ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2024 року
м. Київ
справа № 520/6205/19
провадження № 61-6641св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Одеська міська рада в особі Комісії з розгляду земельних спорів, ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Головне управління ДержгTокадастру Одеської області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Стратулатом Сергієм Дмитровичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2022 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М.,Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради в особі Комісії з розгляду земельних спорів, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Головне управління Держгеокадастру Одеської області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позов обґрунтований тим, що рішенням Одеської міської ради, яке оформлене протоколом від 20 вересня 2018 року № 18 (далі - рішення № 18), Одеська міська рада в особі Комісії з розгляду земельних спорів, розглянувши звернення ОСОБА_2, вирішила рекомендувати Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, територіальному органу Держгеокадастру в м. Одесі Одеської області під час узгодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розглянути, а в подальшому затвердити землевпорядну документацію щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1, без погодження меж відведення земельної ділянки із суміжними землекористувачами: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (АДРЕСА_5).
ОСОБА_2 незаконно встановила металеві ворота на в`їзді у тупиковий провулок та постійно чинить перешкоди позивачу у користуванні власністю.
У зв`язку з цим частина земельної ділянки, яку ОСОБА_2 бажає отримати у приватну власність, є землями загального користування - вулиць, проїздів тощо та згідно з пунктом 4 статті 83 ЗК України належить до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність.
З урахуванням уточнених позовних вимог просив скасувати рішення № 18, зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5110136900:25:013:0100, яка належить позивачеві на праві власності, шляхом надання вільного доступу до неї, проходу та проїзду на автомобілі з території земель загального користування, яка розташована поза зоною Ж-1, та є тупиковим провулком відповідно до плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19 жовтня 2016 pоку № 1316-VII, та Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25 березня 2015 року № 6489-VI.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 липня 2021 року позов задоволено. Скасовано рішення № 18, зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5110136900:25:013:0100, яка належить позивачеві на праві власності, шляхом надання вільного доступу до неї, проходу та проїзду на автомобілі з території земель загального користування, яка розташована поза зоною Ж-1 та є тупиковим провулком відповідно до плану зонування території (зонінгу) м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 19 жовтня 2016 pоку № 1316-VII, та Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25 березня 2015 року № 6489-VI.
Стягнено з Одеської міської ради в особі Комісії з розгляду земельних спорів і ОСОБА_2 на користь позивача судовий збір у розмірі 768,40 грн з кожного.
Суд першої інстанції керувався тим, що рішенням № 18 порушені законні інтереси позивача у зв`язку з тим, що воно не відповідає вимогам частини четвертої статті 83 ЗК України, оскільки ця категорія земель є землями загального користування і може перебувати тільки в комунальній власності для потреб загального користування мешканців територіальної громади.
Відповідно до висновку земельно-технічної експертизи від 29 травня 2020 року № 23/20, виготовленого на замовлення позивача, у разі приватизації ОСОБА_2 земельної ділянки та блокування проїзду (встановлення воріт) земельною ділянкою загального користування, позначеною як "проїзд тупиковий" в додатку до акта від 01 жовтня 1998 року встановлення та узгодження меж земельної ділянки в натурі, проїзд автомобільним транспортом до земельної ділянки ОСОБА_1, кадастровий номер 5110136900:25:013:0100, площею 0,0273 га, на АДРЕСА_3 не забезпечується (т. 4, а. с. 91-100).
З огляду на викладені обставини суд першої інстанції дійшов висновку про те, що дії відповідачки порушують законний інтерес ОСОБА_1, оскільки в разі набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, враховуючи висновок Управління архітектури і містобудування Одеської міської ради від 27 грудня 2018 року № 01-11/5302-745пз-К, що передбачає проїзд по ній тільки велосипедним транспортом, ОСОБА_1 втратить можливість на використання спірних земель для проїзду автотранспортом до власної земельної ділянки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 13 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, апеляційну скаргу Комісії з розгляду земельних спорів Одеської міської ради задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5110136900:25:013:0100, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом надання безперешкодного проходу та проїзду на велосипеді до об`єктів суміжних землекористувачів на частині ділянки розміром 0,0155 га. В іншій частині позову відмовлено.
Знято заборону Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, Територіальному органу Держгеокадастру в м. Одесі Одеської області, Одеській міській раді, встановлену ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24 травня 2019 року, якою забезпечено позов.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та Комісії з розгляду земельних спорів Одеської міської ради судовий збір у розмірі 1 152,00 грн кожному.
