну справу за вказаним позовом Боржника передано до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи про неплатоспроможність Боржника.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5. 15.02.2008 між Боржником і Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (далі - Банк) укладено кредитний договір №77.2/ІЖ-030.08.1 (далі - Кредитний договір), за умовами якого Банк надав Боржнику грошові кошти на купівлю Квартири.
6. З метою забезпечення виконання Кредитного договору 15.02.2008 між Боржником і Банком укладено договір іпотеки (далі - Іпотечний договір), за умовами якого Боржник передав в іпотеку Квартиру.
7. Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06.11.2012 у цивільній справі №2-3546/12 задоволено позов Банка до Боржника про стягнення заборгованості за Кредитним договором у розмірі 3914477,89 грн.
8. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 23.10.2013 заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06.11.2012 змінено, зменшено суму заборгованості за Кредитним договором, яка підлягала стягненню із Боржника на користь Банка з 3914477,89 грн до 2826404,73 грн, а в іншій частині рішення суду залишено без змін.
9. 09.10.2020 між Банком та Відповідачем-1 укладено договір №29 про відступлення прав вимоги, на підставі якого до Відповідача-1 перейшло право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором.
10. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №2603/5200/12 замінено стягувача Банк на правонаступника Відповідача-1.
11. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича від 12.04.2021 відкрито виконавче провадження №65119429.
12. У зв`язку із введенням ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі №910/10742/21 процедури реструктуризації боргів Боржника та мораторію на задоволення вимог кредиторів 01.09.2021 приватний виконавець виніс постанову про зупинення виконавчого провадження №65119429, крім реалізації майна Боржника, а саме Квартири, що перебуває на стадії продажу на електронних торгах, організація проведення яких здійснюється Державним підприємством "Сетам" відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за №2831/5.
13. У зв`язку з тим, що третій аукціон з продажу предмета іпотеки не відбувся, 07.12.2021 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов А.В. склав акт №65119429/21-2 про реалізацію предмета іпотеки.
14. На підставі акта про реалізацію предмета іпотеки, складеного Нотаріусом 07.12.2021, видано Свідоцтво, яким посвідчено, що Відповідачу-1 на праві власності належить Квартира.
15. Відповідно до інформаційної довідки №289633093 від 10.12.2021 Нотаріус на підставі Договору прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 62193780 від 10.12.2021 по реєстрацію права власності на Квартиру за Відповідачем-2.
16. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 у справі №910/10742/21(910/2324/23) визнано недійсним акт №65119429/21-2 від 07.12.2021 про реалізацію предмета іпотеки.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
17. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2023 позов задоволено частково: визнано недійсним Свідоцтво; скасовано рішення Нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 62160009 від 09.12.2021; скасовано запис про державну реєстрацію права власності №45548236 від 09.12.2021, здійснений за рішенням Нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 62160009 від 09.12.2021, а в іншій частині позову відмовлено.
18. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 рішення місцевого господарського суду залишено без змін, у клопотанні представника Боржника про вихід за межі апеляційної скарги відмовлено.
19. Судові рішення мотивовано тим, що виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, враховуючи встановлення обставин видачі Свідоцтва на підставі недійсного акта про реалізацію предмета іпотеки та під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів Боржника, необхідно задовольнити позовну вимогу про визнання недійсним Свідоцтва, а також похідні від неї вимоги про скасування рішення Нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 62160009 від 09.12.2021 та здійсненого на його підставі запису про державну реєстрацію права власності №45548236 від 09.12.2021.
20. Водночас господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору, стороною якого Боржник не є, та скасування державної реєстрації права власності Відповідача-2 на Квартиру, оскільки це не призведе до поновлення прав Боржника на Квартиру, які він вважає порушеними, тому зазначені вимоги не є ефективним способом захисту, адже їх задоволення потребуватиме додаткових заходів судового втручання.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
21. Відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення господарських судів попередніх інстанцій повністю, залишити позов Боржника без задоволення.
22. Касаційну скаргу подано з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки господарські суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень не врахували висновки щодо застосування приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України та необхідності обрання належного способу захисту, викладені в постановах Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, від 26.02.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 29.06.2021 у справі №916/964/19, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20, від 09.02.2022 у справі №910/6939/20, від 22.02.2022 у справі №761/36873/18.
23. Відповідач-1, зокрема, зазначає, що свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є лише підставою для державної реєстрації права власності за покупцем, але не є правовстановлюючим документом, і вичерпує свою дію зі здійсненням такої реєстрації.
24. Також Відповідач-1 наголошує, що на теперішній час він не є власником Квартири, а Боржник вправі витребувати її у теперішнього власника на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України, і для цього немає потреби окремо оскаржувати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів і реєстраційних записів, адже рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є підставою для внесення запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на таке нерухоме майно.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
25. Інші учасники справи у встановлений судом термін відзиви на касаційну скаргу не подали.
Позиція Верховного Суду
26. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
27. Предметом касаційного оскарження в цій справі є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на майно та внесених до державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційних записів, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на майно.
28. Під час вирішення зазначеного спору перед господарськими судами постало питання щодо належності та ефективності обраних позивачем способів захисту прав, які він вважає порушеними.
29. Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
30. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала (зокрема у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18, на яку посилається Відповідач-1 у касаційній скарзі), що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
31. Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).
32. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).
33. Подібний за змістом висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19, яка підлягає врахуванню відповідно до вимог частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України), у якій також зазначено, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес; якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.
34. Позивач як особа, якій належить право на звернення до суду з позовом за захистом свого права та інтересу, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, що потребують судового захисту, та спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб, який не суперечить закону і який він просить суд визначити у рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).
35. Обрання ж позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).
36. У силу статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власності та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
37. Захист права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до статті 392 цього Кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Водночас статтями 387, 388 Цивільного кодексу України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння та від добросовісного набувача (за відповідних умов).
38. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16-ц, на яку слушно послалися господарські суди в оскаржуваних судових рішеннях), метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
39. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.