ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 606/883/22
провадження № 61-9277св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрна марка", державний реєстратор Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області Кухаришин Василь Васильович,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Пацула Василь Олександрович, на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 грудня
2022 року у складі судді Марціцкої І. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 травня 2023 року у складі колегії суддів
Бершадської Г. В., Гірського Б. О., Костіва О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна марка" (далі - ТОВ "Аграрна марка"), Золотниківської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про скасування записів про державну реєстрацію та витребування земельних ділянок.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, площами 3,73 га та 3,57 га (кадастрові
номери 6125087600:01:002:0086 та 6125087600:01:002:0085), з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Соколівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області.
02 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Аграрна марка" укладені договори оренди земельних ділянок строком на п`ять років.
У березні 2022 року позивач дізнався, що 15 лютого 2021 року від його імені укладені договори про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок від 02 квітня 2016 року, якими строк оренди продовжений на 14 років, -
до 02 квітня 2030 року.
Позивач вказував, що він вказаних договорів не укладав, оскільки планував після закінчення оренди обробляти земельні ділянки самостійно. Зазначав, що він не виявляв волі на укладення вказаних договорів, тому вважав правочини неукладеними.
Посилаючись на вказане вище, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- скасувати запис про державну реєстрацію права оренди ТОВ "Аграрна марка" щодо земельних ділянок: площами 3,73 га (кадастровий номер 6125087600:01:002:0086; номер запису 16423300) та 3,57 га (кадастровий номер 6125087600:01:002:0085; номер запису 16464396), які розташовані на території Соколівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області;
- зобов`язати ТОВ "Аграрна марка" повернути йому спірні земельні ділянки.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Теребовлянський районний суд Тернопільської області ухвалою від 22 серпня 2022 року замінив Золотниківську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області належним відповідачем - державним реєстратором Завалівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області Кухаришина В. В.
Теребовлянський районний суд Тернопільської області рішенням
від 12 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Тернопільський апеляційний суд постановою від 15 травня 2023 року рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 12 грудня
2022 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами той факт, що договори від 15 лютого 2021 року про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок від 02 квітня 2016 року є неукладеними. Тому підстав для задоволення позовних вимог про скасування записів про державну реєстрацію та витребування земельних ділянок немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у червні 2023 року, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Пацула В. О., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанції невірно застосували норми матеріального права, що регулюють відносини представництва. ОСОБА_2, підписуючи оспорювані договори про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок, фактично діяла від власного імені, а не від імені позивача. Суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що неможливо встановити обсяг повноважень особи (представника), який підписав договір, якщо в договорі не зазначено, що він діє на підставі конкретної довіреності.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, площами 3,73 га та 3,57 га (кадастрові номери 6125087600:01:002:0086, 6125087600:01:002:0085), з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Соколівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області.
Відповідно до умов договорів від 15 лютого 2021 року про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок від 02 квітня 2016 року, які укладені між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ "Аграрна марка", сторони дійшли згоди внести зміни до пунктів 8 договорів оренди, виклавши їх в наступній редакції: "Договір укладений строком на 14 (чотирнадцять) років".
Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16 лютого 2021 року № 244477473
та № 244477452, державний реєстратор Кухаришин В. В. зареєстрував зміни відповідно до договорів від 15 лютого 2021 року. У витягах вказано, що строк дії договорів 14 років, з автоматичним продовженням дії договору.
Довіреністю від 24 червня 2019 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Федірко Г. М., визначено, що ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 укладати (з правом підпису) договори оренди стосовно належних ОСОБА_1 земельних ділянок, які розташовані в Теребовлянському районі, визначати в усіх випадках суми, терміни та інші умови на власний розсуд; укладати, вносити зміни, розривати відповідні договори, на підставі яких виникають, змінюються або припиняються відповідні речові права. Довіреність видана строком на три роки, особу ОСОБА_1 встановлено, дієздатність перевірено.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду
від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження
№ 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови
у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав посилався на те, що він не укладав договори від 15 лютого 2021 року про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок від 02 квітня 2016 року, не виявляв волі на укладення спірних договорів, тому вказані правочини є неукладеними.
Відповідно до частин першої, другої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Сутність та правова природа цивільного представництва регулюються положеннями глави 17 ЦК України.
Згідно з частинами першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє.