ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 211/6854/21
провадження № 61-11842св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року в складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради (далі - Відділ з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради) про визнання права власності.
Позов мотивований тим, що рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року визнано за позивачем право власності на будівельні матеріали, обладнання та конструкції, тощо, що були використані в процесі будівництва житлового будинку "Н-1" за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року залишено без змін.
Отже, вказане рішення суду першої інстанції набрало законної сили 10 листопада 2020 року.
Позивач вказував, що зазначені споруди є самочинно збудованими.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 31 травня 2018 року № 1672/1673/17-27-2176/18-27, житловий будинок "Н-1" відповідає державним будівельним нормам.
Проведення документально підтверджених робіт, про які зазначено у позовній заяві, мали наслідком створення нерухомих об`єктів одного домоволодіння за адресою: ОСОБА_4 .
12 січня 2021 року на підставі договору дарування земельної ділянки позивач також набув право власності на земельну ділянку, на якій розміщено будинок, що збудований ним.
Оскільки позивач набув право власності на земельну ділянку, а рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року за ним визнано право власності на будівельні матеріали, обладнання та конструкції, що були використані в процесі будівництва житлового будинку, відповідно до норм законодавства він тричі звертався до Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради з заявою та належними документами, у тому числі декларацією про готовність об`єкта до введення в експлуатацію, проте отримував незаконні відмови.
Позивач наголошував, що безпідставна та незаконна відмова Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради у введенні в експлуатацію об`єкта нерухомого майнастворює йому перешкоди у користуванні власністю.
ОСОБА_1 з урахуванням остаточного уточнення позовних вимог від 11 серпня 2022 року просив:
визнати за ним право власності на об`єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок "Н-1", господарські споруди: сарай "М"; сарай-вольєр "О"; свердловину; зовнішню огорожу ділянки на вул. Донецька та провулку без назви; огорожу між ділянками на ОСОБА_1 і ОСОБА_5, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ; газопровід (по огорожі між ділянками на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4, АДРЕСА_2 та НОМЕР_3); благоустрій земельної ділянки, асфальтове покриття на відрізку від лінії межі між ділянками АДРЕСА_5 з провулком без назви;
зобов`язати Відділ з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради прийняти від нього у десятиденний термін та внести до Реєстру будівельної діяльності декларацію про готовність до експлуатації самочинного збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 березня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, а саме житловий будинок "Н-1", господарські споруди: сарай "М", сарай-вольєр "О", свердловину І, вигрібну яму ІІ, замощення ІІІ, огорожі 1, 2, хвіртку/ворота № 3, 4.
Стягнено з Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4 717,90 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, необхідно враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього. Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).
Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, слід встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та істотних правил.
Суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.
При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно необхідно виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями 27, 29-31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті 34, 37 цього Закону).
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п`ята стаття 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
У частині восьмій статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівельної діяльності" передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.
Суд першої інстанції вказав, що позивач не оскаржив дії відповідного органу з підстав відмови в прийнятті до експлуатації об`єкта у порядку адміністративного судочинства. Проте усунути зазначені відповідачем у листах невідповідності позивач не має можливості з огляду на тривалий розгляд справ у судах стосовно спірного домоволодіння. Крім того, у поданій до суду заяві представник Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради заперечень по суті вимог не надав. Тому, враховуючи завдання цивільного судочинства, принцип змагальності сторін та обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову знайшли своє підтвердження, суд першої інстанції зробив висновок про задоволення позовних вимог у частині визнання за позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна.
Стосовно вимоги про зобов`язання відповідача прийняти та внести до Реєстру будівельної діяльності декларацію про готовність до експлуатації самочинного збудованого об`єкта, то предметом розгляду цієї справи є визнання права власності на самочинне будівництво, а не оскарження дій відповідача. Позивач не оскаржує дії Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради з підстав відмови в прийнятті в експлуатацію такого об`єкта, що підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року апеляційну скаргу Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради задоволено частково.
Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 березня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, а саме на житловий будинок "Н-1", господарські споруди сарай "М", сарай-вольєр "О", свердловину І, вигрібну яму ІІ, замощення ІІІ, огорожі 1, 2, хвіртку/ворота № 3, 4 відмовлено.
Провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради прийняти від позивача та у десятиденний термін внести до Реєстру будівельної діяльності декларацію про готовність до експлуатації самочинного збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, закрито.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 7 076,85 грн.
