ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 337/4505/20
провадження № 51-885км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6,
ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
засуджених ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10
(у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника
ОСОБА_6 в інтересах засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 січня 2022 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК),
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимої,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 187 КК,
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 187 КК,
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3
ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05 січня 2022 року:
- ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- ОСОБА_9 визнано винуватою і засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;
- ОСОБА_10 визнано винуватим і засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- ОСОБА_11 визнано винуватою і засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, визначених ч. 2 ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 16 листопада 2023 року вирок місцевого суду залишив без змін.
Згідно рішень судів першої та апеляційної інстанцій 02 вересня 2020 року близько 13:13 ОСОБА_8, будучи особою, раніше судимою за розбій, за попередньою змовою із ОСОБА_10, особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, та ОСОБА_9, маючи умисел на заволодіння майном потерпілих, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою швидкого і незаконного збагачення, використовуючи автомобіль ВАЗ 217230, д.н. НОМЕР_1, приїхали у двір будинку АДРЕСА_1 .
У цьому дворі ОСОБА_9 помітила ОСОБА_12, 1933 року народження. Усвідомлюючи легкість вчинення злочину щодо особи похилого віку, реалізовуючи свій злочинний умисел, вона дізналася у ОСОБА_12 адресу її проживання, для цього ліфтом піднялася до вхідних дверей разом з потерпілою, де попередила її, що спочатку відвідає особу на ім`я ОСОБА_13, а потім зайде з перевіркою лічильників до неї.
Після того як потерпіла ОСОБА_12 зайшла у свою квартиру АДРЕСА_2, через декілька хвилин на міжсходинковий майданчик на поверсі, де мешкає потерпіла, прибули ОСОБА_9, особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 . Далі, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 під вигаданим приводом, а саме нібито для перевірки лічильників, проникли до квартири потерпілої.
Одночасно із цим особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, відповідно до відведеної їй ролі, поділяючи протиправні наміри ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, з метою своєчасного попередження співучасників злочину про можливу появу небажаних свідків, а отже запобігання їх подальшому викриттю, залишилася спостерігати за навколишньою обстановкою в під`їзді на міжсходинковому майданчику біля дверей тамбура, що веде до квартири потерпілої.
Далі ОСОБА_9, продовжуючи свій злочинний умисел, відволікала потерпілу шляхом спонукання написати заяву щодо пільг дітям війни, чим надала ОСОБА_10 можливість через незачинені двері потрапити у приміщення квартири.
Одразу, як тільки ОСОБА_12 виявила у квартирі сторонніх осіб, ОСОБА_9 почала вимагати в неї гроші. У той час ОСОБА_8, будучи особою, раніше судимою за розбій, перебуваючи у приміщенні квартири, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою швидкого та незаконного збагачення, щоб обмежити рух ОСОБА_12, штовхнув її на диван, після чого ОСОБА_10, утримуючи останню в такому положенні, подолавши її волю до опору, користуючись перевагою у віці та фізичній силі, діючи з метою заволодіння майном потерпілої, створивши всі необхідні умови для залякування ОСОБА_12, розпочав погрожувати їй застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров`я, а саме фізичною розправою за допомогою ножа, висловивши на адресу потерпілої: "Дайте ножа, я її поріжу".
У свою чергу ОСОБА_8, бажаючи доведення свого злочинного наміру до кінця, усвідомлюючи характер насильницьких дій ОСОБА_10, діючи умисно, за попередньою змовою, для усунення перешкод у заволодінні майном з боку ОСОБА_12 вхопив її за обличчя та закрив рота, спричинивши останній синець у ділянці лівої щоки з розповсюдженням на ділянку нижньої щелепи ліворуч, що кваліфікується як легке тілесне ушкодження, цим він позбавив її можливості покликати на допомогу.
Скориставшись тим, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечним для життя і здоров`я ОСОБА_12, утримували її на дивані, а особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, забезпечувала своєчасне повідомлення про можливу небезпеку, ОСОБА_9, усвідомлюючи характер насильницьких дій стосовно потерпілої, діючи умисно, як співвиконавець, для досягнення спільної мети щодо заволодіння майна, відшукала у квартирі належні потерпілій грошові кошти в загальній сумі 2700 грн, та, утримуючи їх при собі, разом з іншими співучасниками злочину направилася до виходу з квартири.
У коридорі квартири, не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_8, ОСОБА_10 і ОСОБА_9 заволоділи портативною акустичною колонкою "JBL" червоного кольору вартістю 306,67 грн та мобільним телефоном "Samsung GT-E1080W" чорно-червоного кольору вартістю 116,67 грн, після чого безперешкодно зникли з місця вчинення злочину на автомобілі ВАЗ - 217230, д.н. НОМЕР_1 .
Таким чином, у результаті протиправних дій ОСОБА_8, ОСОБА_10, особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, та ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_12 був завданий матеріальний збиток на загальну суму 3123,34 грн.
Касаційний розгляд кримінального провадження здійснюється в частині засудження ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .
Судові рішення щодо ОСОБА_10 та особи, матеріали кримінального провадження стосовно якої виділено в окреме провадження ( ОСОБА_11 ), не оскаржуються.
