ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 757/15838/19-ц
провадження № 61-2549св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Петрова Є. В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року в складі судді Григоренко І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2024 року в складі колегії суддів Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.
в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Національного банку України про відшкодування майнової, моральної шкоди та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, у якому, збільшивши позовні вимоги, просили: зобов`язати Національний банк України (далі - НБУ) здійснити відшкодування в повному обсязі заподіяної кожному з позивачів майнової шкоди; стягнути з НБУ на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 14 426,57 дол. США, а також моральної шкоди - 60 000 00 грн; стягнути з НБУ на користь ОСОБА_2 на відшкодування майнової шкоди 4 275,87 дол. США, а також моральної шкоди - 60 000,00 грн; стягнути з НБУ на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди 25 248,43 дол. США, а також моральної шкоди - 60 000,00 грн; вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ "КБ "Хрещатик") укладені договори банківського вкладу "Осінній оксамит" в доларах США із щомісячним приєднанням та договір "Живи сонячно" в доларах США із щомісячною сплатою процентів; між ОСОБА_2 та ПАТ "КБ "Хрещатик" укладений договір банківського вкладу "Живи сонячно" в доларах США із щомісячною сплатою процентів; між ОСОБА_3 та ПАТ "КБ "Хрещатик" укладений договір банківського вкладу "Осінній оксамит" в доларах США із щомісячним приєднанням.
04 травня 2016 року прийнято рішення № 463 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик". 03 червня 2016 року прийнято рішення № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку". 18 травня 2016 року та 09 червня 2016 року вони отримали гарантовану суму відшкодування в розмірі 200 000 грн 00 коп. кожен.
Позивачі зазначали, що на день оголошення ліквідації банку та після виплати гарантованої суми, залишок коштів на рахунках ОСОБА_1 становить 180 864 грн 96 коп., ОСОБА_2 - 61 610 грн 06 коп., ОСОБА_3 - 328 086 грн 16 коп., вказані суми є збитками позивачів та підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача внаслідок факту грубого порушення відповідачем прав вкладників ПАТ "КБ "Хрещатик", встановленого рішеннями адміністративних судів, які набули законної сили.
Позивачі вказали, що 28 лютого 2017 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва в справі № 826/15685/16 задоволено вимоги вкладників ПАТ "КБ "Хрещатик" до НБУ, а саме визнано протиправною бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ "КБ "Хрещатик", невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ "КБ "Хрещатик".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
19 січня 2023 року рішенням Печерського районного суду м. Києва в задоволенні позову відмовлено.
16 січня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 19 січня 2023 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що необхідною підставою для притягнення НБУ до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Скасування постанови НБУ про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора не означає автоматичного поновлення банком стану, що існував до початку ініціювання процедури його ліквідації, відсутності обставин недоступності вкладів та, відповідно, незаконності одержання вкладниками гарантованих виплат від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) як підстави зменшення коштів Фонду. Позивачами ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок дій (бездіяльності) НБУ порушено їх право на отримання коштів за договорами банківського вкладу.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про обґрунтованість вимоги стягнення суми банківського вкладу з НБУ, зазначаючи, що відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 13 серпня 2021 року в справі № 757/4166/19, від 16 червня 2022 року в справі № 757/75447/17-ц, кошти, розміщені як банківські вклади, не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми в порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України, з відповідача. НБУ не є стороною в договірних відносинах, що виникли між позивачами та банком, тому в нього відсутні зобов`язання щодо виконання умов договорів, укладених між ними.
