Рішення № 990/321/23 від 22.05.2024 про визнання протиправним та скасування рішень

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2024 року

м. Київ

справа №990/321/23

адміністративне провадження № П/990/321/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Коваленко Н.В., Кравчук В.М., Чиркін С.М.

секретар судового засідання - Присяжнюк А.Г.

за участю представника позивача та представника відповідача

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішень,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

28.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 24.10.2023 №1008/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".

- визнати протиправною та скасувати ухвалу члена Вищої ради правосуддя від 01.11.2023 №58/0/18-23 "Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у відставку", а також зобов`язати Вищу раду правосуддя розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2023 про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у відставку.

- визнати протиправною та скасувати ухвалу Вищої ради правосуддя від 28.09.2023 №943/0/15-23 "Про відхилення заяви члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 про самовідвід від участі в розгляді матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

В ході розгляду справи судом встановлено, що Указом Президента України від 07.10.2005 №1429/2005 "Про призначення суддів" ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.

07.11.2005 позивач склав присягу судді.

Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 №2760-VІ "Про обрання суддів", зокрема, ОСОБА_1 призначено на посаду судді цього ж суду безстроково.

Указом Президента України від 15.06.2012 №395/2012 ОСОБА_1 переведено на посаду судді Дарницького районного суду міста Києва.

З 02.07.2012 позивач виконував повноваження голови цього ж суду.

08.04.2014 прийнято Закон України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" (далі Закон №1188-VII).

Відповідно до частини 1 статті 2 цього Закону перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - Тимчасова спеціальна комісія), що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 цього Закону суддя суду загальної юрисдикції підлягає перевірці у разі прийняття ним одноособово або у колегії суддів рішень про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, залишення їх без змін, продовження строку тримання під вартою, обвинувальних вироків щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності цим Законом, у зв`язку з їх участю у таких акціях.

17.07.2014 до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) надійшла скарга ОСОБА_3 від 14.07.2014 про порушення суддею Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 норм законодавства України під час ухвалення рішення про обрання щодо нього запобіжного заходу.

За результатами перевірки ТСК склала висновок від 24.10.2014 №5/02-14 про наявність у діях судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 ознак порушення присяги судді та направила його до ВРЮ для подальшого розгляду та прийняття рішення.

17.12.2015 ВРЮ, розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за висновком Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції від 24.10.2014 №5/02-14 стосовно судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1, ухвалила рішення №1192/0/15-15 "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги".

Зазначене рішення ВРЮ від 17.12.2015 оскаржено позивачем до суду.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 14.03.2016 (справа №800/13/16) позов ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Вищої ради юстиції від 17.12.2015 щодо внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду України від 26.04.2016 постанову Вищого адміністративного суду України від 14.03.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Вищого адміністративного суду України.

Постановою Вищого адміністративного суду від 13.07.2017 (справа №800/331/16 (800/13/16)) у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.09.2019 (№800/331/16 (800/13/16)) заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 13.07.2017, задоволено частково; постанову Вищого адміністративного суду України від 13.07.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Верховного Суду від 24.06.2020 (справа №800/331/16 (800/13/16)) позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 17.12.2015 №1192/0/15-15 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої ради юстиції від 17.12.2015 №1192/0/15-15.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2021 (справа №800/331/16 (800/13/16)) рішення суду першої інстанції від 15.04.2020 скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції відмовлено.

15.01.2016 Вища рада юстиції внесла до Верховної Ради України подання "Про звільнення судді з посади" №5/0/12-16 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення істотного дисциплінарного проступку). У поданні зазначено, що таке прийнято на підставі рішення Вищої ради юстиції від 17.12.2015 №1192/0/15-15.

Постановою Верховної Ради України від 29.09.2016 №1622-VІІІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у зв`язку із порушенням присяги судді.

11.09.2017 в.о. голови Дарницького районного суду міста Києва видано наказ №26-ОС, згідно якого ОСОБА_1 відраховано з 11.09.2017 зі штату Дарницького районного суд міста Києва відповідно до постанови ВРУ від 29.09.2016 №1622-VІІІ.

Постанову ВРУ від 29.09.2016 №1622-VІІІ ОСОБА_1 оскаржив до суду.

Рішенням Верховного Суду від 15.09.2021 (справа №800/516/16) позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 №1622-VІІІ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.

02.12.2021 наказом Голови Дарницького районного суду міста Києва №31-ОС скасовано наказ в.о. голови суду №26-ОС від 11.09.2017, визнано ОСОБА_1 таким, що з 03.12.2021 приступив до виконання обов`язків судді.

В подальшому, Верховна Рада України листом від 04.11.2021 №04-26/17-2021/340341 надіслала Вищій раді правосуддя подання Вищої ради юстиції від 15.01.2016 №5/0/12-16 про звільнення судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги.

