ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 522/9384/19
провадження № 61-5684св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач -Акціонерне товариство "Сенс Банк", державний реєстратор Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюта Сергій Васильович,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Комунальне підприємство "Агенція реєстраційних послуг",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Пятигорцем Володимиром Івановичем, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2021 року у складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Сенс Банк" (далі - АТ "Сенс Банк"), державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" (далі - КП "Агенція реєстраційних послуг") Манюти С. В., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - КП "Агенція реєстраційних послуг", про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позов обґрунтований тим, що 21 грудня 2007 року між ним та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), назву якого змінено на Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), укладено кредитний договір № 2007/24-24/232, згідно з яким він отримав кредит у розмірі 80 000,00 дол. США.
На забезпечення кредитного договору 21 грудня 2007 року між тими ж сторонами укладений іпотечний договір.
У 2015 році банк звернувся до суду з позовом до позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року у справі № 522/13186/15-ц позов ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту
№ 2007/24-24/232 в сумі 148 945,87 дол. США, що за курсом встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення становить 4 025 306,67 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 06 липня 2017 року, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 10 червня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2017 року скасовано, у позові відмовлено.
01 квітня 2019 року на підставі рішення державного реєстратора КП "Агенція реєстраційних послуг" Манюти С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 квітня 2019 року № 46284521 за відповідачем зареєстровано право власності на предмет іпотеки, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Державний реєстратор не мав права проводити таку реєстрацію права власності на предмет іпотеки за відповідачем, з огляду на порушення ним вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", оскільки це є єдиним житлом позивача. Реєстрація права власності відбувалась всупереч приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Закону України "Про іпотеку".
Просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП "Агенція реєстраційний послуг" Манюти С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 46284521 від 03 квітня 2019 року про реєстрацію за АТ "Укрсоцбанк" права власності на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 107,9 кв. м, житловою площею 58,8 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1801899051101, номер запису про право власності: 31003694; скасувати запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації за АТ "Укрсоцбанк" права власності на нерухоме майно - квартиру, загальною площею 107,9 кв. м, житловою площею 58,8 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1801899051101, номер запису про право власності: 31003694.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2021 року в позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції керувався тим, що перехід права власності відбувся під час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", проте позивач не надав доказів того, що квартира використовується для його постійного проживання та його родини, є його єдиним житлом. Державний реєстратор вчинив реєстраційні дії щодо предмета іпотеки з додержанням норм чинного законодавства
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2021 року скасовано, у позові відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задоволення позову про скасування державної реєстрації права власності суперечить імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі прав у частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру прав має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову. Проте позов про витребування майна позивач не пред`явив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Пятигорця В. І. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 березня 2023 року, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 761/25240/15, провадження № 61-41026св18, від 21 листопада 2018 року у справі № 367/7589/15-ц, провадження № 61-6432св18, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, провадження № 14-212цс21, від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, провадження № 14-38цс18, у постанові Верховного Суду України від 12 листопада 2014 року у справі № 6-161цс14.
Реєстрація права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем АТ "Укрсоцбанк" здійснена державним реєстратором у порушення порядку, передбаченого Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме за відсутності документів, що підтверджують завершення 30-денного строку з моменту отримання боржником ОСОБА_1 письмової вимоги іпотекодержателя.
Також, держаний реєстратор порушив пункт 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), згідно з яким державний реєстратор повинен був пересвідчитися у тому, що подані документи дають змогу встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, що іпотекодавцю була направлена вимога про усунення порушення, що така вимога була отримана іпотекодавцем та з моменту її отримання пройшло не менше 30 днів, а також що відсутні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Згода на позасудовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки відсутня, прописаного в іпотечному договорі порядку звернення стягнення на предмет іпотеки недостатньо, з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від банку неможливо встановити отримувача та вміст поштового відправлення.
Крім того, реєстрація права власності на іпотечне майно здійснена у період дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". Норми цього Закону поширюються на спірне іпотечне майно, оскільки загальна площа квартири не перевищує 140 кв. м, предмет іпотеки є єдиним житлом для сім`ї іпотекодавця.
Суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу і не дослідили матеріали справи щодо того, що у спірній квартирі на час укладення 21 грудня 2007 року договору іпотеки зареєстрована та проживає неповнолітня дитина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Він не міг заявити позов про витребування майна, оскільки після здійснення реєстратором КП "Агенція реєстраційний послуг" Манютиним С. В. державної реєстрації прав та їх обтяжень за АТ "Укрсоцбанк" права власності на нерухоме майно - належну йому квартиру у нього її ніхто не вилучив, він і зараз продовжує нею користуватися.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
24 травня 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Пятигорця В. І. подав до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, проте суд касаційної інстанції їх до уваги не бере, оскільки відповідно до частини першої статті 398 ЦПК України доповнення до касаційної скарги могли бути подані протягом строку на касаційне оскарження.
