Окрема думка суддів К. Пількова та О. Ткачука
до постанови Великої Палати Верховного Суду
від 16.05.2024 у справі № 990/29/24
Велика Палата Верховного Суду постановою від 16.05.2024 задовольнила апеляційну скаргу ОСОБА_1 (далі - Скаржник, Позивач), скасувала ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.02.2024 про повернення позовної заяви Скаржника та направила справу для продовження розгляду до цього ж суду.
Велика Палата дійшла висновку, що суд першої інстанції помилково ухвалив повернути Скаржнику його позовну заяву як подану за наявності іншого позову до цього самого суду до того ж відповідача з тим же предметом спору та з однакових підстав з посиланням на пункт 5 частини четвертої статті 169 КАС.
З цими висновками Великої Палати не погоджуємось та нижче викладаємо мотиви незгоди.
За матеріалами цієї справи та даними ЄДРСР Позивач в один день, 01.02.2024, звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з трьома окремими позовними заявами (які послідовно зареєстровані і сформовані в провадження №№ П/990/28/24 П/990/29/24, П/990/30/24), які містили такі позовні вимоги до одного й того ж відповідача - Вищої ради правосуддя (далі - ВРП):
1) Зобов`язати ВРП ухвалити рішення про зупинення повноважень члена ВРП ОСОБА_2 (далі - Позов 1). Справа № 990/28/24;
2) Зобов`язати ВРП ухвалити рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення члена ВРП ОСОБА_2 (далі - Позов 2). Справа № 990/29/24;
3) Визнати протиправними дії ВРП щодо відмови в ухваленні рішення про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення члена ВРП ОСОБА_2 та ухваленні рішення про зупинення повноважень цього члена ВРП (далі - Позов 3). Справа № 990/30/24.
До позовної заяви у справі № 990/29/24 Позивач додав письмове підтвердження, що ним не подано іншого позову до того ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, як того вимагає пункт 11 частини п`ятої статті 160 КАС.
Як видно з вимоги Позову 3, Позивач оскаржує протиправну, на його думку, бездіяльність ВРП, яка полягає у тому, що ВРП не вносить до парламенту подання про звільнення члена ВРП ОСОБА_2 та не ухвалює рішення про зупинення повноважень цього члена ВРП.
Закон (пункт 4 частини першої статті 5 КАС), дійсно, передбачає такий спосіб захисту як визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії становить цілісний спосіб захисту, оскільки суд, визнавши протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень, зобов`язує його вчинити певні дії.
Тобто Позов 3 (у якому Позивач оскаржує бездіяльність ВРП з (1) невнесення подання до парламенту про звільнення члена ВРП і (2) незупинення повноважень цього члена ВРП) є поєднанням Позову 1 (де оскаржується бездіяльність ВРП з незупинення повноважень члена ВРП) і Позову 2 (де оскаржується бездіяльність ВРП з невнесення подання до парламенту про звільнення члена ВРП).
Пункт 2 частини другої статті 45 КАС встановлює, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.