ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 469/194/20
провадження № 61-1298св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Березанська селищна рада, Комунальне підприємство "Березань",
третя особа -ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1, подані представником Вуїв Оксаною Вікторівною, на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 лютого 2022 року у складі судді Шевиріної Т. Д. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Лівінського І. В., Самчишиної Н. В., Серебрякової Т. В.; додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2022 року та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Березанської селищної ради, комунального підприємства "Березань" (далі -КП "Березань") про захист трудових прав.
Позов мотивовано тим, що 15 березня 2016 року між ним та Березанською селищною радою укладено контракт терміном на один рік, відповідно до якого ОСОБА_1 виконував обов`язки керівника КП "Березань". Додатковою угодою від 24 січня 2017 року дію контракту було продовжено на три роки з 15 березня 2017 року до 15 березня 2020 року.
10 березня 2020 року він подав заяву про намір продовжити строк дії контракту, після чого до 17 березня 2020 року перебував на лікарняному. 26 лютого 2020 року Березанською селищною радою прийнято рішення про припинення з 15 березня 2020 року дії контракту та звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП "Березань" у зв`язку з закінченням строку дії контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Між тим, оскільки позивач подав відповідну заяву до закінчення строку його дії, такий контракт міг бути продовжений. Також жодна із сторін не виявила претензій та заперечень щодо продовження дії контракту, тому він мав бути автоматично продовжений на підставі статті 39-1 КЗпП України. Внесення питання щодо припинення дії контракту з позивачем на розгляд сесії було здійснено з порушенням встановленого порядку. Рішення про припинення контракту з керівником підприємства та звільнення його з посади мало бути прийнято головою селищної ради у формі розпорядження, а не на сесії ради.
Крім того, відповідач в порушення частини третьої статті 40 КЗпП України прийняв рішення про звільнення позивача в період його тимчасової непрацездатності. З цим наказом ОСОБА_1 не було ознайомлено, його копію не видано та не було видано трудову книжку з записом про звільнення.
При укладенні контракту з новим директором КП "Березань" ОСОБА_4 19 листопада 2021 року розмір посадового окладу було встановлено 17 877,51 грн, відповідно середньоденна заробітна плата складає 812,61 грн, тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2020 року станом на 27 січня 2022 року становить 341 349,45 грн.
Крім того, йому була спричинена моральна шкода через незаконне звільнення. Він не отримував тривалий час заробітної плати та був позбавлений засобів для існування. Зазначені обставини завдали йому моральних страждань, оскільки він зазнав вимушених змін у житті, пов`язаних з відсутністю роботи, був позбавлений звичайного ритму життя, зазнала заниження його ділова репутація, хоча він тривалий час очолював це комунальне підприємство та досяг на цій посаді успіхів як для підприємства так і для громади в цілому. Вказані обставини вимагали додаткових зусиль для організації життя, викликали нервове напруження та стресову ситуацію, яка позначилася негативно на стані здоров`я.
Уточнивши вимоги просив суд:
визнати незаконним та скасувати рішення Березанської селищної ради № 1 від 26 лютого 2020 року "Про припинення дії контракту, укладеного з керівником комунального підприємства "Березань";
визнати незаконним та скасувати наказ КП "Березань" про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП "Березань" у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України;
поновити його на посаді директора КП "Березань" з 16 березня 2020 року;
продовжити дію контракту, укладеного із ОСОБА_1 як керівником КП "Березань", укладеного 15 березня 2016 року та продовженого додатковою угодою від 24 січня 2017 року - строком на три роки, до 15 березня 2023 року;
стягнути з відповідачів в солідарному порядку суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2020 року по день ухвалення рішення у справі;
стягнути з відповідачів в солідарному порядку моральну шкоду, завдану йому незаконним звільненням, у сумі 5 000,00 грн.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 лютого 2022 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення Березанської селищної ради № 1 від 26 лютого 2020 року "Про припинення дії контракту, укладеного з керівником КП "Березань".