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченоїпунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 грудня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 2007/24-24/232.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 21 грудня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 02-10/176, згідно з яким останній передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру, загальною площею 107,9 кв. м, житловою площею 58,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
03 квітня 2019 року державний реєстратор прав на нерухоме майно КП "Агенція реєстраційних послуг" Манюта С. В. на підставі рішення № 46284521 зареєстрував за АТ "Укрсоцбанк" право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Підставою виникнення права власності зазначено: іпотечний договір, серія та номер 949, виданий 21 грудня 2007 року, видавник приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чапський А. Е.; повідомлення, серія та номер: К/ИУСБ/Б, виданий 08 грудня 2018 року, видавник АТ "Укрсоцбанк".
10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" та єдиним акціонером АТ "Укрсоцбанк" затверджено рішення про реорганізацію АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк".
Згідно з рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ "Укрсоцбанк" від 15 жовтня 2019 року було затверджено передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ "Укрсоцбанк", які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ "Альфа-Банк" з дати, визначеної у передавальному акті, а саме з 15 жовтня 2019 року.
15 жовтня 2019 року відповідно до підпункту "г" пункту 11 частини четвертої статті 1 Закону України "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків", пунктів 3.1, 5.3 постанови Правління Національного банку України від 27 червня 2008 року № 89 "Про затвердження положення про особливості реорганізації банку за рішенням його власників", було затверджено передавальний акт, відповідно до якого АТ "Альфа-Банк" у порядку правонаступництва набув всіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.
Згідно з пунктом 1 передавального акта від 15 жовтня 2019 року внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ "Укрсоцбанк" правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків за цим актом є АТ "Альфа-Банк" (т. 1, а. с.159-161).
КП "Агенція реєстраційних послуг" припинено з 28 липня 2020 року.
01 грудня 2022 року змінено назву з АТ "Альфа-Банк" на АТ "Сенс Банк" (т. 2, а. с.114-117).
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Верховний Суд переглядає судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які зводяться до того, що скасування рішення державного реєстратора є належним способом захисту порушеного права, Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" тимчасово забороняє примусове стягнення на предмет іпотеки без згоди іпотекодержателя.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції відповідно до чинного законодавства не встановив порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте відмовив у скасуванні рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з тих підстав, що позивач не довів, що квартира, яка є предметом іпотеки, використовується для його постійного проживання та його родини, є його єдиним житлом.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, взявши до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18).
Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги, з урахуванням встановлених обставин у цій справі керується таким.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 (провадження № 14-81цс22) зазначено: "Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, вказав на необхідність відступити від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21), вказавши, що відповідно до статті 37 Закону України "Про іпотеку" рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оспорено іпотекодавцем у суді, що є для іпотекодавця гарантією дотримання іпотекодержателем вимог закону щодо підстав та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Тому належним та ефективним способом захисту позивача, який вважає, що його право порушене тим, що право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, зареєстроване за відповідачем (іпотекодержателем) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідного застереження в іпотечному договорі), є позов про скасування рішення про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. Однак у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21), відмовляючи в задоволенні позову, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням установлених судами попередніх інстанцій обставин справи, а саме наявності невиконаного основного зобов`язання, існування чинного договору іпотеки, умови якого позивачем не оспорюються, виходила з того, що права позивача не порушено, оскільки іпотека виникла до ухвалення державним виконавцем постанови про накладення арешту та заборони на предмет іпотеки, заборона на предмет іпотеки також була вже накладена на предмет іпотеки для забезпечення прав іпотекодержателя, який і задовольнив свої вимоги за рахунок заставленого майна. Заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності не впливають і не можуть вплинути на права позивача щодо права на предмет іпотеки. Тобто обставини цієї справи не є подібними до обставин справи, що перебуває на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду. А тому підстав для відступу від цих висновків не встановлено".
[ОАС1] У статті 33 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 вказаного Закону.
Відповідно до принципу свободи договору саме сторони договору вправі визначати процедуру та порядок направлення та вручення відповідних повідомлень та виконання інших вимог, встановлених Законом України "Про іпотеку", і за відсутності в договорі відповідних умов необхідно виходити з такого.
У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону України "Про іпотеку").
Згідно з частинами першою та третьою статті 36 Закону "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки зумовлена дотриманням порядку, визначеного статтею 35 Закону України "Про іпотеку". У разі порушення встановленого вказаною нормою порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності не допускається.
У разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов`язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов`язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.