ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 283/94/22
провадження № 61-16038св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Малинської міської ради Житомирської області як орган опіки та піклування, служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної
в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року у складі судді Хоменко В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. 30 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до
ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Малинської міської ради Житомирської області як орган опіки та піклування, служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
2. Позов обґрунтований, тим що батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та
ОСОБА_4 . Шлюб між батьками дитини розірвано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2013 року.
3. 15 травня 2019 року Голосіївським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_4 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 . Проте ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
4. Після смерті матері дитина проживає з позивачкою (бабою) та перебуває на її утриманні. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з дитиною, не дбає про неї, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей.
5. Денис у зв`язку із воєнним станом виїхав за кордон зі своєю тіткою,
з батьком не спілкується, оскільки не бажає цього після того, як той не надав дозвіл на виїзд за кордон, щоб попрощатись з матір`ю, яка тяжко хворіла
і перебувала на лікуванні за межами України.
6. Відповідач матеріально не утримує дитину, а вона не має можливості отримати пенсію онуку у зв`язку зі смертю матері, оскільки батько не позбавлений батьківських прав.
7. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо його неповнолітнього сина
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
8. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня
2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_3, батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 30 грудня
2021 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання розподілу судових витрат.
9. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахувавши рішення виконавчого комітету Малинської міської ради від 24 листопада 2022 року № 286 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3, вказав, що позивачкою надано належні та допустимі докази на підтвердження свідомої та винної поведінки відповідача щодо невиконання батьківських обов`язків відносно сина, який навіть після смерті ОСОБА_4 не цікавився життям дитини та його утриманням, що підтверджує необхідність позбавлення відповідача батьківських прав та стягнення з нього аліментів на утримання сина до його повноліття.
10. Задовольняючи вимоги про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3, суди також вказали, що відповідач добровільно не надає коштів на утримання сина.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12. 10 листопада 2023 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року.
13. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 09 січня 2024 року, у зв`язку з обранням судді Погрібного С. О. до Великої Палати Верховного Суду, суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
14. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які
у січні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
15. Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18, від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17,
від 24 жовтня 2018 року у справі № 761/2855/17, від 16 січня 2019 року
у справі № 465/3694/14-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 638/16622/17,
від 31 травня 2023 року у справі № 635/5223/20, від 04 березня 2021 року
у справі № 756/6112/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Крім того, вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Вважає, що суди, з`ясувавши обставини справи не в повному обсязі, дійшли помилкового висновку про його злісне ухилення від виконання батьківських обов`язків.
19. Стверджує, що передбачені законом підстави для позбавлення його батьківських прав відсутні, а сама по собі наявність заборгованості за аліментами, не відвідування батьківських зборів та відсутність побачень
із сином такими підставами не є, оскільки позбавлення батьківських прав
є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
20. ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, оскільки проживання дитини у сім`ї позивачки не доведено та вона не є піклувальником дитини.
21. На час розгляду справи ОСОБА_3 виповнилось 15 років, проте суди не заслухали його думку з приводу позбавлення батьківських прав.
22. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суди, не дослідили належним чином обставини справи та не врахували, що мати дитини за життя перешкоджала його спілкуванню з сином.
23. Висновки судів про те, що він не хоче брати участі у вихованні дитини не підтверджені належними доказами, про зворотне він доводив у відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі та у судовому засіданні апеляційного суду, проте судами ці доводи залишені поза увагою.
24. Позбавивши його батьківських прав суди, не вказали яким чином таке рішення позитивно вплине на інтереси ОСОБА_3, та як відповідає найкращим інтересам дитини.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
25. У січні 2024 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат
Притульська Л. В., подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу,
в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
26. Вказує, що суди встановили, що в матеріалах справи наявні належні докази винної поведінки відповідача, як батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що свідчить про злісне та умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
27. Відповідач не надав жодних доказів, що хоче брати участь у житті дитини, не довів, що має бажання та можливість надавати сину турботу та матеріальну підтримку.
Фактичні обставини справи встановлені судами
28. Батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
29. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 жовтня
2013 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_2 та
ОСОБА_4 розірвано.
30. Дитина проживала з матір`ю окремо від батька та 15 травня 2019 року Голосіївським районним судом м. Києва видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.
31. Згідно з наданою позивачкою довідкою-розрахунком державного виконавця, заборгованість ОСОБА_2 за аліментами станом на
31 жовтня 2021 року становить 137 083,75 грн.
32. Згідно з наданою відповідачем довідкою-розрахунком державного виконавця, заборгованість ОСОБА_2 за аліментами станом на
14 лютого 2021 року становить 62 998,18 грн.
33. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
34. ОСОБА_3, на час звернення ОСОБА_1 із цим позовом до суду, був учнем школи І-ІІІ ступенів № 219 м. Києва та проживав із бабою
у смт. Гранітне Житомирської області.
35. Згідно зі шкільними характеристиками наданими у 2020-2021 роках, Денис характеризується позитивно, однак його батько із вчителями не спілкувався, навчанням сина не цікавився, батьківські збори не відвідував.
36. Висновком, затвердженим рішенням виконавчого комітету Малинської міської ради від 24 листопада 2022 року № 286, визнано доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
37. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
38. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
39. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
40. Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
41. Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України
"Про охорону дитинства").
42. Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
43. Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
44. Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
45. Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
46. Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
47. Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
48. Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину
з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
49. Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду
з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
50. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 як на підставу позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 посилалась на те, що відповідач злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків
з виховання та утримання дитини, оскільки не піклується про фізичний
і духовний розвиток свого сина, не спілкується з дитиною, не дбає про неї, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей.
51. Отже правовою підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав позивачка визначила пункт 2 частини першої статті 164 СК України.