ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 545/1750/21
провадження № 61-1177св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога", товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Онлайн Фінанс",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2023 рокуу складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Манівео швидка фінансова допомога" (далі - ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога"), товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс") про визнання кредитного договору нікчемним, а виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що він як інвалід третьої групи отримує пенсію на картковий рахунок, відкритий в акціонерному товаристві комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), за допомогою відповідної банківської картки.
Вказував, що 12 лютого 2020 року йому на телефон надійшли повідомлення про зарахування, а потім через короткий термін про зняття з його картки 8 тис. грн, що його здивувало, але він не надав цьому особливого значення. У подальшому на його телефон почали надходити дзвінки від чоловіка на ім`я ОСОБА_2, який представився працівником ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", та повідомив про необхідність сплатити прострочений кредит, який йому нібито надало вказане товариство. Проте, ні він, ні члени його родини ніколи не укладали кредитний договір з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога".
Вважаючи себе ошуканим, він 07 квітня 2020 року звернувся із письмовою заявою до прокуратури щодо безпідставних вимагань та погроз з боку представника зазначеного товариства.
У подальшому йому стало відомо про перебування на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого напису № 85271, виданого 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. В., та заяви ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" про відкриття виконавчого провадження.
У ході подальших з`ясовувань йому стало відомо, що у кредитному договорі, який нібито укладений між ним та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", а також виконавчому написі нотаріуса та в документах виконавчого провадження зазначено не його адресу, де він зареєстрований і весь час постійно проживає, а саме: АДРЕСА_1, а адреса: АДРЕСА_2, до якої він жодного відношення не має. За цією адресою він ніколи не проживав і не був зареєстрований. При цьому, будинок за № 13 по цій вулиці взагалі не існує, а є лише будинок АДРЕСА_3 . Його прізвище у вищевказаних документах зазначено як "Подгрушний" і паспорт йому видавав Полтавський районний відділ міліції Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області, а не "Полтавський рс удмс", як зазначено у спірному кредитному договорі. Крім того, у договорі зазначена невідома йому адреса електронної пошти, якої він взагалі не має. Тобто, його особа не ідентифікована і невідомо, про яку особу йдеться у вищевказаних документах.
Зазначав, що згоди на укладення договору з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" він не надавав, ніколи туди не телефонував, не відкривав особистого кабінету та не вчиняв будь-яких інших дій для отримання кредиту. На запити його адвоката до ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" з проханням надати роз`яснення по суті зазначених вище порушень в оспорюваному договорі, представники цього товариства під різними надуманими приводами уникають відповіді, що, на його думку, характеризує ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", як недобросовісного надавача фінансових послуг та підсилює його правову позицію щодо заявлених вимог.
Вважав, що кредитний договір від 12 лютого 2020 року № 627642212, за яким відбувається стягнення з нього коштів, не відповідає вимогам статей 203, 215, 228 ЦК України, а тому він є нікчемним, порушує його права та законні інтереси.
Крім того, зазначав, що нотаріальна дія, а саме видача 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. В. виконавчого напису, була вчинена з порушенням законодавства та без з`ясування обставин, що сталися у процесі виконання оспорюваного кредитного договору. Нотаріусом не було з`ясовано питання безспірності заборгованості. Нотаріус не переконався, чи було йому відомо про будь-які взаємовідносини з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс". Перед вчиненням виконавчого напису нотаріус зобов`язаний спочатку надіслати боржнику вимогу про усунення порушень і лише після закінчення 30-денного строку з моменту направлення письмової вимоги виконавчий напис може бути вчинено. Будь-яких повідомлень щодо існування заборгованості він від нотаріуса не отримував. Тому нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України "Про нотаріат".
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати кредитний договір від 12 лютого 2020 року № 627642212, який нібито укладений між ним та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", нікчемним;
- забов`язати відповідачів повернути йому стягнені з нього за цим договором кошти;
- визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса № 85271, вчинений 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С;
- стягнути з відповідачів на його користь витрати на правову допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2022 року у складі судді Гальченко О. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 31 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу - Горай О. С., зареєстрований у реєстрі за № 85271, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та зобов`язано повернути стягнуте.
У решті вимог про визнання нікчемним кредитного договору від 12 лютого 2020 року з ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та стягнення з відповідачів судових витрат за надання правничої допомоги відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що виконавчий напис нотаріуса підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі документів, які не підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Отже, не перевірив факт безспірності заборгованості. Крім того, вказаний виконавчий напис нотаріуса вчинено на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений, що є незаконним, пославшись на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Щодо вимоги позивача про визнання нікчемним кредитного договору та стягнення з відповідачів судових витрат за надання правничої допомоги, то такі задоволенню не підлягають, оскільки не доведені належними та допустимими доказами.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2022 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання кредитного договору від 12 лютого 2020 року № 627642212 нікчемним скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення.