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення про припинення контракту з позивачем не набрало достатньої кількості голосів, щоб бути внесеним на розгляд сесії, також під час прийняття оскаржуваного рішення ради було порушено визначену процедуру. Отже таке рішення не може вважатися законним.
Оскільки під час розгляду справи суду не було надано наказ про звільнення позивача з посади директора КП "Березань" суд дійшов висновку, що позивач свого процесуального обов`язку не виконав - не довів, що він був звільнений з посади. Оскільки в судовому засіданні встановлено, що рішення селищної ради про звільнення позивача у зв`язку із закінчення строку дії контракту не було реалізоване, позивач не може вважатися звільненим, а відповідно і не може бути поновленим на посаді, що є підставою для відмови у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Додатковим рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2022 року в задоволенні заяви адвоката Вуїв О. В. про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 12 березня 2020 року ОСОБА_1 подано до суду позовну заяву, а також заяву про забезпечення позову, та ним відповідно до статті 134 ЦПК України зазначено про витрати на професійну правничу допомогу за складання позовної заяви у розмірі 2 300,00 грн, які можуть бути в майбутньому збільшено у зв`язку з розглядом справи. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до адвоката Вуїв О. В. за правничою допомогою, при цьому матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги, а тому зазначене клопотання є необґрунтованим.
Короткий зміст постанов апеляційного суду
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Вуїв О. В., задоволено частково.
Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 лютого 2022 року в частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на посаді скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення таких вимог.
Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП "Березань" Березанської селищної ради відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України з 17 березня 2020 року на 18 березня 2020 року.
Рішення в частині відмови в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про продовження дії контракту, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторони при укладенні трудового договору обумовили його строк та подію, за яких він буде припинений. В своїх поясненнях позивач зазначав, що після 15 березня 2020 року його не допустили до роботи. Вказане свідчить про волевиявлення роботодавця припинити трудові правовідносини із позивачем. Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту по суті не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії. Ураховуючи, що роботодавець висловив своє волевиявлення не продовжувати контракт із ОСОБА_1, якому було відомо, що контракт діє до 15 березня 2020 року, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстави для поновлення ОСОБА_1 на посаді директора КП "Березань".
Посилання позивача на незаконність рішення Березанської селищної ради від 26 лютого 2020 року про припинення з 15 березня 2020 року дії контракту, що встановлено судом першої інстанції, не може бути достатньою обставиною для поновлення позивача на роботі, оскільки не спростовує волевиявлення роботодавця припинити трудові правовідносини із позивачем, який не допустив позивача до роботи після 15 березня 2020 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що звільнення позивача мало відбуватись лише за розпорядженням голови Березанської селищної ради, суперечить умовам контракту, укладеного позивачем саме з Березанською селищною радою, відповідно до якого звільнення проводиться на підставі рішення ради (п. 6.3). Отримання позивачем трудової книжки в листопаді 2021 року також не є підставою для поновлення його на посаді. Враховуючи, що апеляційним судом не встановлено підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді, то не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про поновлення його на посаді.
Вимога позивача продовжити дію контракту поза волею роботодавця не належить до дискреційних повноважень судових органів, оскільки укладення трудового договору (контракту) із позивачем потребує не тільки ініціативи, згоди та бажання самого працівника, але й згоди роботодавця із урахуванням його потреб та волі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17 березня 2021 року у справі № 484/770/18 (провадження
№ 61-17125св20).
Доводи позивача про те, що контракт мав бути автоматично продовжений на підставі статті 39-1 КЗпП України, суперечать встановленим обставинам справи та вимогам вказаної норми закону. Умовами продовження дії договору після закінчення строку є, по-перше, фактична тривалість трудових відносин, а по-друге, жодна із сторін не повинна вимагати їх припинення. У цій справі встановлено, що після закінчення строку контракту ОСОБА_1 не допустили до роботи.
Враховуючи, що апеляційним судом встановлено правомірне припинення відповідачем трудових відносин з позивачем, то колегія суддів вважає, що підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.
Оскільки відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з інших підстав, помилково вважаючи, що позивача не було фактично звільнено з посади, рішення в цій частині вимог підлягає зміні, з викладенням мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.
