Постанова суду № 922/856/23 від 21.05.2024 про банкрутство

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/856/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - адвокат Головіна О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 21.02.2024

у складі колегії суддів: головуючого суддів Тихий П. В., судді Плахов О. В., Терещенко О. І.

та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.10.2023 в частині відмови у визнанні додаткових грошових вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.10.2023, постановлену за результатами попереднього засідання в частині відмови у визнанні додаткових грошових вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 47 966 318,50 грн

суддя Міньковський С. В.

у справі № 922/856/23

за заявою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

1. У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/856/23 про банкрутство Багатопрофільного підприємства "Солідарність" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.03.2023 у справі № 922/856/23, зокрема, взнано розмір вимог АТ "Державний експортно-імпортний банк України" як ініціюючого кредитора в загальній сумі 89 173 020,94 грн.

3. На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом Багатопрофільне підприємство Солідарність у формі ТОВ, надійшла заява кредитора АК "Державний експортно- імпортний банк України" (вх.№10890 від 02.05.2023) з додатковими грошовими вимогами до боржника Багатопрофільне підприємство Солідарність у формі ТОВ на загальну суму 58 350 937,90 грн, що виникли на підставі кредитних договорів № 18106К31/2159 від 18.08.2006 та № 151407К43 від 16.11.2007 та рішень суду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі № 922/856/23 визнано вимоги кредитора АТ "Державний експортно-імпортний банк України" частково на суму 10 378 251,40 грн та судовий збір 5 368 грн. В залишку суми боргу кредитору відмовлено.

5. Також, ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.10.2023 у справі № 922/856/23 (з урахуванням ухвали від 30.11.2023 про виправлення описки) визнано вимоги кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів БП "Солідарність" у формі ТОВ, та зокрема АТ "Державний експортно-імпортний банк України" в сумі в сумі 99 642 750,34 грн (з якої: за ухвалою суду від 28.03.2023 - 89 173 020,94 грн, в тому числі пеня 3 582 269,53 грн, судові витрати у справі про банкрутство в сумі 24810,00 грн (судовий збір) та авансовий внесок у розмірі 60300,00 грн; за ухвалою суду від 31.10.2023 - 10379 251,40 грн, з якої 2 499 515,54 грн - 3% річних, 7 879 735,86 грн втрати від інфляції та судовий збір 5368 грн).

6. Не погоджуючись із зазначеними ухвалами місцевого господарського суду від 31.10.2023, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.10.2023, постановлену за результатами розгляду додаткових грошових вимог АТ "Укрексімбанк", в частині відмови у визнанні додаткових грошових вимог до боржника на суму 47 966 318,50 грн, та ухвалу Господарського суду Харківської області від 31.10.2023, постановлену за результатами попереднього засідання стосовно визнання кредиторських вимог АТ "Укрексімбанк", залишено без змін.

Рух касаційної скарги

8. 20.03.2024 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою ВИХ. № 000060/8319-24 від 18.03.2024 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі № 922/856/23 та на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.10.2023 в частині відмови у визнанні додаткових грошових вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.10.2023, постановлену за результатами попереднього засідання в частині відмови у визнанні додаткових грошових вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 47 966 318,50 грн., підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у справі № 922/856/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В. В., судді - Погребняка В. Я., судді - Васьковського О. В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024.

10. Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 922/856/23 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" ВИХ. № 000060/8319-24 від 18.03.2024 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.10.2023 в частині відмови у визнанні додаткових грошових вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та на ухвалу господарського суду Харківської області від 31.10.2023, постановлену за результатами попереднього засідання в частині відмови у визнанні додаткових грошових вимог Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 47 966 318,50 грн; призначено розгляд касаційної скарги на 21.05.2024 о 10:15 год.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

11. Не погоджуючись з ухваленою постановою, АТ "Укрексімбанк" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвали суду першої інстанції в частині відмови у визнанні додаткових грошових вимог до боржника на суму 47 966 318,50 грн і ухвалити в цій частині нове рішення яким визнати вказані вимоги в повному обсязі.

