ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 334/5347/22
провадження № 61-11751св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Мухіна Людмила Сергіївна, на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Бредіхіна Ю. Ю. від 08 травня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів:
Трофимової Д. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А., від 12 липня 2023 року і виходив з наступного.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що 20 грудня 2019 року рішенням Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" у справі № 20/12/2019 за позовом ОСОБА_2 до
ОСОБА_3 стягнуто з останнього заборгованість за договором позики
від 18 січня 2019 року у розмірі 2 650 000,00 грн.
3. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
4. На підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду від 17 червня
2020 року видано виконавчий лист, який неодноразово пред`являвся до виконання. Згідно з інформацією з реєстру виконавчих проваджень, останній раз вказаний виконавчий лист пред`являвся до виконання у 2021 році.
5. Зазначала, що вона, як дружина ОСОБА_3, є його єдиною спадкоємицею, оскаржувала рішення третейського суду, однак у його скасуванні їй було відмовлено (постанова Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі
№ 803/135/20).
6. Зауважувала, що ОСОБА_3 жодних договорів позики з ОСОБА_2 не укладав та грошових коштів за цими договорами не отримував, а тому вона звернулася до правоохоронних органів із заявою про злочин. В межах досудового розслідування проведено ряд процесуальних дій та експертизу підписів, виконаних від імені ОСОБА_3 у договорі позики від 18 січня 2019 року та декількох інших документах, що стосувались третейського розгляду справи.
7. Висновком експерта від 09 грудня 2021 року №КСЕ-19/115-21/16045, наданим Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром в межах кримінального провадження № 12021082060000777, встановлено, що договір позики від 18 січня 2019 року, укладений між
ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не містить його власноручного підпису, а є лише імітацію підпису ОСОБА_4, виконаною за допомогою попередньої підготовки невстановленими особами.
8. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд застосувати наслідки нікчемності договору та визнати відсутніми зобов`язання ОСОБА_3 та його спадкоємців, які виникають з договору позики від 18 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, визнати відсутньою третейську угоду щодо передачі спору, що виникає з договору позики від 18 січня 2019 року, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на розгляд третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний".
Стислий виклад позиції відповідача
9. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх безпідставність. Зазначала, що дійсність договору позики від 18 січня 2019 року та викладеної у пункті 7 цього договору третейської угоди визнана рішенням Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" від 20 грудня 2019 року у справі № 20/12/2019 за її позовом до ОСОБА_3 . З тексту рішення вбачається, що відповідач ОСОБА_3 особисто був присутнім при розгляді справи у третейському суді.
10. Позивачка оскаржувала зазначене рішення третейського суду, як особа, яка не приймала участі у справі, але суд вирішив питання про її права та обов`язки (справа № 803/135/20). Підставами оскарження рішення третейського суду були в тому числі і доводи ОСОБА_1 про невідповідність підпису
ОСОБА_3 у договорі позики.
11. Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2022 у справі № 803/135/20 скасовано ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2022 року про задоволення заяви ОСОБА_1 та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" у справі № 20/12/2019 від 20 грудня 2019 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено.
12. Дозвіл на примусове виконання рішення третейського суду надано ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у справі
№ 20/12/2019.
13. Зазначала, що ОСОБА_1 зверталася до Дніпровського апеляційного суду із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року заяву задоволено, визнано такими, що не підлягає виконанню, два зазначені виконавчі листи. Однак, у порядку апеляційного перегляду постановою Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 20/12/2019 ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року скасовано, ухвалене нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
14. Акцентувала увагу на тому, що наявність зобов`язань ОСОБА_3 перед нею за договором позики від 18 січня 2019 року підтверджено зазначеними вище судовим рішеннями. Рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" у справі № 20/12/2019 від 20 грудня 2019 року є остаточним і перебуває на стадії виконання.
