ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 496/503/22
провадження № 51-307км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
представника цивільного
відповідача ОСОБА_7,
у режимі відеоконференції:
представників потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_9, на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 06 квітня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року й касаційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_16 (в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_17 ) та ОСОБА_18 - адвоката ОСОБА_8, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12021160000001256, за обвинуваченням
ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України(далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Біляївського районного суду Одеської області від 06 квітня 2023 року ОСОБА_19 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК, і призначено йому покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Постановлено залишити без задоволення цивільні позовидо ТОВ "Аванта Транс" про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення: ОСОБА_12 ; ОСОБА_11 ; законного представника ОСОБА_17, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_13, малолітніх ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_18 ; ОСОБА_20, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 .
Вирішено питання, які стосуються: запобіжного заходу; арешту майна, відшкодування процесуальних витрат, а також речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_19 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяло тяжке тілесне ушкодження та спричинило загибель кількох осіб(ч. 3 ст. 286 КК).
Так, ОСОБА_19 09 жовтня 2021 року приблизно о 21:15, керуючи технічно справним автопоїздом у складі тягача MAN TGX 18.480 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та напівпричепа "SCHWARZMULLER SPA-ЗЕ", (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ), рухаючись у першій смузі руху (за наявності трьох смуг для руху в кожному напрямку) на 455 км автодороги Київ-Одеса в Одеському районі Одеської області, в напрямку м. Києва, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, легковажно розраховував на їх відвернення, а саме: маючи можливість заздалегідь виявити автобус ЗАЗ "І-VAN" (державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_21, який відновлював рух після висадки пасажирів на першій смузі попутного напрямку руху, частково на правому асфальтобетонному узбіччі, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого допустив зіткнення передньою правою частиною керованого ним автопоїзда із задньою частиною автобуса ЗАЗ "І-VAN".
Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажирам автобуса ОСОБА_22 та ОСОБА_23 було заподіяно тілесні ушкодження, від яких вони померли, ОСОБА_12 - тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_10, ОСОБА_26, ОСОБА_11 і ОСОБА_27 - тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Причиною ДТП та її наслідків було порушення водієм ОСОБА_19 вимог пп. "б" п. 2.3, п. 13.1 Правил дорожнього руху.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 17 жовтня 2023 року вирок районного суду щодо ОСОБА_19 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, а також короткий зміст поданих заперечень
У касаційних скаргах, що є аналогічними за змістом, представник потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_9, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_19 в частині вирішення цивільних позовів осіб, яких він представляє, про стягнення відшкодування моральної шкоди з ТОВ "Аванта Транс" і призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції.
Висновок судів про те, що ОСОБА_19, керуючи автомобілем, під час скоєння ДТП не виконував трудових обов`язків перед ТОВ "Аванта Транс", касатор вважає помилковим, оскільки він спростовується матеріалами справи. У зв`язку з цим, зазначає, що з урахуванням вимог ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) ТОВ "Аванта Транс" є відповідальним за шкоду, завдану її працівником - водієм ОСОБА_19 .
Представник потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 . ОСОБА_16 (в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_17 ) та ОСОБА_18 - адвокат ОСОБА_8 у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Так, адвокат зазначає про те, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Стверджує, що ОСОБА_19 на момент ДТП перебував на посаді водія ТОВ "Аванта Транс", транспортний засіб, яким він керував, був закріплений за ним, а перевезення вантажу входить до кола його трудових обов`язків.
Аргументуючи свої вимоги, ОСОБА_8 також зазначає про те, що між ОСОБА_19 та ТОВ "Аванта Транс" не було укладено жодного договору, який був би правовою підставою для передання автомобіля MAN TGX 18.480 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) засудженому в особисте користування. Отже, моральну шкоду, завдану потерпілим унаслідок ДТП, має відшкодовувати саме роботодавець водія ОСОБА_19 - ТОВ "Аванта Транс".
До того ж, посилаючись наневідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість і неправильне застосування норм матеріального права, указує про необґрунтоване застосування судом приписів ст. 69 КК в цьому кримінальному провадженні, попри відсутність кількох обставин, що пом`якшують покарання, та без урахування наслідків ДТП.
У запереченнях на касаційні скарги представник цивільного відповідача - ОСОБА_28 вказує на безпідставність доводів у скаргах та законність і обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_19 в частині вирішення цивільних позовів.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні представники потерпілих - адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9, надавши відповідні пояснення, підтримали касаційні скарги
Захисник ОСОБА_6 та представник цивільного відповідача ОСОБА_7 заперечили щодо задоволення касаційних скарг.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав доводи, зазначені в касаційних скаргах, та вважав необхідним скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції й призначити новий розгляд у цьому суді.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що подані скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Положеннями ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.
З огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_19 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, установлених районним судом, а також правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині касатори не оскаржують.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства (ч. 5 ст. 128 КПК).
Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.
За приписами ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Згідно з узвичаєною практикою застосування зазначених положень цивільного законодавства, за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.
Тобто не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом під час виконання нею своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею не укладено цивільно-правового договору.
Тлумачення ч. 1 ст. 1172 ЦК свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не тільки перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча й виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (див. постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 355/1394/16-ц, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі № 905/1391/19, постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року у справі № 349/381/19).
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, цивільні позови до ТОВ "Аванта Транс" подали: представник цивільних позивачів ОСОБА_12, ОСОБА_10 (в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_20 ) та ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_29 ; представник цивільних позивачів ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 (в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_17 ) і ОСОБА_18 - адвокат ОСОБА_30 .