ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2024 року
м. Київ
справа № 520/1223/21
адміністративне провадження № К/990/1516/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року (головуючий Макаренко Я.М., судді: Кононенко З.О., Мінаєва О.М.) у справі № 520/1223/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
28 січня 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також позивачка або ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області (далі також відповідач або ГУ Держпраці), в якому просила суд:
визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК4091/297/НД/АВ/П/ТД-ФС від 31 січня 2019 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі № 520/1223/21 скасовано.
Прийнято постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 31 січня 2019 року № ХК4091/297/НД/АВ/П/ТД-ФС.
12 січня 2022 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 10 січня 2022 року, в якій скаржник просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
30 червня 2022 року через систему "Електронний суд" та 04 липня 2022 року на адресу суду від позивачки надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
Позивачка стверджує, що спірна постанова, яка винесена на підставі акта інспекційного відвідування № ХК4091/297/НД/АВ від 21 січня 2019 року, є незаконною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи та не підтверджується належними доказами, винесена з порушенням законодавства.
Водночас наполягає, що відповідачем не доведено фактичний допуск ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудового договору (контракту), враховуючи що остання під час допиту її як свідка зазначила, що прийшла до друзів з метою спілкування, на ФОП ОСОБА_1 не працювала, не виконувала функціональних обов`язків та не отримувала заробітну плату.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що дії посадової особи відповідача під час реалізації контрольних повноважень у відношенні ФОП ОСОБА_1 були законними та відповідали приписам статті 19 Конституції України та вимогам Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 26 квітня 2017 року № 295 (далі також Порядок № 295). Стверджує, що під час інспекційного відвідування було встановлено допуск до роботи фізичної особи без належного оформлення трудових відносин.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 січня 2019 року посадовими особами ГУ Держпраці у Харківській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за фактичною адресою : АДРЕСА_1, кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1".
Проведенню інспекційного відвідування передувало отримання листа Головного управління ДФС у Харківській області від 21 грудня 2018 року № 31725/9/20-40-14-10-20, який містив копії матеріалів перевірки ФОП ОСОБА_1, зокрема акт Головного управління ДФС у Харківській області від 20 грудня 2018 року № 1554/20/38/РРО/3008711320.
За змістом зазначеного акта перевірки, органом державної фіскальної служби було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України) допускаються до роботи працівники без належного оформлення трудових відносин.
З огляду на отриману інформацію від ДФС, уповноваженими особами ГУ Держпраці у Харківській області прийнято рішення про доцільність призначення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 та 09 січня 2019 року видано наказ № 01.01-07/42 і направлення № 01.01-94/02.03/93.
За результатами інспекційного відвідування ГУ Держпраці у Харківській області складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 21 січня 2019 року № ХК4091/297/НД/АВ (далі також акт).
За змістом акті інспекційного відвідування уповноваженими особами відповідача встановлено порушення частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, а саме, допущення працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас в акті інспекційного відвідування зазначено, що гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2, надала усні пояснення, за змістом яких 11 січня 2019 року вона прийшла до кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1, для допомоги з обслуговування клієнтів закладу, а саме прийому замовлень та реалізації продуктів та напоїв відвідувачам закладу, пояснення записані інспектором праці зі слів, від підпису відмовилась.
Інспекційне відвідування та пояснення були зафіксовані на відео реєстратор № 11137305.
ФОП ОСОБА_1 або інші особи, які уповноважені діяти в інтересах у ФОП ОСОБА_1, на вимогу про надання документів на 21 січня 2019 року не з`явились, документи та пояснення не надали.
Інспекційне відвідування тривало два робочих дні: перший день 11 січня 2019 року.
11 січня 2019 року, у зв`язку з ненаданням представником за довіреністю документів для проведення інспекційного відвідування, уповноваженими особами відповідача було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК4091/297/НД та інспекційне відвідування було призупинено на 10 днів.
Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування № ХК 4091/297/НД від 11 січня 2019 року та вимога від 11 січня 2019 року № ХК4091/297/ПД про необхідність надання документів у строк до 10 год. 00 хв. 21 січня 2019 року були направлені рекомендованим листом позивачці 14 січня 2019 року.
У строк до 21 січня 2019 року, документи, що підтверджують трудові відносини з громадянкою ОСОБА_2, позивачкою до ГУ Держпраці не надані.
21 січня 2019 року уповноваженими особами відповідача складено акт інспекційного відвідування № ХК4091/297/НД/АВ та припис № ХК4091/297/Н/АВ/П.
Водночас, 21 січня 2019 року посадовими особами ГУ Держпраці складено повідомлення № 0498 про розгляд справи про накладення штрафу, за змістом якого розгляд справи відбудеться о 10 год. 15 хв. 31 січня 2019 року.
Вищезазначені акт інспекційного відвідування, припис та повідомлення 22 січня 2019 року були направлено засобами поштового зв`язку на ім`я ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 .
31 січня 2019 року посадовими особами ГУ Держпраці у Харківській області складено акт № ХК4091/297/НД/АВ-ВП про відмову від підпису.
31 січня 2019 року ГУ Держпраці у Харківській області винесено постанову №ХК4091/297/НД/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у розмірі 125 190,00 гривень.
Вважаючи постанову протиправною, позивачка звернулася до суду.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем було доведено правомірність оскаржуваної постанови та обґрунтованість висновків акта інспекційного відвідування.
