Постанова суду № 638/15609/20 від 29.05.2024 про поділ спільного майна подружжя

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

справа № 638/15609/20

провадження № 61-6947св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Власюк Катерини Петрівни на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 червня 2021 року у складі судді Штих Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 02 серпня 1990 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який розірвано рішенням Московського районного суду міста Харкова від 11 травня 2018 року у справі № 643/10399/17. Під час перебування у шлюбі вони набули у спільну сумісну власність нерухоме та рухоме майно, створили за спільні кошти товариство з обмеженою відповідальністю "Наргус" (далі - ТОВ "Наргус") та приватне підприємство "Торговий дім "Наргус" (далі - ПП "Торговий дім "Наргус"), а також спільно займалися підприємницькою діяльністю.

31 січня 2019 року між сторонами було укладено договір про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, під час укладання якого вони вирішили відійти від принципу рівності часток подружжя у спільній сумісній власності та розділили спільне майно. Однак до цього договору не включені корпоративні права, оборотні кошти суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та кошти, які розміщувалися на депозитних рахунках.

Під час перебування у шлюбі у 1994 році відповідач за рахунок спільних коштів подружжя зробив внесок у розмірі 20 426 677 грн до статутного фонду ТОВ "Наргус" та став його учасником, а у 1999 році - зробив внесок у розмірі 500 грн до статутного фонду ПП "Торговий дім "Наргус" та став його учасником. Відповідно до частин другої, третьої статті 61, статей 69, 70 Сімейного кодексу України (далі - СК України) вона має право вимагати від відповідача компенсацію вартості внесених ним коштів до статутних фондів цих юридичних осіб у розмірі 10 213 588,50 грн.

23 березня 2011 року відповідач зареєструвався суб`єктом підприємницької діяльності, тому вона має право вимагати 50 % оборотних коштів від такої діяльності за час перебування у шлюбі, а саме з 23 березня 2011 року по 11 травня 2018 року.

Крім того, під час перебування у шлюбі з відповідачем подружжя набуло грошові кошти, які зберігалися на рахунках в Україні та за кордоном, але це майно не було розподілено в рамках укладання договору про поділ майна подружжя.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:

- визнати спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти у розмірі 20 426 677 грн, внесені ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "Наргус";

- визнати спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти у розмірі 500 грн, внесені ОСОБА_2 до статутного капіталу ПП "Торговий дім "Наргус";

- визнати спільною сумісною власністю подружжя оборотні грошові кошти суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 за період з 23 березня 2011 року по 11 травня 2018 року;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя усі наявні у подружжя грошові кошти на рахунках у банківських установах в Україні та за кордоном;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію 1/2 частки, що складає 10 213 338,50 грн, внесеної ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "Наргус";

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію 1/2 частки, що складає 250 грн, внесеної ОСОБА_2 до статутного капіталу ПП "Торговий дім "Наргус";

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 оборотних коштів суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 за період з 23 березня 2011 року по 11 травня 2018 року;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 суми усіх наявних у подружжя грошових коштів на рахунках у банківських установах в Україні та за кордоном;

- зобов`язати ОСОБА_2 сплатити на її користь грошову компенсацію вартості 1/2 частки, що складає 10 213 588,50 грн, внесених ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "Наргус" та ПП "Торговий дім "Наргус";

- зобов`язати ОСОБА_2 сплатити на її користь 1/2 оборотних коштів суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 за період з 23 березня 2011 року по 11 травня 2018 року;

- зобов`язати ОСОБА_2 сплатити на її користь 1/2 суми усіх наявних у подружжя грошових коштів на рахунках у банківських установах в Україні та за кордоном.

16 червня 2021 року представники ОСОБА_1 - адвокати Власюк К. П. та Салмон Л. Ю. заявили про відмову позивача від частини позовних вимог.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 червня 2021 року залишено без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про:

- визнання спільною сумісною власністю подружжя грошових коштів у розмірі 20 426 677 грн, внесених ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "Наргус";

- визнання спільною сумісною власністю подружжя грошових коштів у розмірі 500 грн, внесених ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "Наргус";

- стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації 1/2 частки, що складає 10 213 338,50 грн, внесеної ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "Наргус";

- стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації 1/2 частки, що складає 250 грн, внесеної ОСОБА_2 до статутного капіталу ПП "Торговий дім "Наргус";

- зобов`язання ОСОБА_2 сплатити на користь ОСОБА_1 грошової компенсації вартості 1/2 частки, що складає 10 213 588,50 грн, внесених ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ "Наргус" та ПП "Торговий дім "Наргус".