Апеляційний суд виходив з того, що відповідно до уточненої позовної заяви від 11 серпня 2022 року позивач просив: визнати за ним право власності на житловий будинок і господарські споруди та зобов`язати Відділ з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради прийняти від нього у десятиденний термін та внести до Реєстру будівельної діяльності декларацію про готовність до експлуатації самочинного збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду. При цьому підставою для звернення до суду з позовом стала відмова відповідача - суб`єкта владних повноважень у прийняті до експлуатації самочинного збудованого позивачем будинку, а також оскарження його дій в спосіб зобов`язання вчинити дії.
Суд першої інстанції розглянув по суті першу позовну вимогу про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна та відмовив у задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог, пославшись на те, що вимоги про зобов`язання відповідача прийняти та внести декларацію, які позивач не оскаржує з підстав відмови в прийнятті в експлуатацію такого об`єкта підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, тому задоволенню не підлягають.
Апеляційний суд вказав, що відповідно до покладених завдань і функцій Відділ з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради є суб`єктом владних повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів, як правильно зазначив суд першої інстанції.
При цьому суд першої інстанції, відмовивши позивачу у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради прийняти від позивача та у десятиденний строк внести до Реєстру будівельної діяльності декларацію про готовність до експлуатації самочинного збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, не звернув уваги на те, що ця позовна вимога не віднесена до юрисдикції цивільного суду, тобто позивачем було заявлені дві вимоги, розгляд яких віднесено до двох юрисдикцій - цивільного і адміністративного судочинства.
При відмові ОСОБА_1 у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача вчинити певні дії суд першої інстанції помилково послався на те, що позивач не оскаржує дії відповідача у відмові в прийнятті до експлуатації самочинно збудованого об`єкта у порядку адміністративного судочинства, вказавши, що предметом позову є визнання права власності на самочинне будівництво. Зазначене не відповідає дійсним обставинам справи і заявленим позивачем вимогам.
Оскільки вимога позивача про зобов`язання Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради прийняти від позивача у десятиденний термін внести до Реєстру будівельної діяльності декларацію про готовність до експлуатації самочинного збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то відповідно до статті 377 ЦПК України рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції вважав, що рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачем права власності на об`єкти нерухомого майна також підлягає скасуванню, оскільки позивач має можливість звернутись до адміністративного суду з позовом про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, що у разі задоволення позову адміністративним судом забезпечить можливість прийняти в експлуатацію самочинно збудований житловий будинок без визнання права власності за рішенням суду.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
при відмові у задоволенні позовних вимог апеляційний суд безпідставно посилався на те, що спір щодо визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва, зважаючи на правовий статус Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та за умови попереднього розгляду питання щодо реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатаціїкомпетентним державним органом. Суд залишив поза увагою той факт, що позивач звертався до Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради із заявою про прийняття декларації про готовність до експлуатації самочинно збудованого об`єкта та її внесення до Реєстру будівельної діяльності. Тобто, позивач діяв у порядку та у спосіб, який визначений законодавством, проте отримав від відповідача відмову, що й стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво. Пред`явлення саме таких позовних вимог є належним способом захисту. При цьому звернення до суду з позовом про зобов`язання відповідного органу прийняти об`єкт нерухомості до експлуатації не є належним способом захисту, оскільки суд позбавлений права покладати на відповідний компетентний орган такий обов`язок;
висновок апеляційного суду про те, що розгляд цієї справи, зважаючи на правовий статус Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради, має відбуватися в порядку адміністративного судочинства є помилковим. Суд проігнорував те, що у разі відмови Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради ввести будинок до експлуатації виникає спір про право власності, який повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства;
всупереч висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 910/2939/19 та від 23 вересня 2019 року у справі № 309/3887/17, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог. Питання визнання права власності на самочинно збудований будинок вже було предметом розгляду Відділом з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради, відмова цього органу в прийнятті будинку до експлуатації стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності, тобто розгляду спору про визнання права власності за правилами цивільного судочинства;
рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року за позивачем визнано право власності на будівельні матеріали, обладнання та конструкції, тощо, що були використані в процесі будівництва житлового будинку "Н-1" за адресою: АДРЕСА_1 . Це рішення суду набрало законної сили 10 листопада 2020 року. Таким чином, відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини щодо права власності позивача на матеріали, з яких побудований будинок, є преюдиційними;
у цій справі суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково, визнав за позивачем право власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, а саме житловий будинок "Н-1", господарські споруди: сарай "М", сарай-вольєр "О", свердловину І, вигрібну яму ІІ, замощення ІІІ, огорожі 1, 2, хвіртку/ворота № 3, 4. В апеляційній скарзі Відділ з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради не оскаржував рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання за позивачем права власності на об`єкти нерухомості, а посилався на те, що він є неналежним відповідачем. На переконання позивача, такі дії відповідача є зловживанням процесуальними обов`язками, оскільки Відділ з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради протягом усього часу розгляду справи не вказував про його неналежність як відповідача;
апеляційний суд неправильно стягнув з позивача судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 7 076,85 грн, оскільки безпідставно змінив суть як позовної заяви, так і апеляційної скарги.
