ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 686/14737/21
провадження № 61-18116св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Оксани Володимирівни на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 серпня 2023 року у складі судді Салоїд Н. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
у справі за позовом керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з незаконного володіння та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що відповідно до державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству "Відродження", с. Колибань, (далі - КСП "Відродження") передано у колективну власність 962,3 га земель на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. За наслідками розпаювання земельні ділянки № № 253-263, 271-277, 530-540, 548-554 віднесені до невитребуваних паїв і вони мали перейти у комунальну власність.
18 червня 2019 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру) № 22-4467-СГ затверджено проєкт землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1603), розташовану за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області та призначену для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього наказу 26 червня 2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
16 серпня 2019 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужила земельну ділянку ОСОБА_1 .
На думку позивача, спірний наказ ГУ Держгеокадастру є незаконним, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:1603, накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв колишнього КСП "Відродження" № № 255-261, 500 та не була вільною, а тому ОСОБА_2 набула право власності на неї незаконно. ОСОБА_1 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, внаслідок чого ця ділянка вибула з власності територіальної громади поза її волею та може бути витребувана у добросовісного набувача.
Просив суд визнати наказ ГУ Держгеокадастру від 18 червня 2019 року № 22-4467-СГ про надання земельної ділянки площею 2,0 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1603) у власність ОСОБА_2 недійсним і витребувати у ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради зазначену земельну ділянку.
02 серпня 2023 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду провадження у частині позовних вимог до ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру від 18 червня 2019 року № 22-4467-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою про передачу у власність земельної ділянки площею 2,0 га, закрито у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
09 серпня 2023 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області позов задоволено. Витребувано у ОСОБА_1 на користь Хмельницької міської ради земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий №6825083300:09:008:1603, яка знаходиться за межами населених пунктів Копистинської сільської ради (Хмельницька міська територіальна громада). Вирішено питання про розподіл судових витрат.
21 листопада 2023 року постановою Хмельницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 серпня 2023 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ОСОБА_2 незаконно набула право власності на земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6825083300:09:008:1603, яка розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, та розпорядилася цією ділянкою поза волею власника. Прокурор навів достатньо обґрунтувань щодо необхідності звернення до суду, оскільки Хмельницька міська рада була проінформована про виявлені прокурором порушення, однак не вжила відповідних заходів для їх усунення. Витребування у ОСОБА_1 спірної земельної ділянки є правомірним втручанням у право особи на мирне володіння майном, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння держави в неправомірний спосіб поза її волею.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко О. В. через систему "Електронний суд" надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах:
- Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у справі № 500/5291/13-ц щодо можливості вирішення питання накладення земельної ділянки лише за наявності відповідної земельно-кадастрової документації, на підставі якої існує правомочність для визначення наявності чи відсутності накладень;
- Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 686/14731/21 щодо відсутності підстав для витребування земельної ділянки у разі відсутності доказів належності позивачу відповідного речового права на земельну ділянку та її повного накладення на земельну ділянку, яка належить відповідачу;
- Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 757/55244/17-ц, від 23 липня 2018 року у справі № 760/8892/17 щодо наявності правових підстав для відмови у задоволення позову з підстав відсутності порушеного права;
- Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 926/03/18, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 26 лютого 2019 року у справі № 920/284/18, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 щодо відсутності у прокурора законних підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах замість відповідного суб`єкта владних повноважень.
У січні 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко О. В. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою формування єдиної правозастосовчої практики щодо неможливості звернення прокурора до суду за наявності іншого суб`єкта владних повноважень.
Доводи інших учасників справи
21 лютого 2024 року керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького подав відзив, в якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко О. В. залишити без задоволення, а судові рішення без змін з тих підставі, що у справі наявні належні, допустимі та достатні докази, які доводять той факт, що КСП "Відродження" існувало, під час проведення земельної реформи йому передані землі у колективну власність, які згодом розподілені між власниками земельних сертифікатів шляхом жеребкування, залишивши частину земель, які не увійшли до жеребкування, під невитребувані паї (номера жеребків 253-263, 271-277, 530-50, 548-554), а також, те що спірна земельна ділянки на момент її відведення у власність в межах норм безоплатної приватизації не була вільною, належала до невитребуваних паїв колективної власності колишнього КСП "Відродження", надавалася органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, в розпорядженні якого перебувала.
22 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" до Верховного Суду надійшов відзив представника Хмельницької міської ради - Сторчай Н. П., у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін з тих підстав, що у справі встановлено, що спірна земельна ділянка знаходиться в масиві земель колишньої колективної власності КСП "Відродження" і повністю накладається на земельні ділянки невитребуваних паїв та засвідчено факт порушення ГУ Держгеокадастру порядку розпорядження землями за відсутності владних повноважень.
21 березня 2024 року засобами поштового зв`язку перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури Ю. Висоцький подав до Верховного Суду пояснення, у яких зазначив, що прокуратурою надано належні та достатні докази накладення спірної земельної ділянки на землі колишньої колективної власності КСП "Відродження".
