ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 454/2122/23
Провадження № 51 - 7708 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62023140110000171 від 11 травня 2023 року, щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Стар`ява, Старосамбірського району Львівської області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимої вироком Личаківського районного суду м. Львова від 26 серпня 2022 року за ст. 28 ч. 3, ст. 332 ч. 3, ст. 419 ч. 3 КК України,
за ст. 332 ч. 2 КК України,
за касаційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року про повернення його апеляційної скарги.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 02 серпня 2023 року затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 11 травня 2023 року між прокурором Львівської Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 та обвинуваченою ОСОБА_6, яку цим вироком визнано винною за ст. 332 ч. 2 КК України та призначено їй узгоджене сторонами покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 10 місяців з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 3 роки.
На підставі ст. 70 ч. 4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначеним за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 26 серпня 2022 року, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати будь-які посади в Державній прикордонній службі України строком на 3 роки та права обіймати будь-які посади в органах державної влади і місцевого самоврядування строком на 3 роки.
На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і на неї покладено відповідні обов`язки.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч. 2 КК України, за таких обставин.
ОСОБА_6, обіймаючи відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ДПСУ від 22.09.2021 № 327-ос посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі - інспектор прикордонної служби ВПС " ІНФОРМАЦІЯ_2"), діючи в групі із ОСОБА_9 - державним інспектором відділу митного оформлення № 3 митного поста "Угринів" Львівської митниці, ОСОБА_7 - молодшим інспектором прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2" (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі - молодший інспектор прикордонної служби ВПС "Нісмичі") та іншою невстановленою досудовим розслідуванням особою - інспектором прикордонної служби ВПС "Нісмичі", в обов`язки якої входило здійснення контролю кількості осіб, які знаходяться у транспортному засобі, та кількості осіб, яка заявлена в пред`явленому контрольному талоні, 08.04.2022 здійснили незаконне переміщення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 через державний кордон України (далі ДКУ) в напрямку Республіки Польща за таких обставин.
У невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_9, домовилась із ОСОБА_6, яка в свою чергу домовилась із ОСОБА_7 про організацію незаконного переправлення через державний кордон України до Республіки Польща ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В подальшому, 07 квітня 2022 року о 23 годині 36 хвилин ОСОБА_12, діючи умисно, реалізуючи спільний злочинний умисел, з метою здійснення незаконного переправлення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на територію Республіки Польща через державний кордон України за допомогою мобільного додатку "WhatsApp", зі свого мобільного номеру телефону ( НОМЕР_2 ) надіслала ОСОБА_6 повідомлення про марку та номерні знаки транспортного засобу, в якому незаконно переміщатимуться ОСОБА_10 та ОСОБА_11 через державний кордон України, а саме транспортний засіб марки VOLKSWAGEN, моделі TOURAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
В свою чергу ОСОБА_6, отримавши відомості про транспортний засіб, в якому незаконно переміщатимуться через ДКУ ОСОБА_10 та ОСОБА_11, з метою не відображення у контрольному талоні, який видається при в`їзді транспортного засобу у пункт пропуску через ДКУ, правдивої інформації про кількість людей, які переміщуються в транспортному засобу, повідомила ОСОБА_7 марку та модель вказаного транспортного засобу.
В подальшому, через деякий проміжок часу, а саме 08 квітня 2022 року близько 01 години 00 хвилин ОСОБА_10 та ОСОБА_11, перебуваючи у транспортному засобі марки VOLKSWAGEN, моделі TOURAN, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_13, в якому поміж інших знаходились ОСОБА_14 та ОСОБА_15 прибули до пункту пропуску "Угринів-Долгобичув" митний пост " ІНФОРМАЦІЯ_5" ІНФОРМАЦІЯ_6, де на них очікував молодший інспектор прикордонної служби ВПС "Нісмичі" ОСОБА_7, який реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне переправлення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 через державний кордон України, діючи умисно, згідно попередніх злочинних домовленостей з ОСОБА_6, не здійснив перевірку паспортів громадян України для виїзду за кордон, а також документів, які дають право на перетин ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ДКУ на період дії правового режиму воєнного стану, після чого в порушення Порядку здійснення контролю на виїзд з України, затвердженого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 11.11.2021 № 217-Од, відобразив в контрольному талоні відомості, щодо кількості осіб, яка не відповідає дійсності, а саме вказав меншу кількість осіб, які переміщуються у вказаному ТЗ (зазначив 3 особи), таким чином забезпечив можливість в`їзду ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на територію пункту пропуску без відповідного обліку для подальшого незаконного їх переміщення через державний кордон України.
Після чого, ОСОБА_6, перебуваючи безпосередньо в пункті пропуску "Угринів-Долгобичув", реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне переправлення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 через державний кордон України, діючи умисно, виконуючи свою роль у незаконному переміщенні осіб через ДКУ, підійшла до автомобіля марки VOLKSWAGEN, моделі TOURAN, реєстраційний номер НОМЕР_3, в якому, серед інших осіб, знаходились ОСОБА_10 та ОСОБА_11, та, усвідомлюючи, що вказані особи чоловічої статі знаходяться у транспортному засобі, відібрала паспорти громадян України для виїзду за кордон тільки у ОСОБА_13, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 і з метою незаконного переміщення їх ( ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ) через ДКУ не внесла відомості про їхнє переміщення через ДКУ до інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи "Гарт-1", таким чином забезпечила можливість незаконного переміщення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 через державний кордон України.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 02 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 62023140110000171 від 11 травня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 ч. 2 КК України, повернуто апелянту на підставі ст. 399 ч. 3 п. 2 КПК України.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Посилаючись на практику касаційного кримінального суду та рішення Верховного Суду України, вважає, що оскаржуваний ним в апеляційному порядку вирок Сокальського районного суду Львівської області від 02 серпня 2023 року містить дані, які прямо вказують на нього як на особу, яка діючи в групі із ОСОБА_6 та ОСОБА_9, брала участь у незаконному переміщенні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 через державний кордон України в напрямку Республіки Польща і цей вирок стосується його прав та інтересів, хоча йому обвинувачення у цьому кримінальному провадженні не пред`являлося. За таких обставин, ОСОБА_7 вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно повернув йому його апеляційну скаргу на підставі ст. 399 ч. 3 п. 2 КПК України як особі, яка не має права подавати апеляційну скаргу на вирок суду щодо ОСОБА_6 .
Заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_7 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу обґрунтованою і просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 129 ч. 3 п. 8 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. КПК України встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Відповідно до ст. 24 ч. 1 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Частиною 2 цієї норми процесуального закону гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.