12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

12.1 Суди попередніх інстанцій, встановивши, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2012 у справі № 5011-34/6378-2012 не виконано, неправильно застосували положення статті 625 Цивільного кодексу України та помилково звільнили боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 905/3594/15, від 12.06.2018 у справі № 905/1084/19, від 24.07.2018 у справі № 905/1722/17, від 04.09.2018 у справі № 904/10897/16, від 25.09.2018 у справі № 5010/1127/2012-Б-25/25, від 06.11.2018 у справі № 5016/3733/2011, від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16, від 27.03.2019 у справі № 923/1720/13, від 04.06.2019 у справі № 18/1355/12, від 05.06.2019 у справі № 23/11, від 11.06.2019 у справі № 904/581/18, від 20.05.2021 у справі № 910/3077/20, від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, 20.06.2018 у справі № 913/869/14, від 20.05.2021 у справі № 910/3077/20, від 15.08.2019 у справі № 910/21950/15.

12.2 Судовим рішенням у справі № 5011-34/6378-2012 були визнані незаконними дії саме приватного виконавця, але суди попередніх інстанцій безпідставно поклали відповідальність та збитки на Банк, неправомірність дій якого під час виконавчого провадження та проведення аукціону не було встановлено.

12.3 Судами попередніх інстанцій не враховано, що обставини наведені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі № 5011-34/6378-2012 не входять до предмета доказування під час розгляду заяви Банку з додатковими грошовими вимогами до боржника та не мають значення для розгляду кредиторських вимог. При цьому, суди вийшли за межі заявлених Банком вимог та дослідили докази які не подавалися учасниками справи, оскільки учасниками справи не подавалася в якості доказу постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі № 5011-34/6378-2012.

12.4 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що боржником систематично вживалися заходи, направлені на уникнення та затягування виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.08.2012 у справі № 5011-34/6378-2012.

12.5 Помилковими є висновки судів попередніх інстанцій про те, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі № 5011-34/6378-2012 встановлено факт реалізації заставного майна на аукціоні в межах виконавчого провадження за заниженою ціною, оскільки у вказаній постанові зазначено лише припущення, а не встановлений факт.

12.6 Відмовляючи у визнанні процентів за користування кредитом, а також 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих на такі проценти за кредитом згідно статті 625 Цивільного кодексу України, суди попередніх інстанцій не врахували положення статей 1048, 1049 Цивільного кодексу України, кредитного договору та правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 та у рішенні Конституційного Суду України від 22.06.2022 № 6-р(ІІ)/2022 у справі № 3-188/2020(455/20).

13. Представник скаржника в судовому засіданні 21.05.2024 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

15. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

18.1 На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом Багатопрофільне підприємство Солідарність у формі ТОВ, надійшла заява кредитора АК "Державний експортно- імпортний банк України" (вх.№10890 від 02.05.2023) з додатковими грошовими вимогами до боржника Багатопрофільне підприємство Солідарність у формі ТОВ на загальну суму 58 350 937,90 грн, що виникли на підставі кредитних договорів № 18106К31/2159 від 18.08.2006 та № 151407К43 від 16.11.2007 та рішень суду.

18.2 Заборгованість боржника перед кредитором виникла на підставі укладених між сторонами кредитних договорів та договору поруки, зокрема:

18.3 За кредитним договором № 18106К31/2159 від 18.08.2006, кредитор - банк надав БП Солідарність у формі ТОВ кредит, який боржник зобов`язався повернути банку та щомісячно до дати повного погашення заборгованості за кредитом сплачувати у розмірах, передбачених кредитним договором, проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі за цим договором (п.п. 3.4.1,3.5.1,5.1.1 Кредитного договору за № 18106К31/2159 від 18.08.2006).