Визнано кредитний договір від 12 лютого 2020 року № 627642212, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", недійсним.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що у заяві про укладення спірного кредитного договору від 12 лютого 2020 року № 627642212 зазначено особу позичальника " ОСОБА_3", телефон " НОМЕР_1", електронна адреса " ІНФОРМАЦІЯ_1", однак зазначена інформація не відповідає дійсності і не свідчить про проходження позичальником повної ідентифікації.
Правильне прізвище позивача " ОСОБА_4", а за вищевказаною електронною поштою значиться інтернет-магазин автозапчастин "Audi Dill", вказаний номер телефону згідно з відповіді "Vodafone" від 13 жовтня 2021 року не належить ОСОБА_1, зазначений номер був у користуванні в період з 01 лютого 2020 року по 28 лютого 2020 року і обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку ПрАТ "ВФ Україна". Крім того, картка, на яку були зараховані кредитні кошти, належить ОСОБА_1, однак номер телефону, який є фінансовим згідно з відповіді АТ КБ "ПриватБанк" інший, а саме: " НОМЕР_2", що унеможливлює підтвердження проведення операції по замовленню оспорюваного кредитного договору.
Отже, беручи до уваги вищенаведені факти та те, що для укладення електронного кредитного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та зробити електронний підпис через смс-повідомлення, чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або у застосунку "Приват24", що виключає підписання ОСОБА_1 спірного кредитного договору через будь-який із зазначених способів та взагалі подання заявки на отримання кредитних коштів.
Враховуючи, що грошові кошти за вказаним кредитним договором перераховані на банківську картку, яка хоча і належить позивачу, однак електронного підпису одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 у вищевказаний спосіб зроблено не було, тому твердження позивача про невикористання ним ідентифікатора електронного підпису та укладення оспорюваного кредиту з невідомою особою - заслуговують на увагу.
Матеріали справи не містять доказів того, що саме позивач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ОСОБА_1 цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідачів, відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно з оспорюваними кредитними договорами, тому наявні достатні праві підстави для судового захисту прав та інтересів останнього.
Разом з тим, обраний позивачем спосіб захисту про визнання кредитного договору нікчемним не є ефективним, оскільки в цьому випадку ефективним способом захисту, який спрятиме відновленню прав позивача, буде визнання оспорюваного правочину недійсним.
Апеляційний суд застосував принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який за своєю правовою сутністю зводиться до надання судом власної правової кваліфікації спору, яка може і не співпадати з позиціями сторін. При цьому, таке неспівпадіння саме по собі не може бути самостійною підставою для відмови у здійсненні судового захисту порушеного відповідачами права позивача.
У зв`язку з наведеним рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог щодо законності кредитного договору від 12 лютого 2020 року № 627642212 підлягає скасуванню, з постановленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Отже, судові рішення в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, не оскаржуються, а тому в цій частині в силу вимог статті 400 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Полтавського районного суду Полтавської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" про визнання кредитного договору нікчемним, а виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягаю виконанню, за касаційною скаргою ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 грудня 2023 рокупризначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога"мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не дослідив усіх обставин справи, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову про визнання укладеного між сторонами кредитного договору недійсним. Так, 12 лютого 2020 року між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 627642212, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позивач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Вказаний договір укладений між сторонами в електронній формі та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позивачем при користуванні сайтом відповідача, 12 лютого 2020 року було вчинено певну сукупність дій, спрямованих на отримання кредиту, у тому числі, після введення логіну та паролю через особистий кабінет, він подав заявку на отримання кредитних коштів, в якій самостійно вказав номер телефону, адресу електронної пошти, паспортні дані та інші обов`язкові для заповнення дані, які він використовував при укладанні договору. Апеляційний суд при прийнятті рішення зазначив, що у справі відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно з оспорюваними кредитним договором. Указане спростовується тим, що 12 лютого 2020 року відповідачем перераховано на картковий рахунок позивача, відкритий в АТ КБ "ПриватБанк", грошові кошти у розмірі 8 тис. грн. Вказаний номер банківської карти був зазначений позивачем особисто при заповненні заявки на отримання кредиту. При оформленні договору відповідач здійснив процес належної верифікації банківської карти № НОМЕР_3 та встановив, що банківська карта, на яку перераховані кредитні кошти, дійсно належить позивачу, що підтверджується протоколом шифрування обміну даними між відповідачем та надавачем платіжних послуг. Те що грошові кошти на виконання договору були перераховані саме на банківську карту, яка належить позивачу, не оспорювалось під час розгляду справи та підтверджується письмовими поясненнями позивача та доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, листами з банківської установи. При цьому апеляційний суд також дійшов висновку, що банківська карта, на яку відповідач перерахував кредитні кошти, належить саме позивачу. У зв`язку з зазначеним посилання апеляційного суду на те, що у справі відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно з оспорюваними кредитним договором, є безпідставними та такими, що спростовується матеріалами справи. А отримання грошових коштів з банківської карти, яка належить позивачу, без особистого пароля унеможливлює доступ до неї інших осіб, у тому числі, у матеріалах справи відсутні докази того що банківська карта позивача втрачена.