Закрито провадження у справі за позовними вимогами ОСОБА_1 про:

- визнання спільною сумісною власністю подружжя оборотних грошових коштів суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 за період з 23 березня 2011 року по 11 травня 2018 року;

- визнання спільною сумісною власністю подружжя усіх наявних у подружжя грошових коштів на рахунках у банківських установах в Україні та за кордоном;

- стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 оборотних грошових коштів суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 за період з 23 березня 2011 року по 11 травня 2018 року;

- стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 суми усіх наявних у подружжя грошових коштів на рахунках у банківських установах в Україні та за кордоном;

- зобов`язання ОСОБА_2 сплатити на користь ОСОБА_1 1/2 оборотних коштів суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 за період з 23 березня 2011 року по 11 травня 2018 року;

- зобов`язання ОСОБА_2 сплатити на користь ОСОБА_1 1/2 суми усіх наявних у подружжя грошових коштів на рахунках у банківських установах в Україні та за кордоном.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що як вказувала позивач в позові та підтвердив відповідач, сторони під час поділу спільного майна вирішили відійти від принципу рівності часток подружжя у спільній сумісній власності подружжя з метою всебічного задоволення інтересів сторін та 31 січня 2019 року уклали договір про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, який було посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Івановою О. В. та зареєстровано в реєстрі за № 114. З цього договору вбачається, що його укладено сторонами без будь-яких застережень щодо поділу лише частини спільного майна, тобто було врегульовано поділ майна, яке позивач та відповідач вважали спільним майном та може бути між ними поділено. З договору не вбачається наявність будь-якого іншого майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності та може бути предметом поділу. Обґрунтування підстав, якими керувалася позивач щодо не включення корпоративних прав, оборотних коштів суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 та коштів, які розміщувалися на депозитних рахунках, до предмету цього договору не надано.

На підтвердження позовних вимог про компенсацію вартості внесених відповідачем коштів до статутних фондів юридичних осіб ТОВ "Наргус" та ПП "Торговий дім "Наргус" у розмірі 10 213 588,50 грн було долучено лише безкоштовні запити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо проведеної державної реєстрації цих юридичних осіб. Вказані запити не містять дати їх формування та даних стосовно періоду часу актуальності інформації, що в них відображена. Ці докази не підтверджують, чи робив ОСОБА_2 внески за рахунок спільного майна та як наслідок був учасником зазначених юридичних осіб, який був розмір його частки у відсотковому та грошовому вимірах саме під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 . Будь-яких інших доказів позивачем чи її представниками не надано.

Оскільки в судовому засіданні 16 червня 2021 року представники ОСОБА_1 - адвокати Власюк К. П. та Салмон Л. Ю. заявили про відмову позивача від частини позовних вимог, то суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог.

У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Власюк К. П. оскаржила в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині залишених без задоволення позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження в цій справі, а ухвалою цього суду від 04 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду на 15 год 00 хв 20 грудня 2021 року, з повідомленням учасників справи.

20 грудня 2021 року за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Власюк К. П. розгляд справи було відкладено на 11 год 15 хв 28 березня 2022 року.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)" змінено територіальну підсудність судових справ Харківського апеляційного суду та визначено її Полтавському апеляційному суду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Власюк К. П. залишено без задоволення, а рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 червня 2021 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження позовних вимог про поділ грошових внесків у статутних капіталах юридичних осіб ТОВ "Наргус" та ПП "Торговий дім "Наргус" стороною позивача не надано належних та допустимих доказів відносно того, чи змінювався розмір статутного фонду (зменшувався чи збільшувався) за час діяльності товариств, чи приймалися товариствами рішення про зміну статутного фонду, коли саме і чи вносилися ці зміни до державного реєстру, тобто, чи змінювався розмір статутного фонду (зменшувався чи збільшувався) та який розмір становили частки ОСОБА_2 на час розірвання шлюбу.

ТОВ "Наргус" зареєстровано 21 квітня 1994 року, на той час в Україні існувала грошова одиниця - купоно-карбованець (український карбованець). Указом Президент України "Про грошову реформу в Україні" від 25 серпня 1996 року введена в обіг гривня - національна валюта України та її сота частина - копійка, Національний банк України випустив в обіг банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень і розмінні монети номіналом 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок та припинив емісію українських карбованців, які підлягали обміну на гривні за курсом: 100 000 крб. = 1 грн. Реформа була проведена за 2 тижні: з 2 по 16 вересня 1996 року, після визначеного терміну функціонування українського карбованця в готівковому обігу припинилося, єдиним законним засобом платежу на території України стала гривня.