18.4 В подальшому, зв`язку з невиконанням умов вказаного кредитного договору рішенням господарського суду м. Києва від 08.08.2012 у справі № 5011-34/6378-2012, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 06.02.2013, що набрало законної сили, з боржника було стягнуто заборгованість за кредитним договором за № 18106К31/2159 від 18.08.2006 у загальному розмірі 194 535 754 грн 37 коп. та 71 988 франків 98 сантимів, станом на 20.04.2012 за період з 01.01.2009 по 07.11.2011, яка складалась із:

- 173 143 570,82 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 20 163 679,33 грн - нараховані проценти за користування кредитом; 497 577,52 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 57 385,83 швейцарських франків - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом;376546,67 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 59527,96 грн - 3% річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту, 14 603,15 швейцарських франків - 3% річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням суми процентів, 155 059,99 грн - 3% річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням суми процентів за користування кредитом, 139 792,08 грн - втрати від інфляції у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту та процентів за користування кредитом, 64 366 грн 48 коп. судового збору.

18.5 Постановою приватного виконавця від 05.05.2021 було відкрите виконавче провадження з виконання наказу суду у справі № 5011-34/6378-2012.

18.6 За час виконання наказу господарського суду від 25.02.2013р. у вказаній справі боржником було частково погашено вимоги кредитора за рішенням господарського суду м. Києва від 08.08.2012 у справі № 5011-34/6378-2012 у загальній сумі грошових коштів в розмірі 152 861 070,34 грн. Цими коштами боржника були повністю погашені кредитору проценти за користування кредитом в сумі 20 163 679,33 грн та частково борг за простроченим кредитом в сумі 132 697 391,01 грн.

18.7 Отже, на час розгляду додаткової заяви кредитора, залишок боргу за вищезазначеним рішенням господарського суду м. Києва від 08.08.2012 у справі № 5011-34/6378-2012 становив: 40 446 179,81 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 97 577,52 грн - пеня за несвоєчасне погашення кредиту; 57 385,83 швейцарських франків - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 376 546,67 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування Кредитом; 59 527,96 грн - 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту; 14 603,15 швейцарських франків - 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням суми процентів за користування кредитом; 155 059,99 грн - 3 % річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням суми процентів за користування кредитом; 139 792,08 грн - втрати від інфляції у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту та процентів за користування кредитом; 64 366 грн 48 коп. - судового збору.

18.8 Вказане вище підтверджено ухвалою господарського суду у справі № 922/856/23 від 28.03.2023 про банкрутство БП "Солідарність" у формі ТОВ, відповідно до якої було відкрито провадження у справі по банкрутство БП Солідарність у формі ТОВ та визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника.

18.9 Кредитором в заяві з додатковими грошовими вимогами до боржника додатково нараховано боржнику борг за кредитним договором №18106К31/2159 від 18.08.2006 на загальну суму 47 575 625,50 грн станом на 27.03.2023 (на момент викриття справи про банкрутство боржника - ухвала господарського суду від 28.03.2023 по справі № 922/856/23).

18.10 Вказана вище сума складається з 1 315 877,26 грн сума процентів за користування кредитом за договором, що нараховані кредитором боржнику за період з 08.11.2011 по 31.01.2021;

- 96 076,57 грн борг - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення сплати боржником процентів за кредитом, які (проценти за кредитом) нараховані за період з 08.11.2011 по 31.01.2021;

- 228 614,28 грн - втрати від інфляції за прострочення сплати боржником процентів за кредитом, які (проценти за кредитом) були нараховані за період з 08.11.2011 по 31.01.2021;

- 11 062 010,65 грн - борг- 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язань зі сплати кредиту та процентів за кредитом, про стягнення яких прийнято рішення господарським судом м. Києва від 08.08.2012 у справі № 5011-34/6378-2012;

- 34 873 046,74 грн - втрати від інфляції за прострочення виконання зобов`язань зі сплати кредиту та процентів за кредитом, про стягнення яких прийнято рішення господарського суду м. Києва від 08.08.2012 у справі № 5011-34/6378-2012.