15. Вважала, що позов ОСОБА_1 фактично є спробою переглянути судове рішення, яке набрало законної сили, з посиланням на нові докази, зокрема, висновок експерта. В той же час ОСОБА_1, як правонаступник померлого ОСОБА_3, мала можливість своєчасно, до набрання законної сили рішенням Дніпровського апеляційного суду у справі про скасування рішення третейського суду або під час оскарження ухвали суду про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішення третейського суду, звернутись до суду з позовом про визнання недійсним договору позики або про застосування наслідків нікчемного правочину, надавши суду відповідні докази. Крім того, з огляду на наявність в матеріалах справи в Дніпровському апеляційному суді оригіналу договору позики, ОСОБА_1 мала можливість ставити питання про призначення судової експертизи на предмет перевірки дійсності підпису ОСОБА_3 у договорі позики. Посилалася на неналежність як доказу висновку експертизи, проведеної без її участі та без дотримання її прав як учасника цивільного процесу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
16. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня
2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
17. Визнано відсутніми зобов`язання ОСОБА_3 та його спадкоємця
ОСОБА_1, які виникають з договору позики від 18 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також визнано відсутньою третейську угоду щодо передачі спору, який виникає з договору позики від 18 січня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на розгляд третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний".
18. Вирішено питання про розподіл судових витрат
19. Задовольняючи позовні вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Зазначив, що позивачка фактично набула статусу боржника, як спадкоємець свого чоловіка ОСОБА_3, однак не мала можливості ефективно здійснювати захист своїх прав під час вирішення спору третейським судом, а також вирішення питання щодо його оскарження та виконання через існуючі процесуальні обмеження. В інших справах суди фактично виходили з презумпції правомірності правочину, яка закріплена у статті 204 Цивільного кодексу України, і діє до визнання судом факту нікчемності чи недійсності такого правочину. Водночас, відсутність у письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
20. Постановою Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року апеляційну скаргу адвоката Мухіної Л. С. в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2023 року залишено без змін.
21. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, з підстав того, що задоволення позову про визнання відсутнім права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутнім кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах, спрямовано на усунення правової невизначеності. Відповідне судове рішення має забезпечити, щоб обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. Враховуючи, що судовий спір про стягнення боргу, в рамках якого позивачка могла б спростувати наявність боргових зобов`язань, відсутній, позивачкою обрано належний спосіб захисту її порушених прав. Наданий ОСОБА_1 висновок експерта, отриманий в межах кримінального провадження, містить інформацію щодо предмета доказування у цій цивільній справі, а тому визнаний належним та допустимим доказом. Натомість відповідачка доказів на спростування висновків такої експертизи не надала та не заявляла клопотань про призначення відповідної експертизи у цій справі, про виклик у судове засідання експертів, які проводили комплексну судово-технічну експертизу документів та почеркознавчу експертизу.
Узагальнені доводи касаційної скарги
22. 01 серпня 2023 року ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Мухіна Л. С., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить суд скасувати рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 травня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
23. Підставами касаційного оскарження судових рішень суду апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
від 09 грудня 2019 року у справі № 285/3950/17-ц, а також постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 405/8416/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
24. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах з кредитором, є неналежним, якщо такий спір вже вирішений судом. Рішенням Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" у справі
№ 20/12/2019 від 20 грудня 2019 року визначено зобов`язання боржника
ОСОБА_3, а відтак і його спадкоємців. Заявниця наголошує, що третейські суди хоч і не входять до судової системи України, проте їх рішення мають юридичну силу і можуть виконуватися органами державної виконавчої служби.
25. Зауважує, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивачка не була позбавлена можливості надати суду докази неукладення спірного договору позики під час оскарження рішення третейського суду. Не звернулась вона також з позовом про визнання недійсною третейської угоди, що б відповідало визначеному статтею 12 Закону України "Про третейські суди" способу захисту.
26. Крім того, рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 створює необхідність звернення до суду з питанням щодо припинення виконання рішення третейського суду.