26.09.2023 позивач подав до ВРП заяву про звільнення його у відставку з посади судді Дарницького районного суду міста Києва на підставі пункту 4 частини 6 статті 126 Конституції України.

Ухвалою ВРП від 28.09.2023 №943/0/15-23 відхилено заяву члена ВРП ОСОБА_2 про самовідвід від участі в розгляді матеріалів щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України.

24.10.2023 ВРП прийняла рішення №1008/0/15-23 про звільнення позивача з посади судді Дарницького районного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України.

Ухвалою ВРП від 01.11.2023 №58/0/18-23 залишено без розгляду заяву позивача про звільнення з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у відставку.

Вважаючи протиправним рішення ВРП від 16.10.2023 №1008/0/15-23, ухвали ВРП від 01.11.2023 №58/0/18-23 та від 28.09.2023 №943/0/15-23, позивач звернувся до суду.

ДОВОДИ СТОРІН

В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на невмотивованість, необґрунтованість та протиправність оскаржуваних рішень ВРП, оскільки такі прийняті з порушенням норм національного законодавства України, без врахування всіх обставин, які мають значення та відповідно такими, що призводять до порушення його прав як судді.

Зокрема, покликається на те, що спірне рішення про його звільнення прийняте на підставі п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Вищу раду правосуддя" за відсутності фактичних підстав для застосування даної норми, оскільки ВРУ рішення за поданням ВРЮ було прийняте.

Також покликається на те, що повноваження ВРП не можуть поширюватися на правовідносини, які вже завершилися і в яких уже було прийняте рішення про звільнення судді з посади.

Також покликається на те, що після скасування Постанови ВРУ про його звільнення з посади судді у ВРП не було повноважень (компетенції) витребовувати з ВРУ та здійснювати розгляд матеріалів щодо його звільнення, а також приймати на підставі таких матеріалів рішення про звільнення з посади судді на підставі пункту З частини шостої статті 126 Конституції України.

Також покликається на те, що оскаржуване рішення не містить мотивів саме щодо встановлення та наявності з боку позивача факту вчинення істотного дисциплінарного проступку.

Також покликається на неповноважність складу ВРП, оскільки член ВРП ОСОБА_2 підлягав самовідводу, а член ВРП ОСОБА_4 порушила вимоги щодо суміщення посад.

Також покликається на те, що член ВРП ОСОБА_4 не мала правових підстав для участі в засіданні та голосуванні за оскаржуване рішення у зв`язку із закінченням встановленого граничного строку, протягом якого член ВРП ОСОБА_4 була вправі здійснювати свої повноваження одночасно із існуванням обставин несумісності.

Також покликається на те, що питання про його звільнення розглядалося неповноважним складом Вищої ради правосуддя, оскільки у ньому фактично брало участь лише 10 членів цього органу, щодо яких відсутні підстави вважати їх участь у цьому засіданні такою, що не викликає сумнівів щодо законності та неупередженості, з необхідних 11.

Також покликається на те, що Вища рада правосуддя повністю проігнорувала викладені у зверненні від 26.09.2026 обставини і незважаючи на подібність ситуації Позивача із вже розглядуваними нею раніше справами, діяла у дискримінаційний спосіб, допустивши непропорційне втручання у його право на відставку.

Також покликається на те, що відсутні норми, які б ототожнювали порушення поняття "присяги судді" та поняття "вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді", дозволяли б здійснювати звільнення судді на підставі матеріалів, в яких встановлено порушення, яке більше не визнається Основним Законом України як підстава для звільнення судді

Також покликається на те, що саме звільнення позивача з посади судді виглядає як непропорційне стягнення, оскільки у рішеннях, які приймалися пізніше, Вища ради правосуддя, розглядаючи питання про звільнення суддів за схожих обставин, приходила до висновку, що такі дії не містять ознак порушення присяги судді і не можуть бути підставою для звільнення.

За таких умов, Позивач вважає, що звільнення його з посади за проступок, який мав місце майже 10 років тому, з урахуванням того факту, що за це порушення він уже притягувався до відповідальності, був звільнений і з грудня 2021 року знову поновлений на посаді, не відповідає вимогам правової визначеності та розумності строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Представник ВРП позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обгрунтування відзиву покликається на те, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя прийнято повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухвалені.

У рішенні також містяться посилання на визначені законом підстави звільнення судді ОСОБА_1 та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. При цьому, доказів про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя позивачем не наведено.

Покликається на те, що станом на сьогодні рішення Вищої ради юстиції від 17.12.2015 №1192/0/15-15 "Про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги" є чинним, факт порушення позивачем присяги судді, правомірність та обґрунтованість висновків Вищої ради юстиції підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №800/331/16 (800/13/16), провадження №11-256заі20, якою залишено без змін рішення Вищої ради юстиції від 17.12.2015 №1192/0/15-15 18 та в силу статті 78 КАС України не потребує доказування.

