ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа №635/4186/20
провадження № 61-3818св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач ? ОСОБА_1,
відповідач ? ОСОБА_2,
третя особа - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Мальованого Ю. М., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, про визначення місця проживання дитини.
Позов мотивований тим, що він та ОСОБА_2 з 05 листопада 2015 року перебували у шлюбі, який розірвано на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2019 року. У шлюбі у них народився син ? ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу залишився проживати з ним у приватному домоволодінні його батьків за адресою: АДРЕСА_1 . Вихованням сина вони з відповідачем займались спільно, ОСОБА_2 забирала його на вихідні.
Вказував, що для дитини створені всі умови для проживання в будинку, він забезпечений одягом та іграшками, має друзів за місцем проживання, займається плаванням. Його батьки активно допомагають у вихованні та розвитку ОСОБА_3. Дитина перебуває на диспансерному обліку у закладі охорони здоров`я. Він займається вихованням та розвитком сина. Дитина дуже прихильна до нього та його батьків. Він має постійну роботу, учасник бойових дій, за місцем служби характеризується позитивно. Розмір його доходу дозволяє забезпечити необхідні умови для виховання та розвитку сина.
Водночас він усвідомлює, що для повноцінного розвитку дитина має спілкуватись з матір`ю та він ніколи не чинив перешкод спілкуванню сина з відповідачем. Проте 01 липня 2020 року ОСОБА_2 забрала сина, вивезла у невідомому напрямку та перешкоджала його спілкуванню з сином.
ОСОБА_1 просив суд визначити місце проживання малолітньої дитини ? ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 22 січня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що після припинення у листопаді 2018 року шлюбних відносин та спільного проживання син залишився проживати з відповідачем, спочатку відвідував дитячий садок у м. Південне, а потім у м. Харкові біля місця роботи та проживання відповідача. Після розірвання шлюбу дитина продовжувала проживати з відповідачем, при цьому позивач безперешкодно спілкувався із сином, забирав його для спілкування з бабою та дідом. Питання про місце проживання спільного сина не виникало до літа 2020 року. За викладених обставин суд розцінює критично і не приймає до уваги посилання позивача, що після розірвання шлюбу син залишився проживати з ним у с. Березівка. При цьому суд також враховує, що за вказаною адресою відповідач та дитина ніколи не проживали, позивач поселився там після того, як залишив місце спільного проживання у смт Буди, та припинення у листопаді 2018 року шлюбних стосунків з відповідачем, а хлопчик став проживати з позивачем тільки у 2020 році, після того як позивач забрав сина з дитячого садка у м. Харкові та відмовився повертати сина відповідачу.
Суд не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування, оскільки доводи, що дитина після розлучення батьків більше часу проводила з батьком, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, дитина стала проживати з батьком без згоди матері. Вказівка у висновку на те, що дитина більше прихильна до батька, суд оцінив критично та виходив з тих обставин, що після примусової зміни позивачем місця проживання дитини спілкування між позивачем і відповідачем закінчувалось скандалами, і щоб їх уникнути та не травмувати психіку дитини відповідач вимушена була обмежити спілкування з сином, звернулась з позовом про визначення місця проживання дитини, та як наслідок маленький хлопчик фактично залишившись без матері, а об`єктивно надати оцінку ситуації, що склалася між рідними для нього людьми, дитина в силу свого віку не може.