27. Додатково зауважує про суперечність висновку експерта тексту рішення третейського суду, в якому зазначено про особисту присутність при розгляді справи ОСОБА_3 в судовому засіданні, що не було спростовано позивачкою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28. Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
29. Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 334/5347/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено дію рішення Ленінського районного суду
м. Запоріжжя від 08 травня 2023 року, залишеного без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 12 липня 2023 року, до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
30. У вересні 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
31. Відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_5 справу розподілено судді-доповідачу.
32. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
33. 29 вересня 2023 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Чоп`як В. В., через підсистему "Електронний Суд" подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому, посилаючись на безпідставність доводів скарги, просила суд відмовити у її задоволенні.
34. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10 січня 2008 року № 1-рп/2008 констатував, що третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин. Жодних судових справ, в межах яких розглядалося б питання про наявність чи відсутність боргових зобов`язань, немає.
35. Посилається позивачка на те, що можливості спростувати відсутність боргових зобов`язань під час третейського розгляду у неї та її померлого чоловіка не було, оскільки відповідачкою умисно було невірно вказано адресу. Водночас, висновком експерта встановлено, що підпис ОСОБА_3 у договорі позики від 18 січня 2019 року, на першій сторінці позовної заяви ОСОБА_2, на другій сторінці рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний міжрегіональний" від 20 грудня 2019 року, на заяві до Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2020 року про визнання боргу (поданій через чотири місяці після його смерті) виконаний не ним, а за допомогою технічних прийомів наслідування з однієї моделі.
36. Крім того, зазначає про нерелевантність наведеної у касаційній скарзі судової практики Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
37. ОСОБА_2 стверджує, що 18 січня 2019 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 отримав від неї грошові кошти в сумі 2 650 000,00 грн з умовою повернення в строк, який закінчується 19 липня 2019 року. Розділ 7 вказаного договору являє собою третейську угоду, якою сторони передбачили розгляд можливого спору Постійно діючим третейським судом "Південно-східний Міжрегіональний".
38. Рішенням Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" у справі № 20/12/2019 від 20 грудня 2019 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики
від 18 січня 2019 року в розмірі 2 650 000,00 грн.
39. На підставі ухвали Дніпровського апеляційного суду від 17 червня
2020 року видано виконавчий лист на примусове виконання вищезазначеного рішення третейського суду.
40. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
41. Після смерті ОСОБА_3 єдиним спадкоємцем, що прийняв спадщину, є його дружина ОСОБА_1 .
42. Постановою Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 20/12/2019 (провадження № 61-14244ав20) у задоволенні заяви ОСОБА_6 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
43. Постановою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі
№ 803/135/20 у задоволенні заяви ОСОБА_6 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний Міжрегіональний" у справі
№ 20/12/2019 від 20 грудня 2019 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено.
44. За заявою ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження за номером 12021082060000777 за фактом ймовірної підробки підпису її померлого чоловіка ОСОБА_3 .
45. Висновком експерта від 09 грудня 2021 року № КСЕ-19/115-21/16045, наданим Миколаївським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України в межах кримінального провадження за
№ 12021082060000777 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 у графах: "Підписи сторін" у договорі позики від 18 січня 2019 року, укладеному між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник); "отримав" на першій сторінці позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (дата не вказана); "від Відповідача 20.12.2019 року" на другій сторінці рішення Постійно діючого третейського суду "Південно-східний міжрегіональний" від 20 грудня 2019 року; на заяві до Дніпровського апеляційного суду від 15 червня 2020 року про визнання боргу, виконані з попередньою підготовкою із застосуванням технічних прийомів, а саме - шляхом попереднього передавлювання штрихів підпису (моделі-оригіналу) з наступним обведенням вдавлених штрихів барвною (ами) речовиною (ами) синього кольору.
Позиція Верховного Суду
46. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
47. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
48. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
49. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
50. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
51. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.