В свою чергу, скасування Постанови Верховної Ради про звільнення судді ОСОБА_1 відновило процедуру звільнення на підставі рішення Вищої ради юстиції від 17.12.2015 №1192/0/15-15, а тому відповідно до пункту 14 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1798-VIII матеріали щодо звільнення Позивача було передано до ВРП для ухвалення рішення про звільнення судді з посади, яка правомірно розглянула подання ВРЮ відносно судді.

На переконання відповідача, передання на підставі пункту 14 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1798-VIII на розгляд ВРП подань Вищої ради юстиції про звільнення з посади судді, згідно з якими до набрання чинності конституційних змін щодо правосуддя не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, спрямоване на те, щоб процес (правовідносини), розпочатий до того, як змінилося законодавство (у цій сфері), був завершений з урахуванням нового правового регулювання, зокрема в тій частині, яка стосується компетенції органів, уповноважених на прийняття відповідних рішень.

Покликається на те, що оскаржуване рішення ВРП про звільнення судді з посади, не є рішенням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а лише приймається на його підставі, тому за своєю суттю таке рішення є кадровим.

Також покликається на те, що ні позивач, ні його представник відводи членам Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не заявляли, а подана членом ВРП ОСОБА_2 заява про самовідвід була розглянута у встановленому порядку.

Також покликається на те, що оскаржуване рішення ухвалене ВРП після складання членом ВРП ОСОБА_4 присяги та зарахування у штат Ради з дотриманням вимог щодо сумісництва.

Також покликається на необґрунтованість доводів позивача про сплив строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки рішення про внесення до Верховної Ради України подання про звільнення позивача з посади судді за порушення присяги Вища рада юстиції прийняла 17.12.2015 в межах визначеного строку.

Також покликається на те, що заява позивача про звільнення у відставку залишена без розгляду на підставі пункту 15.7 Регламенту Вищої ради правосуддя, а підстави для вирішення питання про вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило невідповідність судді займаній посаді, і, як наслідок, звільнення судді з посади виникли раніше, ніж позивач виявив бажання звільнитись у відставку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову.

ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо повноважень Вищої ради правосуддя.

Відповідно до Конституції України (в редакції, яка діяла на час здійснення щодо позивача дисциплінарного провадження у 2015 році) призначення/обрання суддів та прийняття рішення про їх звільнення належали до повноважень Президента України та Верховної Ради України (статті 85, 126, 128).

Повноваження щодо внесення подання про призначення/обрання суддів на посади або про звільнення їх з посад належали до відання Вищої ради юстиції (стаття 131 Конституції України)

Порядок звільнення судді з посади на той час регулювався Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI (далі - Закон №2453-VI).

За правилами статті 100 цього Закону, суддя загальної юрисдикції міг бути звільнений з посади органом, який його призначив або обрав з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Статтею 105 Закону №2453-VI передбачалось, що відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв`язку з порушенням ним присяги судді.

Факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції.

Звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України "Про Вищу раду юстиції".

На підставі подання Вищої ради юстиції Президент України видає Указ, а Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.

30.09.2016 набрали чинності Закони України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" та №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII).

Зокрема, Законом №1401-VIII внесено зміни до статті 131 Конституції України, якими ухвалення рішення про звільнення судді з посади віднесено до повноважень Вищої ради правосуддя.

Відповідно до статті 112 Закону №1402-VIII суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною 6 статті 126 Конституції України.

Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України "Про Вищу раду правосуддя".

Таким чином, станом на час виникнення спірних правовідносин та прийняття оскаржуваного рішення, саме ВРП була уповноваженим законом конституційним органом, до відання якого належало ухвалення рішення про звільнення судді з посади.

Щодо підстав прийняття оскаржуваного рішення

За правилами частини другої статті 57 Закону №1798-VIII рішення ВРП про звільнення судді з підстав, визначених пунктами 3 та 6 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Оцінюючи оскаржуване рішення ВРП на предмет його відповідності пункту 3 частини другої статті 57 Закону №1798-VIII Суд вважає, що це рішення містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену Конституцією України, та є вмотивованим.

Так, підставою для звільнення позивача з посади судді слугувало рішення ВРЮ від 17.12.2015 №1192/0/15-15 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення його з посади судді за порушення присяги.

Підставою для ухвалення вказаного рішення слугували допущені позивачем порушення норм законодавства України під час розгляду в січні 2014 року ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо учасника масових акцій протесту.