З 13 лютого по 17 березня 2020 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному. Враховуючи що датою звільнення є 17 березня 2020 року, таке звільнення було під час означеної непрацездатності, що є незаконним. Проте, поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за відсутності підстав для звільнення, передбачених законом чи договором. Разом із тим, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року в справі № 6-р(ІІ)/2019 колегія суддів вважає, що порушення прав позивача щодо його звільнення в період тимчасової непрацездатності за наявності підстав для звільнення може бути усунуто судом шляхом зміни дати звільнення, тобто визначення дати припинення трудових відносин у перший день після закінчення періоду непрацездатності.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Вуїв О. В., задоволено частково. Додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Стягнуто з Березанської селищної ради, КП "Березань" на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі по 550,00 грн з кожного окремо.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, обґрунтовуючи розмір витрат на правову допомогу адвоката (9 800,00 грн), позивач надав договір про надання правової допомоги від 10 березня 2020 року, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, квитанції до прибуткового ордеру від 12 березня 2020 року, 22 вересня 2021 року, 07 червня 2022 року та розрахунок вартості правничої допомоги від 07 лютого 2022 року. Враховуючи обставини справи, з метою забезпечення пропорційності у цивільному судочинстві, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу в суді першої інстанції до 1 000,00 грн, що відповідає пропорційності задоволених позовних вимог.
Крім того, позивачем заявлено про витрати на правову допомогу в апеляційному суді в розмірі 500,00 грн. В обґрунтування цього позивачем надано квитанцію до прибуткового ордеру від 07 червня 2022 року та розрахунок вартості правничої допомоги. Враховуючи пропорційність задоволених вимог апеляційної скарги на додаткове рішення, колегія суддів вважає, що вказані витрати підлягають стягненню на суму 100,00 грн.
Аргументи учасників справи
У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - Вуїв О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення судів скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на посаді, продовження строку дії контракту, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди і ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині. Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна зі сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. Тому апеляційний суд дійшов до помилкового висновку, що роботодавець, який не допустив позивача до роботи після 15 березня 2020 року, проявив своє волевиявлення припинити трудові правовідносини із позивачем та не продовжувати контракт із ОСОБА_1 . При цьому суд апеляційної інстанції не зазначив, хто ж саме є роботодавцем позивача та в яких конкретних діях цього роботодавця виразилося недопущення позивача до його робочого місця, та коли саме. Адже роботодавцем позивача була Березанська селищна рада Миколаївської області, від імені якої, укладаючи з ОСОБА_1 контракт, діяв селищний голова. Судом першої інстанції була встановлена незаконність рішення Березанської селищної ради, тобто суд спростував відсутність ініціативи на продовження або переукладення контракту з позивачем. Тому селища рада, як роботодавець, як і селищний голова, не вчиняли дій щодо позивача, спрямованих на припинення трудових відносин з позивачем або ж на недопущення його до робочого місця. Дії окремих працівників КП "Березань" по недопущенню ОСОБА_1 до його робочого місця з 18-го березня 2020 року (перший робочий день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності позивача) не можуть вважатися діями роботодавця, представниками якого вони не були та ним на таке не уповноважувалися. Таке волевиявлення було відсутнє і з боку позивача, яким 10 березня 2020 року було направлено на адресу Березанської селищної ради заяву про бажання продовжити строк дії контракту.
Щодо фактичного виконання трудових обов`язків ОСОБА_1 після закінчення строку дії контракту (15 березня 2020 року), то коли вийшов на роботу 18 березня 2020 року, то його кабінет було зачинено, трудову книжку йому не було вручено. Відомості про його звільнення 18 березня 2020 року чи іншою датою не передавалися КП "Березань" ні до податкових, ні до інших контролюючих органів. Інформація про припинення повноважень ОСОБА_1 як керівника підприємства не була внесена до червня 2020 року до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Це вказує на те, що ОСОБА_1 юридично мав можливість як керівник підприємства виконувати свої повноваження. Згідно незаконного рішення ради від 26 лютого 2020 року головного інженера КП "Березань" ОСОБА_5 було призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора підприємства з 16 березня 2020 року, тобто фактичні трудові відносини продовжилися після 15 березня 2020 року в разі б якщо незаконне рішення селищної ради не виконувалося. Суди не застосували до спірних правовідносин доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) та апеляційний суд не надав належної правової оцінки недопущенню позивача працівниками КП "Березань" до робочого місця на виконання незаконного рішення селищної ради про його звільнення з посади. Тому судом апеляційної інстанції помилково не було застосовано положення частини першої статті 39-1 КЗпП України щодо продовження трудових відносин на невизначений строк.