Позивач не надав жодного доказу на підтвердження необхідності примусової зміни місця проживання чотирирічної дитини, яка проживала з матір`ю, на проживання разом із батьком, а будь які чудові стосунки з дідусем та бабусею, спілкування з друзями, прихильність до батька, на що посилається позивач, жодним чином не компенсують дитині відсутність щоденної, саме материнської турботи, тим більше, що хлопчик доволі тривалий час взагалі мав нерозривний зв`язок із матір`ю. Відтак виключно в інтересах дитини суд не вбачає підстав визначати місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із батьком.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції виходив з того, що дитині буде краще саме з матір`ю. При цьому посилався на недобросовісну поведінку батька, який без згоди матері забрав сина з дитячого садка у місті Харкові та відмовився повертати його відповідачці, яка вимушена була обмежити спілкування з сином, щоб не травмувати його скандалами. Разом з тим, в матеріалах справи міститься позитивний висновок органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області щодо визначення місця проживання ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1, однак відсутній такий висновок за місцем фактичного проживання відповідачки, яка відмовила працівникам служби у доступі до житла для здійснення обстеження умов проживання та відмовилась надавати будь-які пояснення з цього питання. Матеріали справи свідчать про те, що малолітній ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 разом з відповідачкою та її батьками. Однак з 14 червня 2020 року за цією адресою вона не проживає. З цього часу вона разом з співмешканцем ОСОБА_6 винаймає квартиру в місті Харкові за адресою: АДРЕСА_3 . До суду апеляційної інстанції в судові засідання, призначені на 11 січня 2023 року, 01 лютого 2023 року та 14 лютого 2023 року, будучи належним чином повідомлена про день, час, місце розгляду справи за місцем реєстрації та місцем відомого фактичного проживання відповідачки, вона не з`явилася. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що в Дзержинському районному суді м. Харкова перебуває справа за її позовом до нього про визнання місця проживання дитини, визначення порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, в якій зазначено відповідачкою фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 . Проте, це було станом на 2020 рік. Позов до теперішнього часу не розглянутий. Наразі йому невідомо про фактичне місце проживання відповідачки. За вказаним місцем проживання вона не мешкає. В суді апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини 1 статті 171 СК України малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в присутності психолога пояснив, що він вже довгий час проживає разом з батьком, дідом та бабою. Йому дуже подобається бути разом з батьком. Він відвідує школу та має гарні стосунки як з батьком, так і з дідом та бабою. Мати він давно не бачив. Спілкується з нею тільки за телефоном. Він не бажає проживати разом з матір`ю, оскільки вважає, що вона про нього не піклується.
Суд першої інстанції не у повному обсязі встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення та дійшов помилкового висновку про задоволення позову. Так, мотивування суду зводиться до неналежної критичної оцінки наданим доказам позивача та бездоказового підтвердження позиції відповідача, яка не надала жодного доказу на підтвердження того, що вона бажає займатися вихованням сина, відповідач їй в цьому перешкоджає, а знаходження дитини разом з батьком суперечить інтересам сина. Разом з тим поведінка позивача щодо дитини, а також надані ним докази, свідчать про те, що він дбає про якнайкраще забезпечення інтересів малолітньої дитини. Враховуючи тривалий час проживання дитини разом з батьком (більше чотирьох років), соціальну адаптацію дитини у відповідному середовищі, відвідування ним навчального закладу, наявність належних умов для проживання, прихильність дитини до батька, позитивний висновок органу опіки та піклування, в інтересах дитини необхідно визначити місце проживання малолітньої дитини разом з батьком.
Доказів неналежного ставлення позивача до виконання своїх батьківських обов`язків, будь-якого негативного його впливу на дитину, зловживання ним алкогольними напоями чи наркотичними засобами тощо матеріали справи не містять. При розгляді справи не встановлено виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з батьком. Крім того, ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів того, що проживання з батьком не відповідає якнайкращим інтересам дитини, а визначення місця проживання дитини із нею ? забезпечить такі інтереси. Задоволення позову не позбавляє відповідача права брати участь у вихованні сина, підтримувати з ним регулярні стосунки, піклуватися про стан його здоров`я, фізичний та моральний стан, оскільки відносини, які склалися між батьками, не повинні негативно позначатися на психологічному чи фізичному стані їхньої дитини.
