ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 391/666/21
провадження № 61-2697св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2023 року в складі судді Ревякіної О. В., постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 лютого 2024 року в складі колегії суддів Дьомич Л. М., Голованя А. М., Дуковського О. Л.
в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Солодова Людмила Анатоліївна, ОСОБА_4, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Вказував, що 22 грудня 2018 року його батько ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали спадковий договір № 1344, зареєстрований приватним нотаріусом Компаніївського нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Л. А. Предметом договору є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3522883800:02:000:0218, право власності на яку, за умовами цього правочину, виникає у ОСОБА_3 (набувача) після смерті ОСОБА_5 (відчужувача).
Того ж дня ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали договір емфітевзису, зареєстрований за № 1343 приватним нотаріусом Компаніївського нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Л. А., предметом якого є та ж земельна ділянка з кадастровим номером: 3522883800:02:000:0218. ІНФОРМАЦІЯ_1 його батько помер. У день заведення спадкової справи 05 лютого 2019 року він дізнався про існування спадкового договору.
Вважав, що договір є нікчемним, оскільки на момент його укладення діяла заборона на відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, крім передачі зазначених земельних ділянок у спадщину. Просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом скасування державної реєстрації запису про право власності від 07 лютого 2019 року № 30240677 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 лютого 2019 року № 45471005.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
08 серпня 2023 року рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
12 вересня 2023 року додатковим рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - адвоката Захарченка І. В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
23 січня 2024 року постановою Кропивницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2023 року залишено без змін. Апеляційну скаргу адвоката Захарченка І. В., який діє в інтересах ОСОБА_3, задоволено частково. Додаткове рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 12 вересня 2023 року скасовано з ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 15 000,00 грн.
Судові рішення по суті спору мотивовані тим, що перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а способом відчуження, тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування. Отже, на момент укладення спірного договору діяла заборона на відчуження та передачу на майбутнє прав на відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, крім передачі зазначених земельних ділянок у спадщину. Спадковий договір, який укладений сторонами під час дії заборони на відчуження земельних часток (паїв) щодо передачі прав на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, порушує публічний порядок держави та є недійсним в силу закону (нікчемним). Однак позов про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом скасування державної реєстрації запису про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію не відповідає положенням статті 216 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України. У зв`язку з набранням чинності Законом України від 05 грудня 2019 року № 340-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким статтю 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон про реєстрацію) викладено у новій редакції, з 16 січня 2020 року не передбачено такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права.
Апеляційний суд додатково зазначив, що наслідки недійсності нікчемного правочину, про застосування яких просить позивач, не передбачені статтею 228 ЦК України. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним, оскільки не призведе до відновлення порушеного права позивача на отримання земельної ділянки у власність у порядку спадкування.
14 лютого 2024 року додатковою постановою Кропивницького апеляційного суду заяву адвоката Захарченка І. В., який діє в інтересах ОСОБА_3, про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що представництво інтересів відповідача під час апеляційного розгляду справи здійснював адвокат Захарченко І. В. на підставі ордера від 09 жовтня 2023 року серії ВА № 1063377 та договору про надання правової допомоги від 24 січня 2022 року. За умовами договору ОСОБА_3 (клієнт) зобов`язується виплатити Захарченку І. В. гонорар за представництво в суді першої інстанції у розмірі 25 000,00 грн, в суді апеляційної інстанції - 10 000,00 грн, у суді касаційної інстанції - 10 000,00 грн. Також ОСОБА_3 зобов`язується сплатити адвокату гонорар успіху, розмір якого становить 50 % від розміру гонорару за представництво у випадку відмови у задоволенні позову. Повна вартість послуг має бути сплачена клієнтом у 30-денний строк після ухвалення остаточного рішення в справі. Отже, за умовами договору про надання правової допомоги від 24 січня 2022 року між адвокатом та клієнтом погоджено фіксований розмір витрат, що не потребує наведення розрахунку. В акті прийому-передачі наданих послуг від 23 січня 2024 року вказано детальний опис робіт, згідно з яким комплекс виконаної адвокатом роботи включає в себе: підготовку відзиву від 25 жовтня 2023 року та участь у судовому засіданні 23 січня 2024 року. Загальна вартість вказаних робіт становить 10 000,00 грн. Письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, доводиться надана адвокатом Захарченком І. В. правнича допомога в суді апеляційної інстанції, представник приймав участь у судовому засіданні апеляційного суду 23 січня 2024 року, подавав апеляційну скаргу в інтересах відповідача та подавав відзив на апеляційну скаргу. Беручи до уваги передбачені чинним процесуальним законодавством критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, такі, як дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, апеляційний суд виснував, що витрати відповідача за надання адвокатом правничої допомоги у даній справі в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню позивачем частково в сумі 5 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 лютого 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2023 року, постанову Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2024 року та додаткову постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 лютого 2024 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позову, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 04 травня 2022 року в справі № 183/6067/19, про те, що скасування державної реєстрації права є належним способом захисту порушеного права; що наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК України).