ВРЮ встановила, що позивач під час гострого соціального конфлікту в Україні не забезпечив у межах своїх повноважень дотримання об`єктивного, безстороннього, неупередженого, незалежного та справедливого розгляду справ та конституційних засад судочинства. Допущені позивачем порушення закону порочать звання судді, викликають сумнів у його об`єктивності та неупередженості, сумлінності виконання ним як суддею своїх обов?язків та принижують авторитет судової влади.

Вказане рішення ВРЮ було предметом судового розгляду.

Постановляючи зазначене рішення, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що ВРЮ у своєму рішенні належним чином обґрунтувала висновки про те, що, постановляючи ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя ОСОБА_1 не забезпечив об`єктивного, всебічного та неупередженого розгляду, постановив необґрунтоване судове рішення, що не відповідає нормам КПК, Конвенції, а також практиці ЄСПЛ.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що стосовно судді ОСОБА_1 встановлено обставини несумісні зі статусом судді, зокрема те, що допущені ним порушення порочать звання судді, викликають сумнів у його об`єктивності та неупередженості, сумлінності виконання ним своїх обов`язків та принижують авторитет судової влади.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, в силу вимог частини четвертої статті 78 КАС України, факт допущених позивачем порушень, які мали наслідком його звільнення за порушення присяги судді, та правомірність рішення ВРЮ про внесення подання про його звільнення з посади судді, не потребують доказування.

Відповідно до пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1798-VIII матеріали та подання Вищої ради юстиції про звільнення суддів, за якими до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" не прийнято рішення Президентом України чи Верховною Радою України, передаються до Вищої ради правосуддя для ухвалення рішення про звільнення суддів з посад з підстав, зазначених у поданнях. Рішення про звільнення судді з посади ухвалюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі без виклику судді, щодо якого розглядається питання про звільнення. Регламентом Вищої ради правосуддя може бути передбачена спрощена процедура розгляду цього питання.

Рішенням Верховного Суду від 15.09.2021 (справа №800/516/16) позов ОСОБА_1 задоволено.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Верховного Суду від 15.09.2021 (справа №800/516/16) визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 29.09.2016 №1622-VІІІ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дарницького районного суду міста Києва у зв`язку з порушенням присяги судді, яку було прийнято за наслідками розгляду внесеного ВРЮ подання.

В свою чергу, станом на час прийняття відповідачем рішення, яке оскаржується у цій справі, рішення Верховного Суду у справі №800/331/16 (800/13/16), прийняте за наслідками оскарження рішення ВРЮ про внесення подання про звільнення позивача, було чинним, в зв?язку з чим ВРП була позбавлена можливості ревізувати дисциплінарне провадження щодо позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2020 у справі №9901/777/18 вирішуючи питання застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах дійшла висновку, що немає підстав вважати, що ВРП притягнула позивачку до відповідальності повторно (за одне і те ж), адже вид відповідальності щодо ОСОБА_1 уже обрала ВРЮ своїм рішенням від 17 грудня 2015 року №1194/0/15-15, відповідач же реалізував повноваження, якими був наділений парламент (щодо суддів, обраних безстроково) у процедурі звільнення судді і які (повноваження) на перехідний період передано йому (відповідачу).

За таких обставин, суд у цій справі дійшов висновку, що у ВРП були передбачені законом підстави для розгляду питання звільнення позивача з посади судді та прийняття оскаржуваного рішення.

З цих же підстав суд вважає безпідставним покликання позивача в цій частині на висновок науково-правової експертизи Інституту держави і права ім. В.М.Корецького від 18.08.2023 №147-е та доводи позивача, що розглядаючи подання про його звільнення, ВРП порушила вимоги пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1798-VIII, в частині того, що ВРУ вже розглянула подання ВРЮ і у ВРП не було законних підстав розглядати питання звільнення позивача.

Доводи позивача щодо відсутності в оскаржуваному рішенні обгрунтувань наявності в його діях складу проступку, передбаченого пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, суд також вважає безпідставними, оскільки обставини вчинення позивачем проступку були встановлені рішенням ВРЮ і були предметом окремого судового розгляду, таким обставинам було надано оцінку у рішеннях Верховного Суду у справі №800/17/17 і саме з такими обставинами відповідач пов`язував підстави прийняття рішення про звільнення позивача на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.

Крім того, з прийняттям Законів №1401-VIII та №1402-VIII відповідальність за дії, з якими ВРЮ пов`язувала внесення подання про звільнення позивача, скасована не була і наслідки таких дій у вигляді звільнення з посади судді не змінились.

Введення в Конституції України такого поняття як "вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді" замість "порушення присяги судді" не змінило суті та складу такого проступку і не свідчить про те, що дії, які раніше кваліфікувались як порушення присяги судді, більше не визнаються порушенням з боку судді.

Відтак доводи позивача про те, що допущені ним порушення більше не визнаються Основним Законом України як підстава для звільнення судді є безпідставним.

................

Перейти до повного тексту