УХВАЛА
31 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 990/150/23
Провадження № 11-101заі24
Суддя Великої Палати Верховного Суду Усенко Є. А. перевірила матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.04.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
Відповідно до тексту рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) від 17.04.2024 ОСОБА_1 24.07.2023 через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подав до Касаційного адміністративного суду як суду першої інстанції позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС), у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати останній абзац пункту 3 Глави 2 Розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) від 2016 року "Показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення", який був викладений ВККС у рішенні № 20/зп-18 у редакції від 13.02.2018, а саме (витяг): "Цей показник оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту", залишивши попередню редакцію Положення (далі - перша позовна вимога);
- визнати протиправним висновок ВККС, викладений у додатку 5 до рішення від 20.12.2018 № 323/зп-18, про те, що ОСОБА_1 "не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду" (пункт 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС)), або зобов`язати ВККС вчинити необхідні дії з метою відновлення прав позивача на ділову репутацію та людську гідність (частина третя статті 245 КАС), порушених таким висновком, або прийняти рішення про інший спосіб захисту його прав на ділову репутацію та людську гідність, порушених ВККС висновком про нездатність здійснювати правосуддя у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду (пункт 10 частини другої статті 245 КАС), який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав (далі - друга позовна вимога).
Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 14.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС в частині першої позовної вимоги.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду від 28.11.2023, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024, повернуто ОСОБА_1 його позов до ВККС в частині другої позовної вимоги.
Касаційний адміністративний суд рішенням від 17.04.2024 відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову.
24.05.2024 ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на це рішення через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Статтею 296 КАС установлені вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, зокрема, пунктом 1 частини п`ятої цієї статті передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 296 КАС в апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Фактично обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до аналізу норми останнього абзацу пункту 3 Глави 2 Розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) "Показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення", який був викладений ВККС у рішенні № 20/зп-18 у редакції від 13.02.2018, а саме (витяг): "Цей показник оцінюється на підставі результатів виконання практичного завдання під час іспиту".
Зазначивши в апеляційній скарзі, що рішення Касаційного адміністративного суду від 17.04.2024є незаконним та необґрунтованим, позивач не навів доводів, у чому саме, на його думку, полягає порушення судом першої інстанції норм процесуального права та/або неправильне застосування норм матеріального права, яких норм це могло б стосуватися та чому допущені при ухвалені оскаржуваного рішення порушення правових норм можуть бути підставою для його скасування.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон "Про судовий збір") ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.