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
31 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у цивільній справі та витребувано її із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. Відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 березня 1995 року рішенням Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області № 3 передано КСП "Відродження" у колективну власність 962,3 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі цього рішення КСП "Відродження" одержало державний акт на право колективної власності на землю серії ХМ № 31 від 18 грудня 1995 року.
03 листопада 2008 року рішенням загальних зборів власників земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області затверджено проєкт землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) колишнього КСП "Відродження" та проведено розподіл земельних ділянок між співвласниками методом жеребкування. Цим же рішенням земельні ділянки № № 253-263, 271-277, 530-540, 548-554 не були включені у жеребкування та залишені для невитребуваних паїв.
18 червня 2019 року наказом ГУ Держгеокадастру № 22-4467-СГ затверджено проєкт землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0 га (кадастровий номер 6825083300:09:008:1603), яка розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства.
26 червня 2019 року право приватної власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району Андрієвською М. В., номер запису про право власності 1862060168250, (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 01 липня 2019 року, індексний номер 47566689).
16 серпня 2019 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Фомовою О. С., (реєстраційний номер 979), ОСОБА_2 відчужила вказану земельну ділянку ОСОБА_1 .
Згідно із висновком експерта від 03 квітня 2023 року № 2635/21-26/1228-1259/23-26 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні № 42021241010000003, на дослідження експерту надавався проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) Копистинської сільської ради Хмельницького району, розроблений у 2008 році НВ ТОВ "Геокадастр", згідно з яким було запроектовано 277 часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району, який було затверджено протоколом загальних зборів власників земельних часток паїв 03.11.2008 року. У вказаному протоколі зазначено, що земельні ділянки з 253 по 263, з 271 по 277, з 530 по 540, з 548 по 554, не включати в жеребкування, а залишити для невитребуваних паїв. В ході проведення дослідження експертом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:09:008:1603, площею 2,0 га, яка розташована за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району, що на праві власності належить ОСОБА_1, накладається (нашаровується) на координати поворотних точок меж земельних ділянок №№253, 255-261, які включені до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району, площа накладення становить: на ділянку №253 - 0,0002 га, №255 - 0,2105 га, №256 - 0,4779 га, №257 - 0,5151 га, №258 - 0,2868 га, №259 - 0,2211 га, №260 - 0,0935 га, №261 - 0,0020 га (т. 2, а. с. 234).
Факт накладення земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:09:008:1603, яка була передана ОСОБА_2, на земельні ділянки, залишені для невитребуваних паїв (№253, 255-261), також підтверджується інформацією з Хмельницької регіональної філії ДП "Центр земельного кадастру" №25/93 від 07 червня 2021 року з картографічними матеріалами (т. 1, а. с. 62-63), інформацією з Відділу у Хмельницькому районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 0-22-0.33-1192/116-19 від 25 квітня 2019 року, (т. 1, а. с. 26), №10-22-0.33-455/116-21 від 24 березня 2021 року (т. 1, а. с. 33, 34), проєктом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Копистинської сільської ради Хмельницького району та картографічними матеріалами розташування земельних ділянок колективної власності (т. 1, а. с. 52-60).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України.
Згідно з пунктом 1частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзивів та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо представництва прокурором інтересів держави
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131? Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.
У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший-третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
Системне тлумачення положень частин третьої-п`ятої статті 56 ЦПК України і частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва інтересів держави, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) та від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20).
Доводи касаційної скарги про те, що у прокурора були відсутні підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Хмельницької міської ради, є необґрунтованими, оскільки прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Хмельницької міської ради, визначив, у чому полягає порушення його інтересів, та визначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У цій справі підставою для представництва інтересів держави в особі Хмельницької міської ради прокурор зазначив нездійснення Хмельницькою міською радою упродовж тривалого часу захисту інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, а сам: незвернення до суду з вимогами про витребування спірного майна.
21 травня 2021 року керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького направив Хмельницькій міській раді лист, в якому повідомив про необхідність взяти до відома інформацію про порушення інтересів держави (територіальної громади) вибуттям у незаконний спосіб земельних ділянок, з метою подальшого прийняття відповідних процесуальних рішень. Крім того, попередньо повідомив міську раду про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Хмельницької міської ради (т. 1, а. с. 72-75).
З позовом до суду керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького звернувся 16 червня 2021 року, надавши Хмельницькій міській раді майже місяць для відповідного реагування, що останньою зроблено не було.
Таким чином, у справі, яка переглядається, прокурор обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, яка самоусунулася від виконання покладених на неї обов`язків щодо витребування майна. Тому, безпідставними є посилання заявника касаційної скарги на неврахування судами відповідних правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо відсутності у прокурора законних підстав для представництва інтересів держави в спірних правовідносинах.
Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
У своєму клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко О. В. посилається на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо неможливості звернення прокурора до суду за наявності іншого суб`єкта владних повноважень.
Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.
Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово виснувала, що прокурору достатньо дотримати порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва у позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі нема, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанови від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20), від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц (провадження № 14-58цс22), від 12 березня 2024 року у справі № 927/1206/21 (провадження № 12-31гс23)).
Зважаючи на те, що Велика Палата Верховного Суду вже висловилася з приводу застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру, у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко О. В. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
Щодо вирішення спору по суті
Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).