ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2024 року
м. Київ
справа № 757/4355/23-ц
провадження № 61-15562св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), у якому просив визнати припинено поруку за договором поруки № МА-36-07, що був укладений 17 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк".
В обґрунтування позову вказував, що на початку вересня 2019 року ПАТ КБ "ПриватБанк" було заблоковано два депозитних рахунки позивача на суму 520 000 грн. На подану 06 вересня 2019 року позивачем заяву про отримання обґрунтування блокування коштів позивача, банком 16 вересня 2019 року за №20.1.0.0.0/7 було повідомлено ОСОБА_1 про те, що за кредитним договором, за яким позивач ОСОБА_1 є поручителем, існує прострочена заборгованість, а також було зазначено про необхідність її погашення. Також, на заяву позивача щодо надання інформації щодо договорів поруки, банк повідомив, що таким договором поруки є № МА-36-07 від 17 грудня 2007 року.
Указував, що 17 грудня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ Приватбанк" було укладено договір поруки № МА-36-07. Предметом вказаного договору поруки, відповідно до пункту 1 договору, є надання поруки за виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань за кредитним договором МА-36-07 від 17 грудня 2007 року, згідно якого останній отримав кредит у сумі 100 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування ним.
18 січня 2008 року ОСОБА_3 достроково виконав зобов`язання за кредитним договором № МА-36-07 від 17 грудня 2007 року. Стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором здійснювалось банком ще у 2012 році.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 грудня 2013 року по справі № 202/32532/13-ц у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення коштів з боржника та поручителів відмовлено.
Як встановлено постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року по справі №202/32532/13-ц, 18 січня 2008 року позичальник достроково виконав зобов`язання передбачені кредитним договором № МА-36-07 від 17 грудня 2007 року. Відповідно до пункту 10 договору поруки № МА-36-07 від 17 грудня 2007 договір діє до повного виконання зобов`язань за кредитним договором.
Посилаючись на те, що зобов`язання за кредитним договором № МА-36-07 від 17 грудня 2007 року, в забезпечення виконання якого з позивачем було укладено договір поруки № МА-36-07 від 17 грудня 2007 року є виконаним ще 18 січня 2008 року, просив задовольнити позов та визнати припиненою поруку за вказаним договором поруки, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" та стягнути з позивача судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту його прав є неефективним і таким, що не забезпечить реальне поновлення його прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Короткий зміст судових рішень апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником Козубом О. М., задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову. Визнано припиненою поруку за договором поруки № МА-36-07, що був укладений 17 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк". Вирішено питання про судовий збір.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки заборгованість за кредитним договором № МА-36-07 від 17 грудня 2007 року погашена, що встановлено судовими рішеннями, відтак, і договір поруки № МА-36-07 від 17 грудня 2017 року припинив свою дію. Позовні вимоги ОСОБА_1 є обгрунтованими, позивачем обрано належний спосіб захисту, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню. Оскільки вперше позивач звернувся до суду щодо захисту свого порушеного права в межах строку позовної давності, на час встановленого карантину такі строки продовжувалися, позовні вимоги ОСОБА_1 пред`явлені в межах строку позовної давності.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
Додаткова постанова мотивована тим, що судом по справі не було вирішено питання щодо витрат на правову допомогу, які поніс позивач.
Узагальнені доводи вимог касаційних скарг
Представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Данильченко О. О. 30 жовтня 2023 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року, у якій просить зазначену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 760/19775/15-ц, від 14 травня 2019 року в справі № 910/11511/18, від 22 січня 2019 року в справі № 912/1856/16, від 04 вересня 2019 року в справі № 202/32532/13-ц, від 21 березня 2018 року в справі № 57/314-6/526-2012 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 905/2260/17, від 22 лютого 2022 року в справі № 761/36873/18, від 26 січня 2021 року в справі № 760/19755/15-ц, від 26 січня 2021 року в справі № 522/1528/15-ц, від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Данильченко О. О. 09 січня 2024 року звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13грудня 2023 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу адвоката.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 06 березня 2019 року в справі № 922/1163/18, від 23 червня 2022 року в справі № 607/4341/20, від 27 жовтня 2022 року в справі № 753/10228/20, постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц, від 23 листопада 2020 року в справі № 638/7748/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзиви на касаційні скарги до суду не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року в указаній справі та витребувано цивільну справу № 757/4355/23-ц з Печерського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скарго АТ КБ "ПриватБанк" на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 17 грудня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" в особі Андрушівського відділення Житомирського РУ ПАТ КБ Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №МА-36-07 від 17 грудня 2007 року в рахунок забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_3 за кредитним договором №МА-36-07 від 17 грудня 2007 року, згідно якого останній отримав кредит у сумі 100 000 доларів США зі сплатою 14 % річних на суму залишку заборгованості та кінцевим терміном повернення 14 грудня 2012 року (пункт 1 договору).
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 16 грудня 2013 року по справі № 202/32532/13-ц у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" до ПАТ "Акцент - банк", ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - відмовлено в повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_5 про визнання припиненим договору поруки, укладеного 17 грудня 2007 року задоволено.
Зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що відповідачем, тобто ОСОБА_3, погашено в повному обсязі кредит, комісії банку та проценти за користування кредитом відповідно до кредитної угоди та договору про видачу траншу № МА-36-07 від 17 грудня 2007 року.
06 вересня 2019 року позивач з листом звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з вимогою пояснити дії останнього про причини блокування депозитних рахунків належних позивачу.
Листом №20.1.0.0.0/7-190906/1490 від 16 вересня 2019 року відповідачем було повідомлено позивача, що відповідно до чинного законодавства України та договірних відносин, позивач, як поручитель та боржник несе перед банком (відповідачем) солідарну відповідальність за кредитними зобов`язаннями. В листі відповідач просить позивача, як поручителя, погасити заборгованість за кредитним договором.
14 листопада 2019 року позивач у письмовому вигляді повторно звернувся до відповідача з вимогою зазначити детальні реквізити договору поруки та дату його підписання.
Листом № 20.1.0.0.0/7-191114/6304 від 16 вересня 2019 року відповідачем було повідомлено позивача, що укладеним договором поруки № МА-36-07 від 17 грудня 2007 не передбачено обов`язку банку надавати його копію чи копію кредитного договору.
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині першій статті 559 ЦК України (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.