Також апеляційний суд зазначив, що посилання в апеляційній скарзі на рішення адміністративних судів у справах № 640/18835/19, № 826/15685/16, № 826/3021/18 не є доказом того, що внаслідок дій чи бездіяльності НБУ порушено право безпосередньо позивачів чи інших кредиторів ПАТ "КБ "Хрещатик" на отримання коштів за договорами банківського вкладу (депозиту). Позивачі не брали участі в розгляді справи № 826/15685/16, посилання на неї є необґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22 лютого 2024 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду
м. Києва від 19 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 16 січня 2024 року, в якій просять оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що позовна заява та апеляційна скарга не розглянуті по суті заявлених вимог. Позивачі не мають вимог до ПАТ "КБ "Хрещатик" стосовно виконання договірних зобов`язань, предметом спору є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої неправомірними діями та рішеннями НБУ, що в судовому порядку (справи № 640/18835/19, № 826/3021/18) визнані протиправними і скасовані. Відповідач протиправно порушив процедуру виведення неплатоспроможного банку ПАТ "КБ "Хрещатик" з ринку, незаконно і безпідставно втрутився в діяльність банку, що мало наслідком ліквідацію банку та позбавило позивачів права на вклади й проценти за ними.
Дії та рішення відповідача втратили закріплену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності. Суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19), про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Суди не мотивували відмову в позові про відшкодування моральної шкоди.
Позиція відповідача
У відзиві на касаційну скаргу НБУ зазначає, що необхідною підставою для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Скасування постанови НБУ про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора не означає автоматичного поновлення банком стану, що існував до початку ініціювання процедури його ліквідації, відсутності обставин недоступності вкладів та, відповідно, незаконності одержання вкладниками гарантованих виплат від Фонду як підстави зменшення коштів Фонду. Позивачу не довели, що внаслідок дій (бездіяльності) НБУ було порушено їх право на отримання коштів за договорами банківського вкладу. Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 13 серпня 2021 року в справі № 757/4166/19, від 16 червня 2022 року в справі № 757/75447/17-ц, кошти, розміщені як банківські вклади, не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми в порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України, з відповідача.
Крім того, кошти, виручені в результаті ліквідації банку та продажу майна, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у порядку черговості. Чинним законодавством не передбачено задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку. ПАТ "КБ "Хрещатик" ліквідовано. Вимоги до банку, незадоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
До функцій НБУ не належить вирішення спорів, що виникають у договірних відносинах між клієнтом і банком. НБУ не є стороною в договірних відносинах, що виникли між позивачами та банком, тому в нього відсутні зобов`язання щодо виконання умов договорів, укладених між ними.
Посилання на рішення адміністративних судів у справах № 640/18835/19, № 826/15685/16, № 826/3021/18 не є доказом того, що внаслідок дій чи бездіяльності НБУ порушено право безпосередньо позивачів чи інших кредиторів ПАТ "КБ "Хрещатик" на отримання коштів за договорами банківського вкладу (депозиту). Позивачі не брали участі в розгляді справи № 826/15685/16, посилання на неї є необґрунтованим.
Відсутність причинного зв`язку між діями НБУ та неможливістю вкладників повернути грошові кошти підтверджується численною і сталою судовою практикою в подібних правовідносинах.
Фактичні обставини справи
03 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Хрещатик" укладено договір № 60D-636121 банківського вкладу "Осінній оксамит" в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів до суми вкладу.
10 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Хрещатик" укладено додаткову угоду № 1 до договору банківського вкладу. Сторони погодили, що сума вкладу з 10 лютого 2016 року складає 7 500,00 доларів США та на цю суму нараховуються відсотки з розрахунку 11,5 % річних.
10 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Хрещатик" укладено договір № 60D-636121658498 банківського вкладу "Живи сонячно" в доларах США із щомісячною сплатою процентів.
10 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ "КБ "Хрещатик" укладено договір № 60D-658499 банківського вкладу "Живи сонячно" в доларах США із щомісячною сплатою процентів.
03 листопада 2015 року між ОСОБА_3 та ПАТ "КБ "Хрещатик" укладено договір № 60D-636117 банківського вкладу "Осінній оксамит" із щомісячною сплатою процентів.
04 квітня 2016 року постановою Правління НБУ № 231/БТ ПАТ "КБ "Хрещатик" віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.
05 квітня 2016 року Правлінням НБУ прийнято постанову № 234 "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних", відповідно до якої виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 05 квітня 2016 року № 463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
04 травня 2016 року прийнято рішення № 463 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик".
03 червня 2016 року прийнято рішення № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Хрещатик" Костенку І. І.
