ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 686/13046/23
провадження № 51-798км24
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника
(у режимі відеоконференції) ОСОБА_5,
прокурора ОСОБА_6
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 1 лютого 2024 року стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Доброгорщі Хмельницького району Хмельницької області, жителя цього АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 жовтня 2023 року ОСОБА_7 було засуджено за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік 6 місяців і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Суд визнав ОСОБА_7 винуватим в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, вчиненому за обставин, детально викладених у вироку.
Як установив суд, придатний за станом здоров`я для проходження військової служби, такий, що не мав правових підстав для відстрочки від призову на службу під час мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24 лютого 2022 року, ОСОБА_7 перебуваючи на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 й отримавши 10 квітня 2023 року повістку про виклик на 15:00 24 квітня 2023 року, усупереч ст. 65 Конституції України, законам України "Про військовий обов`язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", п. 1 додатку 1 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних умисно без поважних причин не з`явився до вказаного центру та не повідомив причин своєї неявки.
Розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції здійснювався за процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Хмельницький апеляційний суд, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, 1 лютого 2024 року скасував згаданий вирок суду першої інстанції в частині звільнення від відбування покарання й ухвалив свій вирок, яким призначив ОСОБА_7 за ст. 336 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, за її змістом, захисник ОСОБА_5, посилаючись на несправедливість призначеного засудженому покарання через суворість, порушує питання про зміну вироку апеляційного суду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК. На думку скаржника, згаданий суд невмотивовано скасував вирок суду першої інстанції і, обираючи захід примусу, котрий належить відбувати реально, не додержав приписів статей 50, 60 КК. За твердженням сторони захисту, під час ухвалення оспорюваного рішення не було враховано, що вчинене кримінальне правопорушення є нетяжким, ОСОБА_7 утримує чотирьох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем роботи на об`єкті критичної інфраструктури. Як наголошує автор скарги, засуджений не відмовлявся від несення військової служби, а, навпаки, зазначав про готовність до цього. На переконання захисника, застосування інституту умовного звільнення уможливить проходження такої служби та сприятиме досягненню мети покарання. Тому скаржник вважає, що ОСОБА_7 має бути звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції захисник підтримав касаційну скаргу; прокурор заперечив обґрунтованість вимог сторони захисту.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторони захисту та обвинувачення, перевіривши матеріали кримінального провадження й доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікація діяння за ст. 336 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи захисника про надмірну суворість і несправедливість призначеного апеляційним судом ОСОБА_7 покарання через те, що його належить відбувати реально, є неспроможними.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, захід примусу повинен бути адекватним характеру вчинених діянь, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання беруться до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.