ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024року
м. Київ
справа № 679/218/22
провадження № 51-850 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6,
засудженого ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021244060000816, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сільце Славутського району Хмельницької області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 червня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили вирішено не обирати.
Початок строку відбування покарання вирішено обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
Цивільний позов ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто зі ОСОБА_7 на її користь 250 000 грн моральної шкоди та 3 500 грн витрат на правову допомогу.
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 02 жовтня 2021 року, близько 14 год 05 хв., перебуваючи у літній альтанці, розташованій в дворі багатоповерхового будинку АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, вступив у словесну суперечку з ОСОБА_9, під час якої наніс останній не менше двох ударів кулаком правої руки в ліву лобно-тім`яну ділянку голови та ліву скулову ділянку обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості, а також тяжкі тілесні ушкодження, у зв`язку з чим 04 жовтня 2021 року потерпілу було доставлено до лікарні, де 23 жовтня 2021 року остання померла.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_7 .
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ОСОБА_6 вказує, що суд першої інстанції безпідставно послався як на основні докази щодо доведеності вини ОСОБА_7 в інкримінованому кримінальному правопорушенні на висновки експерта, які на її думку, не можуть вважатися достовірними, оскільки відрізняються від показань свідка ОСОБА_10, а також не носять принципу категоричності, в результаті чого не становлять найбільшу доказову цінність. Зазначає, що в основу обвинувального вироку не було покладено достатніх, необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо так і в їх сукупності свідчили б про винуватість ОСОБА_7 у вчиненому злочині. Разом з цим стверджує, що судом не були з`ясовані та взяті до уваги з достатньою повнотою дані про особу засудженого, що призвело до призначення суворого покарання.
Окрім того, наголошує, що апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги сторони захисту не розглянув належним чином,лише навів перелік доказів, не перевіривши їх та не проаналізувавши, а також не перевірив правильність кваліфікації дій обвинуваченого та дійшов до необґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7, чим порушив норми чинного кримінального законодавства.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_11 підтримали доводи касаційної скарги.
Прокурор, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржених судових рішень, просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПКУкраїни передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПКУкраїни, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ст. 91 КПКУкраїни у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
До того ж суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПКУкраїни), і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПКУкраїни. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до ч. 2 ст. 419 КПКУкраїни при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Так, в апеляційній скарзі захисник оскаржила вирок місцевого суду з підстав однобічності та неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону. Зазначала, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та покладеними судом в обґрунтування винуватості ОСОБА_7, які містять істотні суперечності. Звертала увагу, зокрема, що показання свідків не підтверджують вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а висновки проведених судово-медичних експертиз, які наведені судом у вироку, є суперечливими між собою, тому є неналежними доказами.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначила, що погоджується з висновком суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який зроблено на підставі, зокрема, наступних доказів:
- показань свідка ОСОБА_12, яка вказала, що 02 жовтня 2021 року, прийшовши з кладовища додому разом з ОСОБА_9, вони сіли на лавці біля під`їзду відпочити, де до них приєднались ОСОБА_10 та ОСОБА_13, а пізніше прийшов ОСОБА_7, який приніс із собою декілька млинців та поклав їх на стіл. ОСОБА_9 взяла один млинець і надкусила його, після чого
ОСОБА_7 щось їй сказав, а у відповідь на це вона кинула млинець йому в обличчя та почала нецензурно виражатися. У зв`язку з цим ОСОБА_7 підійшов до потерпілої, взяв її за верхній одяг та почав шарпати. Самого моменту нанесення удару ОСОБА_7 вона не бачила, оскільки почала вставати та на деякий час обернулась до них спиною, однак зрозуміла, що відбулося, коли побачила під лівим оком ОСОБА_9 почервоніння. Після того як вона насварила ОСОБА_7, останній відпустив ОСОБА_9 та пішов у невідомому напрямку, а потерпіла повідомила, що удар був не сильним, проте почала телефонувати у поліцію. На наступний день бачила у ОСОБА_9 маленький затонований синець;
- показань свідка ОСОБА_13, який під час судового розгляду надав аналогічні показання, але зазначив, що в той час коли ОСОБА_7 та ОСОБА_9 сперечались між собою, він відвернувся щоб викинути недопалок у смітник. Коли знову повернувся то побачив, що ОСОБА_9 відбігла від альтанки та почала викликати поліцію. Він не бачив щоб ОСОБА_7 завдавав