Так, з досліджених в ході розгляду справи двох відео записів (NOR_88888888_000000_20190111152305_0035.MOV тривалістю 1 хвилина 16 секунд, та NOR_88888888_000000_20190111152305_0036.MOV тривалістю 2 хвилини 18 секунд) судом встановлено факт знаходження ОСОБА_2 без верхнього одягу та одягненої в барменський фартух, інших осіб, які б здійснювали обслуговування громадян в день проведення перевірки в закладі, не працювало.
Судом першої інстанції зауважено, що барменський фартух є спеціальним одягом, що використовується вузькою групою осіб, яку можливо відокремити за фахом та видами надання послуг.
Водночас судом акцентовано увагу на тому, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань основним видом господарської діяльності позивача згідно КВЕД 2010 був 56.30 - Обслуговування напоями.
Надаючи оцінку дотримання відповідачем вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі також Порядок № 509), судом першої інстанції зазначено, що з боку позивачки наявні дії, які свідчать про намагання уникнути відповідальності.
Судом зауважено, що з моменту проведення інспекційного заходу з боку відповідача до моменту звернення позивачки з запитом про надання інформації щодо обставин направлення, отримання та доказів відправлення поштових відправлень стосовно спірних правовідносин минуло 2 роки.
За позицією суду першої інстанції, надсилання повідомлення про розгляд справи щодо накладання штрафу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою позивачки, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є належним виконанням обов`язків ГУ Держпраці у Харківській області щодо інформування.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку встановленим інспекційним відвідуванням висновкам та поясненням сторін, дійшов до висновку про недоведеність факту перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з позивачкою.
Судом апеляційної інстанції відхилено посилання відповідача у своїх поясненнях на те, що ОСОБА_2 перебувала в робочому одязі бармена, оскільки з відеозапису NOR_8888888_000000_20190111153249_0036 такого факту встановити однозначно неможливо. Водночас судом зауважено, що на відео не зафіксовано факту обслуговування клієнтів закладу та факту знаходження ОСОБА_2 за стійкою бару для прийому замовлень, розливу та продажу напоїв.
Також судом апеляційної інстанції установлено, що відповідачем було направлено на адресу позивачки повідомлення від 21 січня 2019 року № 0498 про розгляд справи про накладення штрафу, однак контролюючим органом не підтверджено допустимими та достатніми доказами отримання вказаного повідомлення та інформованість позивачки та/або її представника про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не було застосовано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 420/5895/18, від 24 вересня 2019 року у справі 825/1109/16, від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17.
Водночас скаржник покликається на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 815/2143/16, від 13 квітня 2018 року у справі № 826/26667/15, від 23 травня 2018 року у справі № 821/2239/16 щодо забезпечення повного з`ясування обставин справи на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції при наявності належного доказу -відеозапису інспекційного відвідування, на якому засвідчено факт допуску до роботи ОСОБА_2, прийняв до уваги позицію позивачки про те, що зазначена особа прийшла у заклад громадського харчування "за для дружньої бесіди з кумом".
Наполягає на тому, що надіслання відповідачем документації за адресою здійснення позивачкою господарської діяльності є належним виконанням вимог порядку № 509.
Водночас звертає увагу, що з 11 січня 2019 року по 11 січня 2021 року позивачкою не вчинялось жодних дій, направлених на з`ясування наслідків інспекційного відвідування, що є беззаперечним свідченням свідомого абстрагування до моменту реалізації постанови в рамках виконавчого провадження.
Скаржник повністю погоджується з позицією суду першої інстанції, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
У відзиві на касаційну скаргу позивачка зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, такою, що ґрунтується на засадах верховенства права, прийнятою судом відповідно до норм матеріального права і при дотриманні норм процесуального права, з наданням належної правової оцінки обставинам справи та з урахуванням висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Зауважує, що ОСОБА_2 на відеозаписі не вказувала, що вона допомагає ОСОБА_1, а зазначила, що вона допомагає куму-тобто особі чоловічої статті. На думку позивачки, відповідач безпідставно зробив висновки про наявність трудових відносин між нею як фізичною особою-підприємцем та ОСОБА_2 .
За твердженням позивачки, з відеозапису вбачається, що посадовими особами Держпраці не ставилися запитання ОСОБА_2, які були направлені на встановлення ознак наявності трудових відносин.
Також позивачка зазначає, що висновки Верховного Суду, викладені у постановах, на які покликається скаржник у касаційній скарзі, не можуть бути застосовані судом, оскільки сформовані за правовідносин, які не є подібними до справи, яка переглядається.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
Водночас, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідач, Управління Держпраці у Харківській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у відповідній області.
Спірні у цій справі правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України від 5 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі також Закон № 877-V), статтею 259 КЗпП України, а також Порядком № 295 та Порядком № 509.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок № 295 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
За змістом пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно із пунктами 19-22 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.
Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.
Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.
Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.
У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Застосування заходів впливу у зв`язку з порушенням законодавства про працю, оскарження припису або вимоги
Пунктом 29 Порядку № 295 передбачено, що заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Зі змісту наведеної норми слідує, що відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову на підставі висновків акта інспекційного відвідування від 21 січня 2019 року № ХК4091/297/НД/АВ про порушення позивачкою вимог частини першої та частини третьої статті 24 КЗпП України, у зв`язку з допущенням однієї особи ( ОСОБА_2 ) до роботи без укладення трудового договору.
Щодо безпосередньо виявлених порушень, які стали підставою накладення штрафу у спірних правовідносин слід зазначити таке.