ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 201/3582/22
провадження № 61-17075 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_2,
представник ОСОБА_2 - адвокат Маркова Юліана Володимирівна,
третя особа - Друга кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Маркової Юліани Володимирівни, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня
2023 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Друга кам`янська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області (далі - Друга кам`янська ДНК), про встановлення фату проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку в спільній сумісній власності подружжя та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2022 року справу за вищевказаним позовом ОСОБА_1 передано на розгляд
до Петриківського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2022 року відкрито провадження у справі.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:
- встановити факт, що вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу
та вела спільне господарство з ОСОБА_4, із 01 січня 2019 року
по 10 листопада 2020 року;
- визнати спільною власність подружжя в частках по 1/2 частині за нею
та за ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 :
трактор колісний Т-150К, 2019 року випуску, заводський номер НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_2 ;
машину для внесення рідких органічних добрив МЖТ-10, 2019 року випуску, заводський номер НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_4 ;
екскаватор АТЕК-881, заводський номер 0447, 1999 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 ;
причіп-цистерну МЖТ-10, заводський номер НОМЕР_6, 2020 року випуску, номерний знак НОМЕР_7 ;
трактор колісний Т-150К, заводський номер НОМЕР_8, 2020 року випуску, номерний знак НОМЕР_9 ;
транспортний засіб "RENAULT LOGAN", 2019 року випуску, № НОМЕР_10 ;
транспортний засіб "TOYOTA LAND CRUISER", 2008 року випуску,
№ НОМЕР_11 ;
право оренди земельної ділянки, площею 0,6994 га, кадастровий номер 1223781400:02:002:0090, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди
від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ;
право оренди земельної ділянки, площею 0,7218 га, кадастровий номер 1223781400:01:105:0012, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_6
та ОСОБА_4 ;
право оренди земельної ділянки, площею 0,6521 га, кадастровий номер 1223781400:02:202:0013, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_7
та ОСОБА_4 ;
право оренди земельної ділянки, площею 0,6994га, кадастровий номер 1223781400:02:002:0088, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_8
та ОСОБА_4 ;
право оренди земельної ділянки, площею 0,7068га, кадастровий номер 1223781400:02:202:0002, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_9
та ОСОБА_4 ;
право оренди земельної ділянки, площею 0,0630га, кадастровий номер 1223781400:02:114:1263, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_10
та ОСОБА_4 ;
право оренди земельної ділянки, площею 0,6986га, кадастровий номер 1223781400:02:002:0432, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_11
та ОСОБА_4 ;
право оренди земельної ділянки, площею 0,7813 га, кадастровий номер 1223781400:02:207:0081, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди від 14 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_12
та ОСОБА_4 ;
право оренди земельної ділянки, площею 0,6969 га, кадастровий номер 1223781400:02:107:0091, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди від 14 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_12
та ОСОБА_4 ;
земельної ділянки, площею 0,7068 га, кадастровий номер 1223781400:02:202:0004, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди
від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ;
земельної ділянки, площею 0,6945 га, кадастровий номер 1223781400:02:202:0021, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди
від 11 серпня 2020 року, укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_4 ;
- визнати за нею в порядку спільної сумісної власності подружжя право власності на вищезазначені об`єкти рухомого майна та на 1/2 частку права оренди вищевказаних земельних ділянок;
- визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_4, право власності на 1/6 частину вищевказаних об`єктів рухомого майна та на 1/6 частку на право оренди вищевказаних земельних ділянок;
- визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_4, 1/3 частку на право оренди:
земельної ділянки, площею 1,2685 га, кадастровий номер 1223781400:02:210:0012, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, Іванівська сільська рада, на умовах договору оренди від 19 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ;
земельної ділянки, площею 0,2996 га, кадастровий номер 1223781400:01:210:0297, яка розташована за вищевказаною адресою, на умовах договору оренди
від 19 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_4 ;
- визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_4, право власності на 1/3 частину земельної ділянки, кадастровий номер 1223781400:02:002:0322, площею 10,4016 га, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, Іванівська сільська рада.
- визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_4, право власності на 1/3 частину:
транспортного засобу М 2140, 1985 року випуску, № НОМЕР_14;
транспортного засобу ЗАЗ 1102, 1998 року випуску, № НОМЕР_13 ;
- визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_4, право власності на 1/3 частину майнового права засновника/власника приватного підприємства "Агро-Центр" (далі - ПП "Агро-Центр);
- визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка - ОСОБА_4, право на 1/3 частину готівки або коштів, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні);
- вирішити питання понесених нею судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що в 2018 році вона познайомилися з ОСОБА_4, а з січня 2019 року вони почали спільно проживати за адресою:
АДРЕСА_1 .
У ОСОБА_4 було власне підприємство, яке займалося аграрною діяльністю.
З березня 2019 року вони почали спільно планувати його розширення.
