ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 539/110/23
провадження № 61-18470св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 березня 2023 року в складі судді Коваленко О. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року в складі колегії суддів Панченка О. О., Одринської Т. В., Пікуля В. П.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син - ОСОБА_4, після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді 28/100 часток житлового будинку на АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями вказаного майна були вона та дочки ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_3 .
ОСОБА_5 проживала разом з нею за місцезнаходженням спадкового майна.
22 січня 2009 року ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Лубенського міського нотаріального округу Ставицької Л. Г. із заявою про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У лютому 2021 року ОСОБА_5 подала до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області позовну заяву про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини, яку мотивувала тим, що заяву про відмову від прийняття спадщини подано після спливу встановленого законом шестимісячного строку для подання такої заяви.
17 травня 2021 року рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області відмовлено в задоволенні позову, проте встановлено факт порушення вимог частини першої статті 1273 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) при подачі заяви про відмову від прийняття спадщини після спливу шести місяців з часу відкриття спадщини.
Просила поновити строк давності для звернення до суду та визнати недійсною заяву ОСОБА_5 про відмову від прийняття спадщини, подану 22 січня 2009 року до приватного нотаріуса Лубенського міського нотаріального округу Ставицької Л. Г.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
22 березня 2023 року рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
07 вересня 2023 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 березня 2023 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що заява ОСОБА_5 про відмову від прийняття спадщини подана 22 січня 2009 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом 11 січня 2023 року, тобто майже через чотирнадцять років, тому ОСОБА_1 пропустила позовну давність, про застосування якої заявлено стороною в справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 грудня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 березня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року, справу передати на новий розгляд.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що існує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), про те, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Зазначила, що суди не дослідили і не надали належної оцінки її доводам щодо причин поновлення строку давності, зокрема не враховано її похилого віку, світогляду та того, що з моменту встановлення судовим рішенням факту порушення нотаріусом закону не минуло три роки.
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
18 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження в цивільній справі та витребувано її із Лубенського міськрайонного суду Полтавської області.
У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
10 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 08 грудня 2007 року серії НОМЕР_1 (а. с. 14).
22 січня 2009 року дочка ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подала заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті батька, яка була посвідчена приватним нотаріусом Лубенського міського нотаріального округу Ставицькою Л. Г. за реєстровим № 114 (а. с. 13).
04 вересня 2019 року рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року (справа № 539/3771/18), задоволено частково позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: Перша Лубенська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Лубенського міського нотаріального округу Ставицька Л. Г., ОСОБА_2, про визнання свідоцтва про спадщину недійсним. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_1 державним нотаріусом Першої Лубенської державної нотаріальної контори 20 лютого 2009 року ВМС № 194732 за реєстровим № 1-567 на 28/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 (а. с. 46-50).
Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_3 є спадкоємицею першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_4, від прийняття спадщини вона не відмовлялася та на час відкриття спадщини була неповнолітньою, а тому згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. Проте отримання в 2009 році ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину позбавляє ОСОБА_3 права на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом.
17 травня 2021 року рішенням Лубенського міськрайонного суду (справа № 539/817/21) відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини (а. с. 51-53).
Судове рішення мотивоване тим, що ОСОБА_5 22 січня 2009 року звернулась до приватного нотаріуса Лубенського міського нотаріального округу Ставицької Л. Г. із заявою про відмову від прийняття спадщини ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто після спливу шести місяців з часу відкриття спадщини, що є порушенням вимог частини першої статті 1273 ЦК України. Оскільки з позовом до суду ОСОБА_5 звернулася 26 лютого 2021 року, тобто через одинадцять років, у задоволенні позову суд відмовив через сплив позовної давності.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).