ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 1522/13227/12
провадження № 61-1036св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Борогана Валентина Володимировича на постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року в складі колегії суддів Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М. Дришлюка А. І.,
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору іпотеки припиненим та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2010 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом, в якому просило:
- звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 10 січня 1995 року № 6309, зареєстрованого на Одеській товарній біржі 10 січня 1995 року, шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог ПАТ "УкрСиббанк", що виникли на підставі договору про надання споживчого кредиту від 06 липня 2007 року № 11151550000 у розмірі 118 571,75 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України на 10 вересня 2010 року 937 689,13 грн;
- стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 06 липня 2007 року № 11151550000 у розмірі 937 689,13 грн.
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати припиненим договір іпотеки, укладений 06 липня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д. Г., зареєстрований в реєстрі за № 1383, згідно з яким вона передала в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 69,1 кв. м.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
14 лютого 2013 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 06 липня 2007 року № 11151550000 у розмірі 937 689,13 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір іпотеки від 06 липня 2007 року, укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д. Г., реєстровий № 1383 таким, що припинив свою дію з 07 квітня 2008 року.
Заборону на відчуження квартири АДРЕСА_2, загальною площею 69,1 кв. м, накладену при посвідченні договору іпотеки від 06 липня 2007 року, що укладений між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д. Г., скасовано з внесенням відповідного запису до Державного реєстру іпотек.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі ухилялися від належного виконання кредитних зобов`язань, проігнорували вимогу позивача достроково повернути кредит у повному обсязі, у зв`язку з чим за відповідачами перед позивачем виникла заборгованість, яка має бути стягнута на користь банку.
У зобов`язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань перед банком (постанова Верховного Суду України від 19 грудня 2011 року у справі № 6-67цс11).
Тому суд першої інстанції вважав, що в задоволені позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно відмовити, зустрічні позовні вимоги задовольнити.
08 лютого 2018 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2013 року.
10 травня 2018 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2013 року.
15 травня 2018 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області підготовку справи до судового розгляду в апеляційній інстанції закінчено, призначено розгляд справи на 21 серпня 2018 року о 10 год. 30 хв.
28 січня 2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду справу № 1522/13227/12 прийнято до провадження в зв`язку з ліквідацією Апеляційного суду Одеської області та створенням Одеського апеляційного суду на підставі Указу Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах".
29 січня 2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2013 року залишено без руху, надано десятиденних строк з дня вручення ухвали для звернення із заявою про поновлення процесуального строку з обґрунтуванням причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2013 року.
29 березня 2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду поновлено ПАТ "Дельта Банк" строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Дельта Банк" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2013 року.
11 липня 2019 року ухвалою Одеського апеляційного суду клопотання представника ПАТ "Дельта Банк" про заміну сторони в справі задоволено. Замінено сторону в цивільній справі - позивача ПАТ "УкрСиббанк" (відповідача за зустрічним позовом) на позивача ПАТ "Дельта Банк" (відповідача за зустрічним позовом).
01 листопада 2023 року постановою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал"), задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2013 року скасовано в частині задоволення зустрічного позову та постановлено в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки припиненим залишено без задоволення. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанову мотивовано тим, що відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" підвищення процентної ставки, визнання поруки припиненою та відмова в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки не є підставами для припинення іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17 січня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бороган В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження судових рішень за пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах Верховного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 361/161/13-ц, від 27 серпня 2019 року в справі № 911/2392/17, від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15-ц, від 30 березня 2020 року в справі 826/10808/18, від 09 листопада 2020 року в справі № 420/1813/19, від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц, від 01 грудня 2021 року в справі № 592/6701/19, від 18 січня 2023 року в справі № 160/6211/21, від 06 грудня 2023 року в справі № 200/13452/18, від 20 грудня 2023 року в справі № 725/7357/21.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження в ухвалі від 29 березня 2019 року не мотивував свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Крім того, зробив висновок про поновлення строку на апеляційне оскарження, але всупереч положенням пункту другого частини другої статті 358 ЦПК України не дослідив питання, які саме обставини непереборної сили були причиною пропуску ПАТ "Дельта Банк" визначеного цією статтею річного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Водночас безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенції) (висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18)).
Заявник посилався на те, що забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 18 січня 2023 року в справі №160/6211/21 (провадження № К/990/25232/22)).
Доводи ПАТ "Дельта Банк" щодо поважності причини пропущення строку на апеляційне провадження не є обґрунтованими, оскільки ПАТ "Дельта Банк" є правонаступником ПАТ "УкрСиббанк", тому згідно з частиною другою статті 55 ЦПК України всі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (постанови Верховного Суду від 06 грудня 2023 року в справі № 200/13452/18, від 20 грудня 2023 року в справі № 725/7357/21).
Доводи інших учасників справи
Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходило.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
20 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження в цивільній справі та витребувано її із Приморського районного суду м. Одеси. Відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови апеляційного суду.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
13 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частинах першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності") (постанови Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року в справі № 436/9142/12(провадження № 61-16754св23), Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 листопада 2023 року в cправі № 910/5786/22).
У рішенні від 19 лютого 2009 року в справі "Христов проти України", заява № 24465/04, ЄСПЛ наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року в справі "Брумареску проти Румунії".
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків на оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип визначеності).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення може бути визнано порушенням права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. Особа, яка подає апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд має керуватися тим, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними лише в тому випадку, якщо таке недотримання строків апеляційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, а так само наявністю інших об`єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню з такою скаргою.
У пункті 3 частини першої статті 260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з: мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Згідно з частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.