Для реалізації вказаного ними було прийнято рішення про взяття в оренду земельних ділянок для ведення сільськогосподарської діяльності та придбання сільськогосподарської техніки.
З квітня 2019 року по квітень 2020 року вони придбали вищевказану у позовній заяві сільськогосподарську техніку. На її придбання витрачено їхні спільні заощадження, частину коштів було позичено у її друзів.
У серпні 2020 року ОСОБА_4 уклав договори оренди земельних ділянок
із кадастровими номерами: 1223781400:02:202:0021, 1223781400:02:002:0090, 1223781400:01:105:0012, 1223781400:02:202:0013, 1223781400:02:002:0088, 1223781400:02:202:0002, 1223781400:02:114:1263, 1223781400:02:002:0432, 1223781400:02:207:0081, 1223781400:02:107:0091, 1223781400:02:202:0004, 1223781400:02:202:0021, строком на 49 років.
Зазначала, що за їх спільною згодою для полегшення ведення господарської діяльності та документообігу вищевказані договори оренди земельних ділянок
та техніка оформлені на ім`я ОСОБА_4 . Проте, все вищевказане майно
та договірні зобов`язання набуті та реалізовані їхньою спільною працею
та в інтересах сім`ї.
Крім того, вони почали будівництво спільного будинку, розташованого на належній її чоловіку на праві приватної власності земельній ділянці, кадастровий номер 1223781400:02:002:0322, площею 10,4016 га, у селі Іванівці Петриківського району Дніпропетровської області. Будівництво цього будинку завершено в листопаді
2020 року, однак його не введено в експлуатацію, на нього не зареєстровано право власності.
11 листопада 2020 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану
по Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) між нею
та ОСОБА_4 зареєстрований шлюб, актовий запис № 219.
Після весілля вони переїхали до новозбудованого ними будинку, в якому проживали до дня смерті її чоловіка - ОСОБА_4, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому рухоме
та нерухоме майно, а також майнові права (оренда земельних ділянок). Заповіт
від його імені не складався.
01 листопада 2021 вона звернулася до Другої кам`янської ДНК із заявою
про прийняття спадщини після смерті чоловіка. 26 листопада 2021 державний нотаріус відмовив їй у вчиненні вищевказаної нотаріальної дії, оскільки ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2021 року
у справі № 201/11254/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа -Друга кам`янська ДНК, про усунення
від спадкування за законом після померлого заборонено вчиняти будь-які дії шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 .
Крім того, вищевказане майно набуто ними під час спільного проживання однією сім`єю до реєстрації шлюбу, а тому для захисту її майнових прав їй необхідно встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4
і визначити розмір їхніх часток у праві спільної сумісної власності.
З урахуванням наведеного та збільшених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд її позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року у складі судді Соловйова І. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні правові підстави
для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2019 року
по 10 листопада 2020 року, оскільки саме з моменту офіційного оформлення шлюбних відносин, тобто з 11 листопада 2020 року, вони почали жити як подружжя з відповідними правами та обов`язками.
ОСОБА_1 не доведено, що між нею та ОСОБА_4 із 01 січня 2019 року
по 10 листопада 2020 року виникли відносини, притаманні подружжю, а спірне майно придбано за спільні кошти та спільними зусиллями. Вона не довела,
що вони за вказаний період постійно проживали разом, мали спільний бюджет. Наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності не підтверджують наявність
між ними у спірний період відносин, притаманних саме подружжю.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання за нею права власності на відповідну частину зазначеного майна, є похідними від вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у задоволенні якої суд відмовив, а тому відсутні підстави
й для задоволення похідних вимог.
Вирішуючи спір у частині визнання за позивачем у порядку спадкування
за законом після померлого відповідної частки на право оренди та право власності, суд виходив із того, що зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу нотаріусом ОСОБА_1 свідоцтва
про право на спадщину. Проте, остання не надала суду доказів того, що вона
в установленому законом порядку подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, а нотаріус відмовив їй у видачі указаного свідоцтва.
При цьому нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину
не з підстав невизнання за нею відповідного права, а з підстав заборони вчиняти відповідні дії, яку накладено ухвалою Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 04 листопада 2021 року у справі № 201/11254/21.
Позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому є спадкоємцем першої черги за законом, як і діти спадкодавця - відповідачі.