Аргументи учасників справи
13 березня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зробив помилковий висновок, що з моменту розлучення та по цей час син проживає з ним та його батьками, оскільки наведене не підтверджено жодними доказами. Водночас в суді першої інстанції позивач не заперечував та визнав той факт, що після припинення у листопаді 2018 року спільного проживання та шлюбних відносин, дитина продовжувала проживати з матір`ю. Отже, в силу приписів частини першої статті 82 ЦПК України вказана обставина не підлягає доказуванню.
02 липня 2020 року ОСОБА_1 без урахування думки матері забрав дитину з дитячого садочка та залишив проживати у себе без її згоди. Вказані обставини були встановлені судом першої інстанції та враховані. Незважаючи на те, що починаючи з липня 2020 року малолітня дитина постійно проживає з позивачем, вона продовжує спілкуватися з дитиною, бере участь у її вихованні та матеріальному забезпеченні, цікавиться станом здоров`я. ОСОБА_3 завжди з задоволенням спілкується з нею, очікує зустрічі, оскільки дуже прив`язаний до неї та любить.
Вважає, що думка малолітньої дитини не має вирішального значення, оскільки пояснюється віком дитини, а також тим, що з липня 2020 року дитина проживала з батьком, тоді як вона була позбавлена спілкування з дитиною.
Крім того, висновок органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків для суб`єктів відповідних правовідносин, не має обов`язкового характеру.
Суд апеляційної інстанції зазначав, що ОСОБА_2 не надала жодного доказу на підтвердження того, що вона бажає займатися вихованням сина, відповідач їй в цьому перешкоджає, а знаходження дитини разом батьком суперечить інтересам сина. Разом з тим вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки вона подавала відзив на позовну заяву. Крім того, її бажання виховувати сина підтверджується зверненням до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, який перебуває на розгляді.
Апеляційний суд не врахував, що її заробітна плата вище, ніж у батька; її графік роботи дозволяє більше часу приділяти вихованню сина, в той час як позивач є військовозобов`язаним, а отже, з урахуванням дії правового режиму воєнного стану, може бути залученим до лав Збройних Сил України.
13 квітня 2023 року через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивований тим, що в касаційній скарзі не зазначено в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права, а її доводи є аналогічним доводам відзиву на позовну заяву. При цьому відповідач не подавала відзив на апеляційну скаргу та не висловлювала жодних заперечень на його апеляційну скаргу, у судові засіданні не прийшла. Також відповідач не заявляла зустрічний позов.
У матеріалах справи міститься наданий відповідачем договір оренди від 14 червня 2020 року щодо однокімнатної квартири, переданої ОСОБА_2 для проживання разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 . Будь-яких інших документів про місце проживання відповідача та житлово-побутові умови матеріали справи не містять, зокрема, чи є можливість в однокімнатній квартирі виділити дитині окреме спальне місце, а також місце для ігор та розвитку. Не надано відомостей про особу, що проживає разом з відповідачем ? ОСОБА_6, а саме, яке відношення вказана особа має до відповідача та малолітнього ОСОБА_3, чи є безпечним проживання малолітньої дитини з цією особою та чи є необхідність проживати дитині в одній кімнаті зі сторонньою людиною, що не є членом його сім`ї. До того ж, в матеріалах справи міститься інформація про те, що відповідач відмовила працівникам служби у доступі до житла за фактичним місцем проживання для здійснення обстеження умов проживання та відмовилась надавати будь-які пояснення з цього питання.
Крім того, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 березня 2023 року провадження у справі № 635/4063/20 за позовом ОСОБА_2 до нього про визначення місця проживання дитини з матір`ю та встановлення графіку спілкування з батьком закрито. Позивач у цій справі у судове засідання не з`явилась.
Щодо думки малолітнього ОСОБА_3, яку відповідач вважає такою, що не має вирішального значення, звертає увагу, що станом на час розгляду справи апеляційним судом дитині виповнилося 6 років 7 місяців. За рівнем свого розумового та емоційного розвитку дитина здатна сформулювати власні погляди, висловити свою думку щодо проживання з батьком або з матір`ю. Дитина була заслухана апеляційним судом у присутності психолога. Думка дитини не мала для суду вирішального значення, а постанова прийнята після дослідження всіх обставин справи у їх сукупності.