Враховуючи викладене, апеляційний суд звернув увагу на те, що під час державної реєстрації 21 квітня 1994 року статутний фонд ТОВ "Наргус" повинен був оцінений у купоно-карбованцях. З наданої копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно ТОВ "Наргус" вбачається, що ніякі зміни щодо зменшення чи збільшення статутного капіталу ТОВ не відбувалися і розмір внеску в його статутному капіталі залишився у тому ж розмірі, тоді у перерахунку на введену національну валюту - гривню він повинен становити інший, значно менший розмір. Якщо розмір статутного фонду збільшувався, то у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про це (протоколи загальних зборів товариства про зміну розміру статутного фонду, про державну реєстрацію цих змін тощо). Без надання доказів в цій частині, без усунення протиріч щодо розміру статутного фонду товариства на час проведення грошової реформи та розміру статутного фонду на час розірвання шлюбу неможливо встановити фактичні обставини справи в межах предмету даного спору та дати їм відповідну правову оцінку.

Крім цього, вимоги про стягнення грошової компенсації 1/2 частки, що складає 10 213 338,50 грн, про стягнення грошової компенсації 1/2 частки, що складає 250 грн та про зобов`язання сплатити грошову компенсацію 1/2 частки, що складає 10 213 588,50 грн, є тотожними, остання вимога не є належним способом захисту порушеного права в цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Власюк К. П. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 16 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення таухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 травня 2019 року у справі № 490/1408/15, від 11 березня 2020 року у справі № 161/19023/17, від 19 травня 2021 року у справі № 641/9402/13 тощо, а також - не дослідили зібрані у справі докази.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Дзержинського районного суду міста Харкова.

21 червня 2023 року справа № 638/15609/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що з тексту оскаржуваного судового рішення апеляційного суду вбачається, що суд апеляційної інстанції був на шляху до задоволення апеляційної скарги, однак за результатами розгляду все-таки залишив її без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що наявність договору про поділ майна, предмет якого було визначено сторонами договору за взаємною згодою сторін, не свідчить про те, що цей договір укладено відносно усього майна, яке придбане подружжям у шлюбі, тому не включення у поділ майна іншого майна, придбаного подружжям у шлюбі, не є перешкодою для поділу його судом. Тобто суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позов не підлягає задоволенню, так як поділ корпоративних прав вже відбувся внаслідок укладення договору про поділ майна подружжям. Наведене свідчить про те, що позиції та мотиви прийняття оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій відрізняються.

Погоджуючись з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, копія статуту ТОВ "Наргус" (нова редакція), який затверджено протоколом загальних зборів учасників товариства від 05 червня 2019 року № 96/19, та копія цього протоколу загальних зборів учасників товариства, які надані стороною позивача до матеріалів цивільної справи, не засвідчені належним чином, що є порушенням вимог статті 95 ЦПК України. При цьому апеляційний суд безпідставно акцентував увагу на тому, що копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань надані на безкоштовний запит, оскільки надання платного витягу не може надавати жодної переваги над безкоштовним.

Також суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідач не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на грошові кошти, внесені ним до статутних капіталів ТОВ "Наргус" та ПП "Торговий дім "Наргус" в період перебування у шлюбі. Відповідач не заперечував тих обставин, що ніяких змін щодо зменшення чи збільшення статутного капіталу не відбулося і розміри внесків в статутні капітали вказаних юридичних осіб залишились в тому ж розмірі, які відображені на офіційному сайті Міністерства юстиції України. Оскільки відповідач визнав ці обставини, то відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України вони не підлягали доказуванню.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Левченко В. В. подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, тому підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 02 серпня 1990 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Московського районного суду міста Харкова від 11 травня 2018 року у справі № 643/10399/17 (т.1 а.с.19-21).

31 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про поділ майна, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Івановою О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 114 (т.1 а.с.22-23).

Відповідно до пункту 1 договору майно, яке є предметом цього договору, є спільною сумісною власністю сторін та набуте ними у шлюбі.