Обов`язковою умовою для дотримання процедури звільнення з посади керівника КП "Березань" є прийняття Березанською селищною радою рішення про звільнення з посади. У зв`язку з задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним цього рішення припинила існувати одна з обов`язкових підстав звільнення ОСОБА_1 з посади. Словосполучення, зазначене у частині першій статті 235 КЗпП України, "з порушенням установленого законом порядку", слід тлумачити розширено, розуміючи під законом не лише законодавчі акти, а й інші акти, які прийняті на їх підставі, тобто Положення про порядок призначення на посаду на умовах контракту та звільнення з посади керівників підприємств, установ, закладів, що є у спільній власності територіальної громади Березанської селищної ради Миколаївської області, і статут КП "Березань", і контракт, укладений між сторонами на їх підставі. Також при звільненні повинні дотримуватися і загальні вимоги законодавства щодо ознайомлення працівника з наказом про його звільнення, видача трудової книжки, яка містить відповідний запис про звільнення, правильність внесення якого також повинна бути перевірена судом, а також дотримання вимог законодавства щодо повідомлення податкових та контролюючих органів щодо припинення трудових відносин з працівником, про що повинні бути внесені відповідні відомості у Реєстри. Неподання таких відомостей призводить до виникнення проблем з нарахуванням страхового стажу.
Апеляційний суд виходив виключно з суперечливого запису в трудовій книжці про звільнення, при цьому не звернув уваги на те, що в записі про звільнення вказане незаконне рішення Березанської селищної ради від 26 лютого 2020 року за № 1. Відсутність наказу № 112-ос від 17 березня 2020 року, на який послався суд апеляційної інстанції та який вказаний в трудовій книжці позивача, підтверджується оригіналами первинних документів. Будь-яких наказів про звільнення позивача відповідачі не надали.
В разі задоволення вимоги позивача про його поновлення на посаді задоволенню підлягають також його вимоги про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, які є похідними від неї.
Апеляційний суд не звернув увагу на порушення трудового законодавства при звільненні позивача, яке також дає право на стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу навіть в разі непоновлення його на посаді. Вимушений прогул визначається як період часу, з якого почалось порушення трудових прав працівника до моменту поновлення таких прав, тобто ухвалення рішення про поновлення працівника на роботі чи визнання судом факту того, що неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці або її невидача перешкоджало працевлаштуванню працівника. Як в позовній заяві, так і в наступних заявах по суті, а також в апеляційній скарзі позивач зазначав про невидачу йому при звільненні трудової книжки, що перешкоджало йому працевлаштуватися на іншу роботу. В матеріалах справи міститься копія повідомлення КП "Березань" від 13 березня 2020 року за № 316 про необхідність отримати трудову книжку, однак таке повідомлення не було вручене позивачу поштою з невідомих причин і таке повідомлення було направлено позивачу ще до його звільнення. КП "Березань" не видало трудову книжку ні після закінчення періоду тимчасової непрацездатності - 18 березня 2020 року, ні пізніше. Лише після звільнення з посади, яку він займав відповідно до короткострокового трудового договору, 18 листопада 2021 року ОСОБА_1 отримав трудову книжку. Тому суди повинні були застосувати положення частини четвертої статті 235 КЗпП України.