Відповідач протягом судового розгляду не спростувала ті обставини, що позивач дбає про якнайкраще забезпечення інтересів малолітньої дитини і визначення місця проживання з батьком відповідає інтересам дитини. До цього часу малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком, оточений батьківською турботою.
20 квітня 2023 року Служба у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області подала клопотання, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.
Клопотання мотивовано тим, що позиція скаржника, яка ґрунтується на тому, що висновок органу опіки та піклування має дорадчий характер, не відповідає нормативним приписам законодавства. Висновок за своєю процесуальною природою є письмовим документом, який в обов`язковому порядку досліджується і оцінюється судом в сукупності з іншими доказами. Висновок, що міститься в матеріалах справи, є обґрунтованим, складеним за результатами обстеження умов проживання, бесід з учасниками справи, а також на підставі інших документів.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права - пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 742/710/19).
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про долучення доказів у справі № 635/4186/20 відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про відмову ОСОБА_2 у прийнятті нових доказів задоволено; докази, подані ОСОБА_2 у додатку до письмових пояснень від 31 березня 2024 року, повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судивстановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 05 листопада 2015 року перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2019 року.
Сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_2 та її батьками: ОСОБА_9 (мати) та ОСОБА_10 (батько). За вказаною адресою ОСОБА_2 не проживає.
14 червня 2020 року ОСОБА_2 уклала договір оренди квартири за адресою: АДРЕСА_3 для проживання разом з сином ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
У квітні 2020 року ОСОБА_2 зверталась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, однак позов залишено без розгляду.
Відповідно до акта від 24 червня 2020 року, складеного депутатом Пісочинської селищної ради по виборчому округу № 26 Чаплигіна О. А., ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 у приватному домоволодінні своїх батьків: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . ОСОБА_1 має малолітнього сина ОСОБА_3, який чотири або більше днів на тиждень проживає з ним. ОСОБА_1 займається розвитком та вихованням дитини. У будинку створені усі умови для проживання та розвитку сина; дитина завжди охайна, весела, доброзичлива, гуляє на свіжому повітрі під наглядом батька або діда з бабою.
З 01 липня 2020 року ОСОБА_4 відвідує КЗ "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 418 компенсуючого типу Харківської міської ради", до якого зарахований за заявою матері. При зарахуванні дитини до закладу дошкільної освіти відомості про батька дитини не були надані. Мати повідомила, що виховує дитину сама.
02 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з листом, у якому вказав, що вона 01 липня 2020 року забрала їхнього спільного сина з місця реєстрації за невідомою йому адресою та перешкоджає йому у спілкуванні з сином. Просив повідомити йому адресу фактичного проживання сина, який дошкільний заклад він відвідує та з якого часу, хто займається його вихованням та піклується про його стан здоров`я.
Відповідно до довідки головного лікаря Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медичної допомоги № 1 Харківського району" від 06 липня 2020 року № 467 ОСОБА_3 мешкає за адресою: АДРЕСА_1, задекларований у лікаря ОСОБА_13, вакцинований, проходить медичні огляди.
Згідно з актами обстеження умов проживання від 06 липня 2020 року, від 19 серпня 2020 року, від 17 грудня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15 . Зі слів ОСОБА_1 у період з січня 2019 року до червня 2020 року та з 06 серпня 2020 року разом з ним за вказаною адресою проживає його малолітній син ОСОБА_3 . Цей факт підтверджують сусіди. Для дитини облаштовано окрему кімнату з усіма необхідними меблями; є одяг відповідно до сезону, розвиваючі іграшки, книги; мати дитини проживає окремо; дитина дуже прихильна до батька. В результаті бесіди психолога з дитиною встановлено, що дитина більше прихильна до батька, на матір ОСОБА_2 має образу. Зі слів дитини він не хоче жити з матір`ю, негативно висловлюється щодо її співмешканця.