Скасувавши рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що суд не надав відповідної оцінки первинній і технічній документації щодо спірної земельної ділянки, що підтверджує її знаходження у фактичному користуванні ОСОБА_2, конфігурацію та площу земельної ділянки, яка є незмінною з 1968 року.
Згідно з матеріалами справи між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був встановлений паркан без хвірток та воріт; земельна ділянка, що належить ОСОБА_1, облаштована виходом на 2-й Китобійний пров., а земельна ділянка, якою користується ОСОБА_2, - на АДРЕСА_1, що спростовує висновки суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка знаходилась у спільному користуванні суміжних землекористувачів, зокрема й позивача ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що у матеріалах справи немає доказів того, що земельна ділянка загальною площею 0,0273 га за адресою: АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_1, утворилась шляхом поділу земельної ділянки загальною площею 0,0717 га, що належала йому відповідно до державного акта на право приватної власності на землю від 02 листопада 1998 року.
Крім того, ОСОБА_1 має безперешкодний під`їзд автотранспортним засобом до свого будинку, який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 5110136900:25:013:0100, за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року ОСОБА_1 через адвоката Стратулата С. Д. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 343/468/15-ц, провадження № 61-20965св18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 526/138/17, провадження № 61-3497св20, від 05 травня 2022 року у справі № 347/1176/19, провадження № 61-3984св21, від 24 січня 2019 року у справі № 742/2232/16-ц, провадження № 61-23988св18.
Згідно з протоколом колгоспу ім. Карла Лібкнехта від 01 листопад 1967 року № 8 спірна ділянка утворена як шлях сполучення - вихід за рахунок відрізка частин земельних ділянок ОСОБА_5 (батька позивача) та ОСОБА_6 (т. 3, а. с. 96). з подальшим переданням у загальне користування.
Проїзди належать до земель комунальної власності та не можуть передаватись у приватну власність.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є обгрунтованою та законною.
Позивач має проїзд до всіх належних йому земельних ділянок зі сторони АДРЕСА_6.
Позивач не надав суду доказів того, що частину земельної ділянки - тупиковий проїзд, як називає її заявник, вилучено у неї відповідно до закону та віднесено до земель загального користування.
Первинна правовстановлювальна документація, яка не досліджена і не оцінена належно в суді першої інстанції, досліджена та оцінена в суді апеляційної інстанції.
Суд першої інстанції вийшов за межі повноважень і визначив цільове призначення частини земельної ділянки, якою користується відповідачка і на яку розроблено проєкт землеустрою, як землі загального користування (тупиковий проїзд).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 5110136900:25:013:0100, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 5110136900:25:013:0050, за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4, які є суміжними зі спірною земельною ділянкою загальною площею 0, 0942 га за адресою: АДРЕСА_1, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 на підставі протоколів засідання правління колгоспу ім. Карла Лібкнехта від 01 листопада 1966 року № 41, від 01 листопада 1967 року № 8, від 23 червня 1968 року № 34.
Користуючись своїм правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки, передбаченим статтею 118 ЗК України, ОСОБА_2 звернулась з відповідною заявою до Одеської міської ради.
У межах повноважень, передбачених статтею 122 ЗК України, Одеська міська рада прийняла рішення від 16 лютого 2018 року № 2922-VII "Про надання дозволів громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", відповідно до якого ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання зазначеного рішення Управління архітектури і містобудування Одеської міської ради надало висновок від 27 грудня 2018 року № 01-11/5302-745пз-К, відповідно до якого проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0942 га погоджено з обмеженнями щодо права власності земельної ділянки, а саме забороною експлуатації земельної ділянки без забезпечення безперешкодного проходу та проїзду на велосипеді до об`єктів суміжних землекористувачів на частині ділянки площею 0,0155 га.
На виконання цього рішення Комісія з розгляду земельних спорів Одеської міської ради прийняла рішення № 18, щодо рекомендацій Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, територіальному органу Держгеокадастру в м. Одесі Одеської області під час узгодження проєкту землеустрою щодо розгляду відведення земельної ділянки, а в подальшому затвердження землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0942 га, за адресою: АДРЕСА_1 , без погодження меж відведення земельної ділянки із суміжними землекористувачами: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 (АДРЕСА_2), ОСОБА_4 (АДРЕСА_7) (т.1, а. с. 13-14).
Суд апеляційої інстанції встановив, що згідно з протоколами засідання правління колгоспу ім. Карла Лібкнехта від 01 листопада 1966 року № 41; від 01 листопада 1967 року № 8; від 23 червня 1968 року № 34 земельна ділянка загальною площею 0,0942 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 і, перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_2 .