ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2024 року
м. Київ
справа № 596/1530/22
провадження № 51-1578км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Тернопільського апеляційного суду від 03 січня 2024 року щодо
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Яблунів Гусятинського р-ну Тернопільської обл., жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 червня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ст. 128 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк1 рік та покладено на нього обов`язки, передбаченні ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо цивільного позову, речових доказів та арешту майна у провадженні.
Тернопільський апеляційний суд скасував вирок районного суду в частині кваліфікації дій ОСОБА_7 за ст. 128 ККта 03 січня 2024 року ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_7 визнав винуватим за ч. 1 ст. 121 КК та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Стягнуто з ОСОБА_7 накористь потерпілого ОСОБА_8 140 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Провадження з розгляду цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 в частині відшкодування матеріальної шкоди закрито, в зв`язку з відмовою потерпілого від цивільного позову в цій частині.
Вирок суду першої інстанції в частині вирішення долі речових доказів та арешту майна у провадженні залишив без змін.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_7 засуджено за те, що він 12 жовтня 2022 року близько 21:00, перебуваючи на АДРЕСА_1, в якому проживає, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8, діючи умисно, наніс останньому один удар дерев`яною палицею по лівій частині тулуба, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження, які за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння відносяться до тяжких.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційного суду, перекваліфікувавши дії його підзахисного на ст. 128 КК та звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК.
Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі вимоги, вказує, що апеляційний суд дав неправильну оцінку фактичним обставинам справи, що призвело до кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК. Однак таке рішення вважає хибним, зважаючи, що в його підзахисного був відсутній умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, адже ОСОБА_7 наніс лише один удар, вважаючи, що він вдарив коня, а не ОСОБА_8, після удару відразу припинив будь-які дії. Таким чином, на думку захисника, неправильна кваліфікація дій ОСОБА_7 призвела до призначення суворого покарання. Крім іншого, наполягає, що визначений розмір цивільного позову у сумі 140 000 грн є невиправданим, оскільки районний суд, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 30 000 грн дотримався рекомендацій Верховного Суду України, викладених у постанові від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу заперечень від учасників судового провадження не надходило.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, та просив її задовольнити, прокурор ОСОБА_5 заперечив проти її задоволення, оскаржуване судове рішення просив залишити без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги захисника він заперечує правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження, що на підставі статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Водночас адвокат ОСОБА_6 порушує питання про перегляд вироку апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, однак колегія суддів уважає їх безпідставними з огляду на таке.
У статті 370 і ч. 2 ст. 418 КПК визначено, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повинні бути законними, обґрунтованими і вмотивованими.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Водночас підставами для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ч. 1 ст. 420 КПК).
За приписами ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у ньому зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.