Згідно з характеристикою від 02 липня 2020 року, складеної виконуючим обов`язки старости Березівського старостинського округу, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно. Має сина ОСОБА_16, який останні два роки більшу частину часу проживає з батьком. Мати забирала дитину тільки на вихідні дні. Батько багато уваги приділяє вихованню сина, здатний забезпечити сина всім необхідним, дбає про його фізичний розвиток; дитина дуже прихильна до батька.
ОСОБА_1 працює інспектором прикордонного контролю 1 категорії - техніком 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби "Харків пасажирський" відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_3". За місцем роботи також характеризується позитивно. Крім того, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 27 липня 2015 року, серія НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 працює заступником керівника відділення з індивідуального VIP обслуговування клієнтів у АТ КБ "ПриватБанк". За місцем роботи характеризується позитивно.
09 листопада 2020 року у Шевченківському відділі поліції ГУ НП в Харківській області зареєстровано звернення ОСОБА_2 щодо можливих протиправних дій колишнього чоловіка ОСОБА_1, який, не враховуючи її думки, забрав спільного сина ОСОБА_4 . Встановлено, що дитина перебуває разом з батьком за місцем його проживання. ОСОБА_1 надав акт обстеження умов проживання та повідомив, що не перешкоджає ОСОБА_2 у спілкуванні з сином в будь-який час. Протиправних дій щодо дитини не встановлено, підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань не виявлено.
Відповідно до актів депутата Пісочинської селищної ради по виборчому округу № 1 Вільхівської О. В. від 02, 23 грудня 2020 року на час складання вказаних актів ОСОБА_1 проживає разом з малолітнім сином ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, у домоволодінні батьків. ОСОБА_1 займається вихованням та розвитком сина; дитина завжди охайна, весела, доброзичлива; у будинку створені всі умови для проживання дитини, дитина завжди оточена турботою. Зі слів батька він не чинить перешкод матері у спілкуванні з дитиною.
Згідно з висновком органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області щодо визначення місця проживання ОСОБА_4, затверджений рішенням виконавчого комітету Пісочинської селищної ради Харківського району від 15 січня 2021 року № 1/7-21, визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 є доцільним. У висновку зазначено, що за час спостереження за ситуацією в родині з 06 липня 2020 року по 11 січня 2021 року Службою у справах дітей та сім`ї встановлено, що дитина протягом цього строку проживала разом з батьком, за виключенням періоду з 06 липня 2020 року до 06 серпня 2020 року, під час якого дитина перебувала з матір`ю у м. Харкові. На засіданні комісії з питань захисту прав дитини встановлено, що ОСОБА_3 після розлучення своїх батьків переважно проживав за фактичним місцем проживання батька в с. Березівка Харківського району. Батько працює за графіком доба через три, має достатньо часу для виховання дитини. У період, коли він на роботі, дитиною займається баба. ОСОБА_2 стверджувала, що колишній чоловік перешкоджає їй спілкуватися з дитиною, однак доказів цього не надала. Після розлучення більшу частину часу дитина перебувала разом з батьком. Для нього таке середовище є звичним, оскільки вже в ньому дитина змогла встановити соціальні контакти з іншими людьми. Дитина проявляє велику прихильність до свого батька. Під час візитів матері відмовляється покидати місце проживання у с. Березівка та їхати з нею.
Допитана судом першої інстанції свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні пояснила, що вона проживає у с. Березівка в одному будинку з батьками позивача і добре знає ОСОБА_18, ОСОБА_19, їх сина ОСОБА_3 . Їй відомо, що після одруження позивач і відповідач проживали у смт Буди Харківського району Харківської області у батьків ОСОБА_20 . У село Березівку приїздили у гості, де після розірвання шлюбу оселились ОСОБА_3 з батьком. Відповідачка відвідує сина, вони спільно проводять час.