Зазначав, що скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і є застосуванням наслідків нікчемного правочину. Оскільки спадковий договір від 22 грудня 2018 року є нікчемним правочином, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень підлягає скасуванню.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, адже відзив практично повністю дублює пояснення відповідача в суді першої інстанції, а судове засідання, в якому приймав участь адвокат, тривало лише 22 хвилини; суд відмовив у задоволенні апеляційної скарги з інших підстав, ніж зазначені у відзиві. Деякі витрати відповідача не були необхідними та неминучими. Дії відповідача та його представника щодо неодноразового заявлення про відкладення розгляду справи є зловживанням процесуальними правами.
Позиція відповідачки
ПредставникОСОБА_3 - Захарченко І. В. звернувся до Верховного Суду із заявою про закриття касаційного провадження, зазначивши, що постанова Верховного Суду від 04 травня 2022 року в справі № 183/6067/19, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, стосується відмінних від цієї справи правовідносин.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
На підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 008116 від 25 березня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 214, ОСОБА_5 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,4404 га, кадастровий номер 3522883800:02:001:0218, що розташована на території Нечаївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області (а. с. 50, т. 1).
22 грудня 2018 року між ОСОБА_5 (відчужувач) та ОСОБА_3 (набувач) укладено спадковий договір (а. с. 11-12, т. 1), за умовами якого відчужувач після своєї смерті передає у власність набувачу, а набувач приймає після смерті відчужувача у власність земельну ділянку площею 7,4404 га, що розташована на території Нечаївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522883800:02:000:0218, для використання її для сільськогосподарських потреб. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Набувач зобов`язується виконувати розпорядження відчужувача, визначені даним договором (пункт 1 спадкового договору).
Відповідно до пункту 2 спадкового договору відчужувана земельна ділянка належить відчужувачу на підставі державного акта на право приватної власності на землю, виданого Компаніївською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 25 березня 2002 № 214 та на підставі витягу з Державного земельного кадастру про ділянку НВ-3506351072018, виданого Відділом Головного управління Держгеокадастру у Компаніївському районі Кіровоградської області 21 грудня 2018 року.
У пунктах 4, 7 спадкового договору сторони погодили, що оцінюють земельну ділянку за нормативною грошовою оцінкою, яка згідно з даними, що містяться у звіті про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виданому Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру", станом на 01 січня 2018 року становить 247 586,99 грн.
Спадковий договір підписаний відчужувачем і набувачем, посвідчений приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Л. А., зареєстрований в реєстрі за № 1344.
У зв`язку з посвідченням спадкового договору 22 грудня 2018 року приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Л. А. накладено заборону відчуження на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,44 га, що розташована на території Нечаївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3522883800:02:000:0218, зареєстровано в реєстрі за № 1345.
Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44806222 від 22 грудня 2018 року приватним нотаріусом Компаніївського районного нотаріального округу Кіровоградської області Солодовою Л. А. проведено державну реєстрацію іншого речового права - права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) з кадастровим номером 3522883800:02:000:0218 за ОСОБА_6 . Підстава державної реєстрації - договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 22 грудня 2018 року № 1343, строк дії: 22 грудня 2117 року (а. с. 114, 51, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер (а. с. 9, т. 1).
ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є спадкоємцями першої черги спадкування після смерті ОСОБА_5, звернулися із заявами про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину (а. с. 132, 145, т. 1).
На підставі заяви ОСОБА_3 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 лютого 2019 року № 45422782 проведено державну реєстрацію припинення обтяження, припинення заборони на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3522883800:02:000:0218 (а. с. 113, т. 1).
Відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 лютого 2019 року № 45471005 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522883800:02:000:0218 за відповідачкою (а. с. 112, т. 1).
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 січня 2022 року земельна ділянка з кадастровим номером 3522883800:02:000:0218 площею 7,4404 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_3 на підставі спадкового договору від 22 грудня 2018 року № 1344, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1730743235000 (а. с. 51-52, т. 1).
Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 17 січня 2020 року у справі № 391/369/19, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним спадкового договору, пред`явленого позивачем на підставі статей 225, 233 ЦК України.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 Земельного кодексу (далі - ЗК) України).
Відповідно до статей 177, 181 ЦК України, статті 79 ЗК України земельна ділянка є об`єктом цивільних прав.
Земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт "в" частини першої статті 5 ЗК України).
Тобто, власник земельної ділянки має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нею, а держава не повинна втручатися у здійснення громадянами свого права розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення спадкового договору) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з пунктом 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України у редакції, чинній на момент укладення спадкового договору, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2019 року, не допускається:а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша та п`ята статті 203 ЦК України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (оспорюваний правочин) (згідно зі статтею 215 ЦК України).
Недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.
Згідно з частинами другою, третьою статті 215 ЦК України недійсним єправочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом статті 236 ЦК України нікчемнийправочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Згідно з частинами першою, другою статтею 228 ЦК України правочинвважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У зазначеній статті визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, а також встановлено їх перелік.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії, її антисоціального характеру, а також значимості порушених прав і свобод людини та громадянина внаслідок вчинення такого правочину.
Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 16 лютого 2024 року в справі № 917/1173/22, від 31 січня 2024 року в справі № 461/8830/17, від 25 березня 2021 року в справі № 911/2961/19, від 02 липня 2020 року в справі № 910/4932/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду(частина четверта статті 263 ЦПК України).
При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо тих, які стосуються суттєвих основ правопорядку.
З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Об`єктивна сторона такого правочину вказує на суперечність його нормативно-правовим актам, в яких закріплюються конституційні права та свободи людини і громадянина; право державної, комунальної та приватної власності тощо.
Суб`єктивна ознака правочину, що порушує публічний порядок, полягає у спрямованості дії сторін (сторони) на досягнення протиправного результату, яка вказує на умисне вчинення такого правочину.
Отже, для нікчемного за статтею 228 ЦК України правочину очевидним є те, що особа має намір вчинити такі дії, які є суспільно небезпечними, порушують норми публічного права; зазвичай такі дії цілеспрямовано порушують публічний порядок, тобто особа саме це має на меті, усвідомлює, що її дії насправді не є правочином, а суспільно небезпечним правопорушенням.
За статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
У статті 1225 ЦК України зазначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
Статтею 1302 ЦК України визначено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування. Вказаний висновок щодо застосування норм права міститься у постановах Верховного Суду від 26 березня 2018 року в справі № 648/3671/16-ц, від 23 листопада 2022 рокув справі № 208/6630/19, від 26 вересня 2022 року в справі № 757/19354/19-ц.
Таким чином, відчуження земельної ділянки за спадковим договором не можна вважати передачею ділянки у спадщину, а, отже, таке відчуження не є винятком із правила щодо застосування мораторію, встановленого пунктом 15 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України.
Спадковий договір, який укладений сторонами під час дії заборони на відчуження земельних часток (паїв) щодо передачі прав на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє, порушує публічний порядок держави та є недійсним в силу закону (нікчемним).