Крім того, чинне законодавство передбачає право працівника на зміну дати звільнення і у зв`язку із затримкою видачі трудової книжки і у такому разі днем звільнення вважається день її видачі. Верховний Суд в постанові від 09 вересня 2021 року у справі № 360/3096/20 зазначив, щовідповідно дочинного законодавстваУкраїни, якерегулює питаннянесвоєчасної видачіпрацівнику трудовоїкнижки, останніймає правона змінудати звільненнята отриманнясереднього заробіткуза весьчас вимушеногопрогулу. Апеляційний суд змінив дату звільнення на 18 березня 2020 року, а не на дату отримання трудової книжки позивачем - 18 листопада 2020 року, і не врахував, що в Державних реєстрах відсутні відомості про припинення трудових відносин з ОСОБА_1 .
Позивачу була спричинена моральна шкода не лише його незаконним звільненням, а й через прийняття Березанською селищною радою оскаржуваного рішення, яке було визнане судом незаконним. Негативні емоції позивача внаслідок прийняття незаконного рішення про його звільнення, позбавлення права на працю перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідачів, а отже завдали йому моральної шкоди.
У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - Вуїв О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2022 року та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року, в якій просив рішення судів скасувати і ухвалити нове рішення про стягнення судових витрат на оплату правової допомоги.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідачі не надавали своїх заперечень щодо розміру та обґрунтованості понесених позивачем витрат на правову допомогу, розмір такої допомоги є цілком обґрунтованим та пропорційним складності справи і тривалості часу її розгляду.
У березні 2023 року Березанська селищна рада подала до суду відзив, у якому просила постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, що ОСОБА_1 з власної згоди уклав трудовий контракт з визначеним строком дії. Таким чином він виявив своє бажання на укладання саме строкового трудового договору та погодився на його умови. Укладання (переукладання) трудового контракту із керівником КП "Березань" можливо лише після прийняття відповідного рішення на сесії Березанської селищної Ради. Відсутність (не прийняття) такого рішення само по собі є беззаперечним доказом, що свідчить про відсутність волевиявлення роботодавця на переукладання строкового трудового контракту з керівником. Отже, неприйняття Березанською селищного Радою рішення про продовження дії трудового контракту на новий строк та фактичний недопуск ОСОБА_1 до роботи свідчить про волевиявлення роботодавця припинити трудові правовідносини із позивачем. Звільнення у зв`язку із завершенням дії контракту по суті не є розірванням трудового контракту, а є припиненням контракту у зв`язку із закінченням строку його дії. Отже будь-якої ініціативи роботодавця на розірвання строкового трудового договору після закінчення строку його дії також не вимагається. Оскільки в цій справі роботодавець не висловив бажання продовжувати трудові відносини із працівником після закінчення строку дії контракту, то звільнення ОСОБА_1 проведено з додержанням вимог чинного законодавства за закінченням строку дії контракту. Чинне законодавство не передбачає можливості поновлення працівника на роботі після закінчення строку дії контракту в судовому порядку. Зазначене відповідає послідовній судовій практиці, викладеній, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 487/1448/20 (провадження № 61-10512св21). У разі відмови в задоволенні вимог про поновлення на посаді та продовження дії контракту не підлягають задоволенню як похідні й інші вимоги.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 лютого 2022 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14, від 10 вересня 2016 року у справі № 6-419цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 459/274/17, у постановах Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 757/34139/18-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 369/7704/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 760/408/19, від 25 жовтня 2021 року у справі № 607/3393/18, від 17 листопада 2022 року у справі № 703/2830/20, від 06 липня 2022 року у справі № 275/404/21, від 13 жовтня 2021 року у справі № 757/54290/18-ц, від 26 серпня 2020 року у справі № 501/2316/15-ц, від 02 червня 2021 року у справі № 688/2531/20).
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2022 року та додаткову постанову Миколаївського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 529/201/20, від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19, від 14 лютого 2019 року у справі № 916/24/18).
Ухвалою Верховного Суду від 03 травня 2024 рокусправу призначено до судового розгляду.
Аналіз змісту касаційних скарг свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на посаді, продовження строку дії контракту, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються. Додаткове рішення суду першої інстанції та додаткова постанова апеляційного суду оскаржуються повністю.