Суд першої інстанції надав оцінку поданим сторонами та витребуваним судом доказав, показанням свідків, застосував відповідні норми СК України, ЦК України та врахував судову практику Верховного Суду України, Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2023 року скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю
без реєстрації шлюбу з 11 листопада 2019 року по 10 листопада 2020 року.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину: транспортного засобу
"ЗАЗ 1102", 1998 року випуску, № НОМЕР_14, та транспортного засобу "TOYOTA LAND CRUISER", 2008 року випуску, № НОМЕР_11 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявними у матеріалах справи доказами, зокрема наданими до суду апеляційної інстанції, підтверджується факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 почали спілкуватися
з літа 2018 року, а в листопаді 2019 року, після релігійного обряду шлюбу - вінчання, стали проживати разом однією сім`єю. Тобто ОСОБА_1 не довела факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 із 01 січня 2019 року, проте довела цей факт з моменту їхнього вінчання - ІНФОРМАЦІЯ_2,
до реєстрації шлюбу - 10 листопада 2020 року.
Суд апеляційної інстанції встановив, що за період спільного проживання
з позивачкою ОСОБА_4 були придбані транспортні засоби: 22 лютого
2020 року - "ЗАЗ 1102", 1998 року випуску; 23 червня 2020 року - "TOYOTA LAND CRUISER", 2008 року випуску. Тому ОСОБА_1 має право на 1/2 частину вказаного майна.
Інші транспортні засоби були придбані ОСОБА_4 раніше, а тому вони
не є майном, набутим подружжям.
Крім того, відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про оренду землі" право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної
особи - орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців,
а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом із орендарем і виявили бажання стати орендарями
в разі, якщо це не суперечить вимогам ЗК України та цього Закону. При цьому право на оренду не підлягає розподілу (як майно подружжя), на нього
не визначається частка. Вищевказаним Законом передбачений перехід відповідних прав та обов`язків лише при оформленні спадщини, а спадщина у даній справі сторонами ще не оформлена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Маркова Ю. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою
на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.
Підставами касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, апеляційний суд
не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 05 січня 2024 року відкрито касаційне провадження
у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, визначених в ухвалі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року. Витребувано із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив
на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не врахував судову практику Верховного Суду у даній категорії справ.
Вважає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку рішення районного суду, не вирішив питання щодо усіх заявлених позовних вимог ОСОБА_1, зокрема не вирішено питання щодо правового статусу частини спірного майна, а також щодо визнання за позивачкою в порядку спадкування
за законом після смерті спадкодавця 1/6 частки права оренди на відповідні земельні ділянки, 1/3 частки права власності на транспортні засоби, майнового права засновника/власника підприємства та права на грошові кошти.
При цьому апеляційний суд, частково задовольнивши позов ОСОБА_1, вийшов за межі як позовних вимог, так й апеляційної скарги. Позивачем не заявлялися вимоги про визнання за нею права власності на частину транспортного засобу "ЗАЗ 1102".
Суд апеляційної інстанції безпідставно долучив до матеріалів справи додаткові докази, які позивачка мала додати ще до позовної заяви, зокрема відповідні фотознімки, відео та свідоцтво про вінчання. При цьому релігійний обряд шлюбу
не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов`язків подружжя (частина третя статті 21 СК України).
Суд апеляційної інстанції не встановив усі фактичні обставини справи, висновки суду ґрунтуються виключно на поясненнях позивачки та свідків, суд проігнорував доводи заявника касаційної скарги та надані ним докази, чим порушив норми процесуального закону, принцип змагальності сторін.
Позивачем, у свою чергу, не доведено факт спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу за відповідний період. Суд апеляційної інстанції взагалі не встановив факт їхнього спільного проживання, спільного побуту та праці, взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.
У цій частині посилається на відповідну судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду.
Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшли.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11 листопада 2019 року здійснено релігійний обряд вінчання між ОСОБА_16
та ОСОБА_17 (а. с. 25-26, т. 3).
11 листопада 2020 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4
та ОСОБА_17 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_15 від 11 листопада 2020 року (а. с. 11, т.1).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва
про смерть серії НОМЕР_16 від 05 травня 2021 року (а. с. 10, т. 1).
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у цій справі
(а. с. 1-6, т. 1).
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог
(а. с. 129-132, т. 1).
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи (фотознімки, відео, копія свідоцтва про вінчання тощо) (а. с. 4-9, т. 3).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Маркової Ю. В., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, спір стосується майна, набутого ОСОБА_1 і ОСОБА_4 у період подружнього життя та у період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
ОСОБА_1, звернувшись до суду з даним позовом, просила суд, зокрема: встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ведення спільного господарства з ОСОБА_4 із 01 січня 2019 року по 10 листопада
2020 року; визнати спільною власність подружжя в частках по 1/2 частині відповідне рухоме майно, сільськогосподарську техніку, право оренди земельних ділянок; визнати за нею в порядку спільної сумісної власності подружжя право власності на відповідні об`єкти/частини об`єктів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, на відповідні частини права оренди земельних ділянок.
Суд першої інстанцій відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з його недоведеністю, так як ОСОБА_1 не довела факт спільного проживання
з ОСОБА_4 за відповідний період та існування між ними відносин, притаманних подружжю, а інші позовні вимоги є похідними від вимоги
про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.