18 травня 2016 року та 09 червня 2016 року позивачами отримано від Фонду гарантовану суму відшкодування в розмірі 200 000 грн 00 коп. кожному в порядку статті 26 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон № 4452-VI).
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до пунктів 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, згідно з частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Особливості відшкодування шкоди, завданої у результаті виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку на підставі протиправних (незаконних) індивідуальних актів НБУ, Фонду, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України особам, які на дату прийняття таких індивідуальних актів або рішень, відповідно, мали статус учасників такого банку, встановлюються Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон № 2121-III) та Законом № 4452-VI.
Законом України від 13 травня 2020 року № 590-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" змінено редакцію статті 79 Закону № 2121-III, доповнено вказаний закон статтею 79-1, внесено зміни до статті 54 Закону № 4452-VI.
Згідно із статтею 79 Закону № 2121-IIIв оновленій редакції особливості оскарження рішень (індивідуальних актів) НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку встановлюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Визнання протиправним (незаконним) та скасування індивідуального акта Національного банку України, зазначеного в частині другій цієї статті, або окремих його положень: не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку, та не відновлює становища/прав осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого акта/рішення; не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення неплатоспроможного банку з ринку/ліквідації банку; не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування завданої шкоди.
Застосування положень цієї статті та/або відшкодування шкоди, завданої учаснику (учасникам) банку внаслідок протиправного (незаконного) віднесення банку до категорії неплатоспроможних, відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідації банку, відповідно до статті 79-1 цього Закону не звільняє такого учасника (учасників) від цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності за свої дії.
Відповідно до статті 79-1 Закону № 2121-IIIу разі визнання протиправним (незаконним) та скасування рішення (індивідуального акта) НБУ, зазначеного у частині другій статті 79 цього Закону, особа, яка була учасником банку на момент прийняття такого рішення (індивідуального акта), має право на відшкодування шкоди, заподіяної таким рішенням (індивідуальним актом), у порядку, встановленому законом, з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.
Обов`язок доказування завданої шкоди та її розміру покладається на учасника банку.
Відшкодування упущеної вигоди здійснюється у розмірі доходів, які учасник банку міг би реально одержати, але прийняте рішення (індивідуальний акт) НБУ стало єдиною і достатньою причиною, яка позбавила цього учасника можливості їх отримати. Упущена вигода відшкодовується лише у разі, якщо така вигода не була врахована під час оцінки реальних збитків (вартості акцій).
Реальні збитки визначаються у розмірі вартості акцій банку на день прийняття рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних/відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Згідно із статтею 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Кабінетом Міністрів України, Міністерством фінансів України, Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду виключно з метою встановлення їх законності.
Особливості оскарження рішень (індивідуальних актів) Фонду про запровадження тимчасової адміністрації у банку, про початок процедури ліквідації банку, про затвердження плану врегулювання та будь-яких інших рішень (індивідуальних актів), прийнятих на його виконання, а також рішень (індивідуальних актів) щодо призначення уповноважених осіб Фонду, делегування їм повноважень, рішень (індивідуальних актів) НБУ про затвердження пропозиції НБУ про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку та рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, а також рішень (індивідуальних актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, встановлюються Кодексом адміністративного судочинства України.
Розпочата процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку не може бути зупинена/припинена, у тому числі у разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів НБУта/або Фонду, що були підставою для її початку.
Розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі у разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів НБУта/або Фонду, що були підставою для її початку.
Визнання протиправними (незаконними) та скасування рішень (індивідуальних актів), визначених частиною третьою цієї статті, не відновлює того становища банку, яке існувало до прийняття такого акта/рішення, включаючи відновлення правового статусу цього банку та відновлення прав акціонерів на момент прийняття такого акта/рішення; не може бути підставою для визнання недійсними, нечинними, протиправними та скасування будь-яких рішень, правочинів або інших дій/визнання протиправною бездіяльності, прийнятих, вчинених або допущених у процедурі виведення банку з ринку та ліквідації; не породжує будь-яких прав у осіб, які були учасниками банку на момент прийняття такого індивідуального акта/рішення, крім права на відшкодування завданої шкоди.