Пунктом 3 договору встановлено, що за час перебування в зареєстрованому шлюбі сторонами за спільні кошти набуто в спільну сумісну власність наступне майно, яке сторони визначають предметом цього договору:

- транспортний засіб (автомобіль) марки "Land Rover", модель "Range", тип "Легковий універсал - В", колір "Чорний", рік випуску "2009", номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, набутий на ім`я ОСОБА_2 (належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого ВРЕР №1 ГУМВСУ Харків 05 лютого 2010 року);

- земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6322081503:00:000:0093, що набута на ім`я ОСОБА_2 (належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 841774 від 20 липня 2012 року, виданого Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області);

- земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6322081503:00:000:0094, що набута на ім`я ОСОБА_2 (належить на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 841775 від 20 липня 2012 року, виданого Управління Держкомзему у Дергачівському районі Харківської області);

- квартира АДРЕСА_2, що набута на ім`я ОСОБА_1 (належить на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Харківською товарною біржею від 16 листопада 1994 року за № НЗ-907; право власності зареєстровано в Харківському міському бюро технічної інвентаризації 17 листопада 1994 року за № П-5-13521);

- валютні цінності - грошові кошти у іноземній валюті у сумі 300 000 доларів США.

В пункті 4 договору зазначено, що відповідно до частини першої статті 71 СК України, сторони вирішили поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та зазначене вище, в натурі

Згідно з пунктом 6 договору, за взаємною згодою сторони вирішили відійти від принципу рівності часток подружжя у спільній сумісній власності подружжя.

Пунктом 7 договору передбачено, що за взаємною згодою за цим договором в особисту приватну власність ОСОБА_2 переходить:

За взаємною згодою за цим договором в особисту приватну власність ОСОБА_1 переходить:

- валютні цінності - грошові кошти у іноземній валюті у сумі 300 000 доларів США.

В пункті 10 договору сторони підтвердили, що цей договір відповідає їх дійсним намірам і не має характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними у відповідністю зі справжньою їх волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, а також, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать особисті підписи на договорі.

Відповідно до пункту 14 договору за згодою сторін зміни та доповнення до договору вносяться шляхом укладання додаткової угоди, посвідченої нотаріально. У такий спосіб здійснюються і розірвання договору. У разі виникнення спору питання вирішуватимуться в судовому порядку. У такому ж порядку вирішуватимуться питання, що стосуються тлумачення Договору чи визнання його недійсним.

Доказів розірвання вищезазначеного договору або визнання його недійсним сторонами не надано.

З вищевказаного договору вбачається, що він був укладений сторонами без будь-яких застережень щодо поділу лише частини спільного майна, тобто було врегульовано поділ майна, яке позивач та відповідач вважали спільним майном та може бути між ними поділено.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що під час перебування у шлюбі у 1994 році відповідач за рахунок спільних коштів подружжя зробив внесок у розмірі 20 426 677 грн до статутного фонду ТОВ "Наргус" та став його учасником, а у 1999 році - зробив внесок у розмірі 500 грн до статутного фонду ПП "Торговий дім "Наргус" та став його учасником. Відповідно до частин другої, третьої статті 61, статей 69, 70 СК України вона має право вимагати від відповідача компенсацію вартості внесених ним коштів до статутних фондів цих юридичних осіб у розмірі 10 213 588,50 грн.

На підтвердження заявлених позовних вимог в частині стягнення грошових коштів, внесених до статутних капіталів зазначених юридичних осіб, стороною позивача надано лише два безкоштовні запити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно ТОВ "Наргус" та ПП "Торговий дім "Наргус", копію статуту ТОВ "Наргус" (нова редакція), який затверджено протоколом загальних зборів учасників товариства від 05 червня 2019 року № 96/19, та копію цього протоколу загальних зборів учасників товариства(т.1 а.с.24-33).

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що вищевказані запити не містять дати їх формування та даних стосовно періоду часу актуальності інформації, що в них відображена. Крім того, ці докази не підтверджують, чи робив ОСОБА_2 внески за рахунок спільного майна та як наслідок був учасником зазначених юридичних осіб, який був розмір його частки у відсотковому та грошовому вимірах саме під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 .

Також суди виходили з того, що надані стороною позивача безкоштовні запити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно ТОВ "Наргус" та ПП "Торговий дім "Наргус", копія статуту ТОВ "Наргус" (нова редакція), який затверджено протоколом загальних зборів учасників товариства від 05 червня 2019 року № 96/19, та копія цього протоколу загальних зборів учасників товариства, не засвідчені належним чином.

Будь-яких інших доказів позивачем чи її представниками не надано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Власюк К. П. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

................

Перейти до повного тексту