Вимоги й доводи особи, яка подала касаційні скарги
У касаційних скаргах захисник ОСОБА_6, діючи в інтересах засуджених
ОСОБА_8 і ОСОБА_9, не погоджується з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, вважає, що вони прийняті з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а призначене ОСОБА_9 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої, просить ці рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На переконання захисника, докази, які аналізували суди першої та апеляційної інстанцій, у сукупності є недопустимими й не доводять винуватості ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого їм злочину.
Захисник стверджує, що в матеріалах кримінального провадження не було постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні і прокурор надав її лише під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. На його переконання, відсутність цієї постанови спричиняє визнання доказів, здобутих у кримінальному провадженні, недопустимими. Апеляційний суд відклавши розгляд справи, фактично допоміг прокурору долучити постанову.
Також захисник вважає, що фактичні дані протоколу огляду місця події від 02 вересня 2020 року квартири є недопустимими доказами, оскільки поняті, які були присутні під час цієї слідчої дії, фактично не брали участі в огляді квартири, а стояли в коридорі, що підтвердив свідок ОСОБА_14 .
У ході слідчої дії був вилучений слід взуття, залишений нібито взуттям ОСОБА_8 . Оскільки протокол був складений з порушенням, сторона захисту вважає, що вилучені під час огляду сліди є недопустимими доказами.
Також, за твердженням касатора, суди не дали належної оцінки показанням свідка ОСОБА_14, який повідомив, що, здійснюючи огляд місця події, слідчий вилучив мокасини, у яких він ходив по квартирі. Указане може свідчити, що залишений у квартирі слід міг походити від взуття свідка.
У судовому засіданні під час огляду мокасина як речового доказу
ОСОБА_8 не впізнав його як своє взуття.
На переконання захисника, інших переконливих доказів того, що ОСОБА_8 брав участь у вчиненні злочину, матеріали кримінального провадження не містять, а показання свідків справи є суперечливими і непослідовними.
У касаційній скарзі в інтересах ОСОБА_9 захисник також стверджує, що дії підзахисної не були спрямовані на вчинення розбійного нападу, тобто злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, а мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 1 ст. 190 цього Кодексу. Вирок суду про винуватість підзахисної побудований лише на показаннях потерпілої, які є суперечливими. У матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які підтверджують вчинення або погрозу вчинення ОСОБА_9 насильницьких дій стосовно потерпілої.
Крім цього під час огляду місця події був вилучений слід (відбиток пальця), походження якого було нібито від ОСОБА_9 . Оскільки протокол огляду був складений без участі понятих, сторона захисту вважає, що вилучений під час його проведення слід пальця є недопустимим доказом.
Апеляційний суд, не дав належної оцінки доводам сторони захисту щодо недопустимості фактичних даних, які містяться у протоколі огляду місця події, висновках експертиз, відсутності постанови про визначення групи прокурорів та неправильної кваліфікації дій ОСОБА_9 .
Захисник стверджує, що призначене ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років є занадто суворим і не відповідає тяжкості вчиненого й особі засудженої.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
Захисник засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримав касаційні скарги і просив їх задовольнити.
Засуджені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали касаційні скарги захисника і просили їх задовольнити.
Захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_10 підтримали касаційні скарги захисника ОСОБА_6 і просили їх задовольнити. Захисник вважає, що згідно ч. 2 ст. 433 КПК підлягає перегляду і вирок щодо ОСОБА_10 .
Прокурор не підтримала касаційних скарг захисникаі просила суд відмовити у їх задоволенні та залишити без зміни рішення судів попередніх інстанцій. На її думку, доводи, наведені у скаргах, є необґрунтованими і не спростовують висновків судів про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 187 КК. Прокурор зауважила, що спільність умислу, спрямованого на здійснення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, підтверджено конклюдентними діями ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9, оскільки вони діяли як співвиконавці.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників, вислухавши позицію засуджених, прокурора та перевіривши доводи викладені в касаційних скаргах і матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. За частиною 2 цієї статті суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що місцевий суд свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, зробив з дотриманням ст. 23 КПК і він ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах кримінального провадження, підтверджені доказами, наданими стороною обвинувачення, які було безпосередньо досліджено, а також детально оцінено судом згідно з положеннями ст. 94 цього Кодексу.
Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду, в тому числі за апеляційними скаргами сторони захисту, обґрунтовано дійшов висновку, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. 370 КПК розглянув кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 та ОСОБА_9, їх винуватість у вчиненні розбійного нападу установлена на підставі об`єктивно з`ясованих фактичних обставин кримінального правопорушення, які підтверджено сукупністю досліджених та перевірених доказів, зокрема показаннями потерпілої, свідків й іншими доказами.
Спростовуючи доводи сторони захисту, викладені в апеляційних скаргах, у частині необґрунтованості засудження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку злочинним діям засуджених.
Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про те, що показання потерпілої, свідків та письмові докази дійсно узгоджуються між собою і повністю підтверджують винуватість засуджених в інкримінованому кримінальному правопорушенні.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, і у визначеному ст. 405 цього Кодексу порядку переглянув кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8, ОСОБА_15 , належним чином перевірив викладені у апеляційних скаргах доводи, які є аналогічними доводам касаційних скарг, і визнав їх необґрунтованими та навів належні й докладні мотиви своїх висновків.
Переглядаючи кримінальне провадження суд дотримався вимог статей 370, 419 КПК.