ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 279/5973/22
провадження № 51-1192км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 .? адвоката ОСОБА_6 на вирок Житомирського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 9 лютого 2023 року засуджено ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього ряд обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з вироком 13 жовтня 2022 року близько 16:00 ОСОБА_7 та особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито у зв`язку з її смертю, за попередньою змовою між собою, під час дії воєнного стану, проникли до квартири АДРЕСА_2, з якої викрали майно потерпілого ОСОБА_8, а саме: планшет вартістю 300,48 грн, ноутбук вартістю 2494,17 грн, два мобільних телефони вартістю 270 грн за кожен, ноутбук вартістю 25 419 грн та грошові кошти в сумі 8200 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, скоєному в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК.
Житомирський апеляційний суд вироком від 26 грудня 2023 року вирок місцевого суду у частині звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги та доводи, викладені в касаційній скарзі
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та правової кваліфікації дій засудженого, зазначає, що вирок апеляційного суду є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, у результаті чого було застосовано занадто суворе покарання. Просить указаний вирок змінити: застосувати до засудженого приписи ст. 75 КК і призначити йому покарання, яке б не було пов`язано з реальним позбавленням волі.
Звертає увагу, що суди належним чином не оцінили обставин, які пом`якшують покарання, а саме: визнання вини; щирого каяття; складних життєвих обставин; того, що ОСОБА_7 вибачився за вчинений злочин; відсутності будь-якої шкоди, оскільки майно було повернуто; позицію потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні.
Позиції учасників судового провадження
Захисник наполягав на задоволенні касаційної скарги.
Прокурор не підтримала доводів, зазначених у касаційній скарзі захисника, і просила залишити її без задоволення.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, прокурора, перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з положеннями ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості та кваліфікація дій засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Доводи захисника в касаційній скарзі про невідповідність призначеного судами покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість колегія суддів уважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості засудженого.
Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.