У березні 2024 року до суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 . Вказує, що з огляду на висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 27 лютого 2024 року, апеляційне провадження у справі відкрито та розглянуто за відсутності відповідних повноважень у представника Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради Куреденко О. П.
У травні 2024 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення (відповідь на відзив на касаційну скаргу), в яких просить вимоги позову задовольнити. Наголошував, що постанова апеляційного суду є необґрунтованою та підлягає скасуванню.
У травні 2024 року ОСОБА_1 також подав до суду заяву про стягнення понесених судових витрат у розмірі 21 187,16 грн.
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2023 року Відділ з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради подав відзив, який підписаний ОСОБА_2 .
У березні 2024 року Відділ з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради повторно подав відзив, який підписаний ОСОБА_2 . Представник відповідача просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:
у Відділуз питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради немає повноважень щодо державної реєстрації права власності. Таким чином, позивач пред`явив позовні вимоги не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, тобто до неналежного відповідача;
вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти від нього у десятиденний термін та внести до Реєстру будівельної діяльності декларацію про готовність до експлуатації самочинного збудованого обʼєкта є формою втручання в дискреційні повноваження Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради;
доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновком суду, а тому не можуть бути підставою для скасування справедливого і по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 04 липня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі № 211/6854/21 та витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду. Цією ж ухвалою відзив на касаційну скаргу, підписаний ОСОБА_2 від імені Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради, повернено без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2024 року продовжено Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 до 04 березня 2024 року.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 вересня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 910/2939/19, від 23 вересня 2019 року у справі № 309/3887/17; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що згідно з повідомленням Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Криворізьке БТІ" від 30 січня 2014 року при обстеженні житлового будинку з господарчими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 виявлено самочинне будівництво, а саме: житловий будинок "Н-2" загальною площею приміщень 246,1 кв. м, житловою площею 84,7 кв. м; сарай "М", сарай "О".
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 31 травня 2018 року № 1672/1673/17-27/2176/18-27 житловий будинок "Н-1" за адресою: АДРЕСА_1 відповідає державним будівельним нормам.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року визнано за ОСОБА_1 право власності на будівельні матеріали, обладнання та конструкції, тощо, що були використані в процесі будівництва житлового будинку "Н-1" за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року залишено без змін.
Згідно з договором дарування земельної ділянки від 12 січня 2021 року, який укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_1, позивач отримав в дар земельну ділянку площею 0,0505 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 тричі звертався до Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради:
16 квітня 2021 року з заявою про прийняття до експлуатації об`єкта, а саме житлового будинку літ "Н", сарай з вольєром літ. "О" за адресою: АДРЕСА_1 ;
16 травня 2021 року з заявою щодо введення будинку до експлуатації та надання йому документів для реєстрації права власності;
18 червня 2021 року з заявою про введення будинку до експлуатації та надання документів для реєстрації права власності.
На свої звернення позивач отримав від Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради відмову у прийнятті до експлуатації будинку.
Підставою відмови у прийняті будинку до експлуатації відповідач зазначив те, що, враховуючи дату укладення договору дарування земельної ділянки (12 січня 2021 року) та відомості пункту 16 цього договору, де зазначено, що дарувальник заявляє та гарантує, що на земельній ділянці будівництво будь-яких об`єктів нерухомості, на які він чи треті особи могли б заявляти права, не здійснювалось, дату реєстрації права власності на земельну ділянку - 12 січня 2021 року, а також рік спорудження/реконструкції об`єктів щодо яких проведено технічне обстеження (2009 рік), зазначений у технічному паспорті на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт будівництва не може бути прийнятий до експлуатації згідно з Порядком проведення технічного обстеження і прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, будівель і споруд сільськогосподарського призначення, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), збудовані на земельній ділянці відповідного цільового призначення без дозвільного документа на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03 липня 2018 року № 158.
Листом Відділу з питань ДАБК виконкому Криворізької міської ради від 29 червня 2021 року позивача додатково повідомлено, що відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461 (зі змінами), у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком, за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.