18.11 Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.10.2012 у справі № 5011-18/5927-2012, що набрало законної сили, було стягнуто солідарно з ТОВ "Солтрейд" та з боржника Багатопрофільного підприємства Солідарність у формі ТОВ (поручителя за кредитним договором № 151407К43 від 16.11.2007) заборгованість за кредитним договором № 151407К43 від 16.11.2007 та договором поруки № 51407Р18 від 20.11.2007 на користь Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в сумі 40 668 210 грн 78 коп. заборгованості за кредитом, 3 010 510 грн 05 коп. процентів за користування кредитом, 118 929 грн 42 коп. суму пені за несвоєчасне погашення кредиту, 358 645 грн 92 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, 14 020 грн 32 коп. 3% відсотків річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту, 68 991 грн 39 коп. 3% відсотків річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням суми процентів за користування кредитом, 4 478 доларів США 59 центів 3% річних у зв`язку з несвоєчасним погашенням суми процентів за користування кредитом, 81 176 грн 72 коп. інфляційних втрат у зв`язку з несвоєчасним погашенням кредиту та процентів за користування кредитом, 64 380 грн витрати зі сплати судового збору. Було видано наказ суду від 01.02.2013.

18.12 На час розгляду заяви кредитора, як свідчать додані до заяви кредитора документи, рішення господарського суду м. Києва від 16.10.2012 у справі № 5011-18/5927-2012 не було виконано боржником Багатопрофільним підприємством Солідарність у формі ТОВ у повному обсязі.

18.13 Кредитором в заяві з грошовими вимогами до боржника додатково нараховано боржнику борг за кредитним договором № 151407К43 від 16.11.2007 на загальну суму 10 769 944,40 грн станом на 27.03.2023, із якої:

- 317 087,84 грн - проценти за користування кредитом, нараховані за період з 01.04.2012 по 31.01.2021;

- 17217,52 грн - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення сплати процентів за кредитом, які (проценти за кредитом) були нараховані за період з 01.04.2012 по 31,01.2021;

- 56 387,64 грн - втрати від інфляції за прострочення сплати процентів за кредитом, які нараховані кредитором боржника за період з 01.04.2012 по 31.01.2021;

- 2 499 515,54 грн - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язань зі сплати кредиту та процентів за кредитом, про стягнення яких прийнято рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2012 у справі № 5011-18/5927-2012;

- 7 879 735,86 грн - втрати від інфляції за прострочення виконання зобов`язань зі сплати кредиту та процентів за кредитом, про стягнення яких прийнято рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2012 у справі № 5011-18/5927-2012.

18.14 Доказом того, що судові рішення у справі № 5011-34/6378-2012 та у справі № 5011-18/5927-2012 не виконані боржником, а заборгованість за кредитними договорами не погашена є виписки з рахунків обліку заборгованості за кредитними договорами № 18106К31/2159 від 18.08.2006 та № 151407К43 від 16.11.2007, що було надано кредитором та не спростовано боржником.

18.15 Ухвалою суду від 03.05.2023 заяву АТ "Державний експортно- імпортний банк України" (вх.№ 10890 від 02.05.2023) з додатковими грошовими вимогами до боржника Багатопрофільне підприємство Солідарність у формі ТОВ було прийнято судом до розгляду у попередньому засіданні, що складається з сум процентів за користування кредитом, 3% річних, втрат від інфляції. Всього на суму 58 345 569,90 грн та 5 368,00 грн суми судового збору

18.16 Розпорядником майна визнано вимоги кредитора - банку частково на загальну суму 56 717 972,80 грн (письмове повідомлення про розгляд вимог кредитора від 05.05.2023), із загальної суми якої розпорядником майна визнано вимоги кредитора:

- 228 614,28 грн. - втрати від інфляції за прострочення сплати боржником процентів за кредитом за кредитним договором № 18106К31/2159 від 18.08.2006, які (проценти за кредитом) були нараховані за період з 08.11.2011 по 31.01.2021;

- 11 062 010,65 грн борг - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язань зі сплати кредиту та процентів за кредитом, про стягнення яких прийнято рішення господарським судом м. Києва від 08.08.2012 у справі № 5011-34/6378-2012;

18.17 Всього визнано розпорядником майна за кредитним договором № 18106К31/2159 від 18.08.2006 заборгованість на загальну суму 46 259 748,24 грн.

