ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 906/1035/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.
та представників
позивача: Гончарук О.М. (в режимі відеоконференції),
відповідача: Лисенко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024
та рішення Господарського суду Житомирської області від 05.12.2023
у справі № 906/1035/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз"
про стягнення 6 325 877,17 грн,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" про стягнення 6 325 877, 17 грн заборгованості за поставлений природний газ у травні 2022 року.
Відповідачем було подано заяву про розстрочення виконання рішення суду, у якій він просив суд розстрочити виконання рішення суду на суму 6 325 877, 17 грн разом із судовим збором на суму 47 444, 08 грн на один рік рівними частинами.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.12.2023 (суддя Машевська О.П.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6 325 877,17 грн. заборгованості. Також розстрочено виконання рішення на суму 6 325 877,17 грн протягом 12 місяців згідно з графіком, неведеним у резолютивній частині рішення (по 527 156, 43 грн за місяць).
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 (колегія суддів у складі: Маціщук А.В. - головуючий, Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін (переглядалось в частині розстрочення виконання рішення).
Судами обох інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - Газопостачальна компанія) відповідно до постанови НКРЕКП від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензування постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Газопостачальну компанію визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 за №2501 "Про затвердження Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії".
За цим договором постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1. Типового договору).
Обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів) (п. 2.2. Типового договору).
Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1. Типового договору).
Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п. 4.1. Типового договору).
Об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2. Типового договору).
Постачальник зобов`язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. Типового договору).
Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. Типового договору).
За невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 8.1. Типового договору).
Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником (п. 11.1. Типового договору).
Факт включення відповідача до реєстру споживачів як постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля Газопостачальної компанії як постачальника "останньої надії" підтверджується листом оператора ГТС від 25.11.2022 за №ТОВВИХ-22-12812 та інформацією щодо остаточною алокації відборів газу, з ЕІС-кодом 56Х120000000001W, а також довідкою про об`єми встановленого постачальником природного газу та відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56Х120000000001W.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою КМУ від 30.09.2015 №809 в редакції постанови КМУ №1102.
Архів ціни постачальника "останньої надії" для непобутових споживачів оприлюднено на сайті Газопостачальної компанії .
Факт належного виконання зобов`язань позивачем по поставці природного газу як постачальником "останньої надії" підтверджується актом №8572 приймання-передачі природного газу від 31.05.2022 за період травня 2022 року в об`ємі 143,82160 тис. м.куб. на загальну суму 6 325 877, 17 грн.
13.06.2022 за №17837 Газопостачальна компанія надала відповідачу рахунок на оплату (природний газ) на суму 6 325 877, 17 грн.
У встановлений Типовим договором строк відповідач виставлений до оплати рахунок за природний газ не сплатив, у зв`язку з чим ТОВ "ГК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом у даній справі.
В ході судового розгляду справи відповідач визнав заборгованість за отриманий природний газ за період травня 2022 року на суму 6 325 877, 17 грн. Оскільки позивач відмовився підписати мирову угоду для її затвердження судом у цій справі, відповідач скористався правом заявити клопотання про розстрочення виконання рішення суду строком на 12 місяців.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Також розстрочуючи виконання судового рішення на 12 місяців місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, взяв до уваги фінансові звіти відповідача за 2021, 2022 роки та 9 місяців 2023 року як належні докази фінансового стану боржника, який впливає як на виникнення заборгованості, так і на виконання рішення суду. Судами наданий докладний аналіз фінансових показників господарської діяльності відповідача і встановлено, що витрати від розподілу природного газу, іншої діяльності значно перевищили доходи від розподілу природного газу, іншої діяльності, що вплинуло на виникнення заборгованості. При цьому враховано, що такі негативні фінансові показники стали наслідком об`єктивних причин. Так, судами враховано, що відповідач є підприємством критичної інфраструктури, до життєво важливих функцій та/або послуг якого, належать, серед іншого, енергозабезпечення населення у межах населених пунктів м. Коростишів та 60 сільських населених пунктів. Натомість відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі, тоді як одночасно забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку до дати завершення бойових дій з споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо); нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Отже, з початку війни здійснення господарської діяльності, зокрема, надання послуг енергозабезпечення населення утруднено внаслідок неналежної оплати житлово-комунальних послуг, що негативно впливає на фінансовий стан відповідача з причин, які об`єктивно від нього не залежать. Суди дійшли висновку, що розстрочення виконання судового рішення надасть можливість стабільного (щомісячного) надходження для позивача коштів згідно з графіком, наведеним у рішенні суду, не призвівши при цьому до негативних наслідків у вигляді повної неможливості відповідачем виконувати свої зобов`язання перед позивачем та одночасно забезпечувати стабільне виконання енергозабезпечення підприємством критичної інфраструктури.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині розстрочення виконання рішення суду та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у розстроченні виконання рішення суду.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовано ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 236, ст. 331 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.03.2018, від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21, від 19.02.2018 у справі №910/15430/16, від 27.04.2018 у справі №910/313/17, від 02.05.2018 у справі №910/3816/16, від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 12.02.2018 у справі № 906/434/17, від 27.06.2018 у справі № 813/8842/13-а, від 30.10.2018 у справі № 910/31771/15, від 06.04.2023 у справі № 921/704/20.
Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, про що зазначено вище.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2024 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.05.2024 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 24.05.2024.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 23.05.2024 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на правильність викладених у них висновків.
Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів в оскарженій частині, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)
При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Оскільки скаржником серед постанов, на які він посилається як на підставу касаційного оскарження, не зазначено у якій саме справі прийнято постанову від 15.03.2018, Верховний Суд не розглядає доводи в цій частині.
У постанові від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21 зазначено, що за ч. ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.