Іншою підставою для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції послугувало те, що оспорюваний кредитний договір нібито не був підписаний позивачем. При цьому суд встановив, що номер телефону " НОМЕР_1" та електронна адреса не належать позивачу. Разом з тим, вказане спростовується тим, що після погодження заявки на отримання кредиту вінформаційно-телекомунікаційній системі відповідача, позивачу було надіслано на вказану ним у заявці електронну адресу "ІНФОРМАЦІЯ_2" електронний лист, який містив перенаправлення на договір (оферту). Позичальник, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду шляхом направлення повідомлення товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", а саме шляхом введення у спеціальному полі під акцептом, який містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 12 Закону "Про електронну комерцію" та натиснення іконки "відправити/підписати". Зазначена іконка може стати активною лише після введення одноразового ідентифікатора. Вказаний ідентифікатор згенерувався відповідачем в інформаційно телекомунікаційній системі та був надісланий позивачу в смс-повідомленні на номер телефона " НОМЕР_1" (вказаний в особистому кабінеті позивача). Після підпису електронного повідомлення позивачем, зазначене повідомлення надійшло в інформаційно-телекомунікаційну систему відповідача, що свідчило/повідомило про те, що позивач надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) щодо укладення договору. Після зазначених дій договір між відповідачем та позивачем вважається укладеним і відповідач здійснив дії передбачені умовами укладеного договору щодо перерахування коштів позивачу на його банківський рахунок.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що номер телефону " НОМЕР_1", який використовувався при укладанні договору та на який був направлений одноразовий ідентифікатор, не належить позивачу, оскільки телефонний номер міг значитись у оператора мобільного зв`язку як знеособленим і вказане не протирічить вимогам законодавства. Позивачу може належати як декілька номерів телефонів, так і безліч адрес електронної пошти, а довідки, які надані позивачем та які апеляційний суд прийняв за основу свого рішення, не є підтвердженням того, що номер телефону та електронна скринька не належить позивачу і договір укладений іншою особою, ніж позивачем.
Позивачем не доведено та в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт незаконного заволодіння його персональними даними, зокрема, відсутні вироки/рішення суду в кримінальному провадженні про встановлення винних осіб у вчиненні кримінального правопорушення та/або дій третіх осіб стосовно позивача, що стосуються незаконності заволодінням його персональними даними чи банківською картою.
Апеляційний суд всупереч наданим відповідачем у справі поясненням, які підтверджують факт проходження верифікації банківської картки та отримання позивачем на свій рахунок грошових коштів, не врахував вищевказані обставини укладення договору та не надав належної оцінки доказам, які надані відповідачем у першій інстанції та наявні в матеріалах справи. У матеріалах справи відсутні належні докази про те, що договір укладено іншою особою, натомість наявні всі підтверджуючи докази, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка належить позивачу, а тому оспорюваний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Окрім того апеляційний суд порушив процесуальний порядок розгляду апеляційної скарги, внаслідок чого позбавив ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" можливості надати заперечення (відзив) щодо поданої апеляційної скарги та не виконав свого зобов`язання стосовно дотримання принципу рівності сторін. Так, у матеріалах справи міститься супровідний лист від 27 листопада 2023 року про направлення копії ухвали Полтавського апеляційного суду від 17 листопада 2023 року про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги учасникам справи, зокрема, відповідачу. Однак, у матеріалах справи відсутні докази направлення зазначених у супровідному листі документів саме відповідачу та отримання ним цих документів, оскільки, крім супровідного листа, інших доказів направлення матеріали справи не містять. Окрім того, апеляційну скаргу суд направив лише 27 листопада 2023 року, тоді як оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята 04 грудня 2023 року, тобто через 7 днів після нібито направлення повідомлення відповідачу.