18.18 Сума боргу у розмірі 1 315 877,26 грн, що складає суму процентів за користування кредитом за цим договором, які нараховані кредитором боржнику за період з 08.11.2011 по 31.01.2021 не визнаються розпорядником майна, оскільки остання була нарахована кредитором після припинення дії кредитного договору № 18106К31/2159 від 18.08.2006 та після винесення рішення суду.

18.19 Також, розпорядником майна із загальної суму 10 769 944,40 грн, що була заявлена кредитором, арбітражним керуючим було визнано частково додаткові грошові вимоги кредитора за кредитним договором № 151407К43 від 16.11.2007, а саме: визнано розпорядником майна

- 17 217,52 грн - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення сплати процентів за кредитом, які (проценти за кредитом) були нараховані за період з 01.04.2012 по 31,01.2021;

- 56 387,64 грн - втрати від інфляції за прострочення сплати процентів за кредитом, які нараховані кредитором боржника за період з 01.04.2012 по 31.01.2021.

- 499 515,54 грн - 3% річних згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язань зі сплати кредиту та процентів за кредитом, про стягнення яких прийнято рішення Господарського суду м. Києва від 16,10.2012 у справі № 5011-18/5927-2012;

-7 879 735,86 грн - втрати від інфляції за прострочення виконання зобов`язань зі сплати кредиту та процентів за кредитом, про стягнення яких прийнято рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2012 у справі № 5011-18/5927-2012.

18.20 Заборгованість у розмірі 317 087,84 грн - проценти за користування кредитом, що нараховані кредитором за період з 01.04.2012 по 31.01.2021 не були визнані розпорядником майна в зв`язку з тим, що вказані вимоги були нараховані після закінчення дії кредитного договору та після пред`явлення рішення суду до виконання.

19. Аргументи скаржника (пункт 12.6 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

19.1 Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

19.2 Згідно частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

19.3 Частинами першою, другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

19.4 Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

19.5 Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

19.6 Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

19.7 Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 3.2.2. кредитного договору № 18106К31/2159 від 18.08.2006 в редакції додаткової угоди № 18106К31-19/2159 від 30.03.2010, кінцевий термін погашення кредиту: 25.12.2014.

19.8 Оскільки позичальник своїх зобов`язань за Договором належним чином не виконував, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.08.2012 у справі № 5011-34/6378-2012, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 та Вищого господарського суду міста Києва від 06.02.2013, стягнуто, зокрема, з БП "Солідарність" у формі ТОВ на користь АТ "Укрексімбанк" заборгованість за Кредитним договором у розмірі 194 535 754,37 грн та 71 988 франків 98 сантимів.

19.9 Отже, судами встановлено, що АТ "Укрексімбанк" використало право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку.

19.10 Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

19.11 Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник не виконує належним чином, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, тому строк дії договору змінився і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.

19.12 Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. У разі незадоволення вимог кредитора за рішенням суду основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору.

19.13 Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

19.14 Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

19.15 Згідно частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

19.16 Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

19.17 Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

19.18 Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно частини другої статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

19.19 Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

19.20 Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17 та в подальшому знайшла своє відображення, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 654/4345/19, від 11.05.2021 у справі № 1424/2649/2012, від 28.10.2020 у справі № 921/321/18, від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15, від 02.06.2020 у справі № 911/1774/15, від 06.02.2019 у справі № 175/4753/15-ц.

19.21 При цьому, Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

19.22 Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

19.23 Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

19.24 За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

19.25 Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

19.26 Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

19.27 Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно (в один і той же період) правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. У зв`язку із цим за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

19.28 При цьому, вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, у якій досліджувалось питання різного підходу щодо визначення періоду нарахування процентів за користування кредитом, застосованого (підходу) у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17.

19.29 Так, у вказаній постанові від 05.04.2023 по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

19.30 Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

19.31 Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

19.32 Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

19.33 Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

19.34 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

19.35 За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

19.36 Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

................

Перейти до повного тексту