Постанова суду № 466/7465/17 від 27.05.2024 про визнання недійсними та скасування рішень

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2024 року

м. Київ

справа № 466/7465/17

провадження № 61-3814св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідачі: Брюховицька селищна рада, правонаступником якої є Львівська міська рада, ОСОБА_3,треті особі, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:Відділ Держгеокадастру у місті Львові, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРДО ПЛЮС",розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у складі колегії суддів Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Брюховицької селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держгеокадасту у місті Львові, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРДО ПЛЮС" (далі - ТОВ "ОРДО ПЛЮС"), про визнання недійсними та скасування рішень.

Позовна заява мотивована тим, що Виконавчий комітет Брюховицької селищної ради народних депутатів рішенням від 17 вересня 1992 року № 245 надав дозвіл на відвід земельної ділянки ОСОБА_1, площею

0,1127 га, з цільовим призначенням - для індивідуального житлового будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та передана їй у приватну власність на підставі рішення Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів

від 24 лютого 1994 року № 60, виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ №73111265 від 24 березня 1994 року. З метою встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі, отримання кадастрового номера на земельну ділянку, у листопаді 2016 позивачка звернулася до ТОВ "ОРДО ПЛЮС" для виготовлення технічної документації із землеустрою.

15 березня 2017 року державний кадастровий реєстратор прийняв рішення, яким відмовив у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки, її частини, а саме - перетин із земельною ділянкою (кадастровий номер 4610166300:07:003:0029), співпадіння площі на 11,4507 %, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі рішення Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів від 07 травня 1997 року № 138 та рішення Брюховицької селищної ради від 26 жовтня 2006 року № 127.

Брюховицька селищна рада від 26 жовтня 2006 року № 127 внесла зміни до пункту 1 рішення Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів від 07 травня 1997 року № 138 та вирішила передати у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,24 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_3. Дана земельна ділянка розташована перпендикулярно земельній ділянці на АДРЕСА_1 .

Посилаючись на вказане вище, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсними та скасувати рішення Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів від 07 травня 1997 року

№ 138 та Брюховицької селищної ради від 26 жовтня 2006 року № 127;

- визнати недійсними та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку (кадастровий номер 4610166300:07:003:0029), за адресою: АДРЕСА_3, виданий на ім`я ОСОБА_3 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку (кадастровий номер 4610166300:07:003:0029), за адресою:

АДРЕСА_3, за ОСОБА_3, та скасувати запис (кадастровий номер 4610166300:07:003:0029) про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою:

АДРЕСА_3, за ОСОБА_3 .

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом

до Брюховицької селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держгеокадастру у місті Львові,

ТОВ "ОРДО ПЛЮС", про визнання недійсним та скасування рішень, державного акта на право приватної власності на земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору дарування

від 06 жовтня 1998 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на землю, площею 0,1387 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

З метою встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі, отримання кадастрового номера на земельну ділянку, у листопаді

2016 року позивач звернувся до ТОВ "ОРДО ПЛЮС" для виготовлення технічної документації із землеустрою.

15 березня 2017 року державний кадастровий реєстратор прийняв рішення, яким відмовив у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки, її частини, а саме - перетин із земельною ділянкою (кадастровий номер 4610166300:07:003:0029), співпадіння площі на 41,6972 %, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі рішення Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів від 07 травня 1997 року № 138 та рішення Брюховицької селищної ради від 26 жовтня 2006 року № 127.

Брюховицька селищна рада рішенням від 26 жовтня 2006 року № 127 внесла зміни до пункту 1 рішення Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів від 07 травня 1997 року № 138 та вирішила передати у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,24 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в АДРЕСА_3. Дана земельна ділянка розташована перпендикулярно земельній ділянці на АДРЕСА_2 .

Посилаючись на вказане вище, ОСОБА_2 просив суд:

№ 138 та Брюховицької селищної ради від 26 жовтня 2006 року № 127;

- визнати недійсними та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку (кадастровий номер 4610166300:07:003:0029),

за адресою: АДРЕСА_3, виданий на ім`я ОСОБА_3 ;

АДРЕСА_3, за ОСОБА_3 .

Шевченківський районний суд міста Львова ухвалою від 24 січня 2018 року об`єднав справу за позовом ОСОБА_1 до Брюховицької селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держгеокадасту у місті Львові, ТОВ "ОРДО ПЛЮС", про визнання недійсними та скасування рішень, та справу за позовом ОСОБА_2 до Брюховицької селищної ради, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ Держгеокадасту у місті Львові, ТОВ "ОРДО ПЛЮС", про визнання недійсним та скасування рішень, державного акта на право приватної власності на земельну ділянку в одне провадження та присвоїв номер справи 466/7465/17.

Шевченківський районний суд міста Львова ухвалою від 13 квітня

2018 року замінив Відділ Держгеокадастру у місті Львові його правонаступником - Головним управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області) та залучив його

у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Шевченківський районний суд міста Львова рішенням від 10 липня 2019 року (у складі судді Невойта П. С.) у задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку з пропуском строків позовної давності для звернення до суду.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 25 травня 2021 року залучив до участі у справі № 466/7465/17 Львівську міську раду, як правонаступника відповідача Брюховицької селищної ради.

Львівський апеляційний суд постановою від 07 лютого 2023 року рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 липня 2019 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнив частково.

Визнав недійсним та скасував державний акт на право приватної власності на земельну ділянку (кадастровий номер 4610166300:07:003:0029)

серії ЯГ № 516674 від 27 лютого 2007 року, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, виданий ОСОБА_3

У задоволення решти позовних вимог відмовив.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку підлягають задоволенню, оскільки вказаний акт виданий без отримання відповідного рішення про затвердження технічної документації на земельну ділянку (виділу конкретної земельної ділянки) та у зв`язку із захопленням переданою у власність земельною ділянкою ОСОБА_3 земельних ділянок позивачів, які належать їм на праві власності.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, апеляційний суд виходив з того, що право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 не реєструвалося в державних реєстрах, відтак вказані вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо строку позовної давності, апеляційний суд зазначив, що такий позивачами не пропущений, оскільки позивачам до 15 березня 2017 року достеменно не було та не могло бути відомо про порушення їх прав власності (і документально і на місцевості), оскільки їх ділянки не є обгородженими (доказів протилежного суду не надано) та на них здійснювався вільний доступ, і до 2017 року жодних ознак захоплення їх земельних ділянок відповідачем чи будь-якими іншими особами вони не мали. Отже, дані позови, подані в жовтні 2017 року, слід вважати такими, що подані в межах строку позовної давності без пропуску такого.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у березні 2023 року, ОСОБА_3 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 607/19154/14-ц (провадження № 61-13420св18), від 24 березня 2021 року

у справі № 686/14164/15-ц (провадження № 61-16568св20), від 20 липня

2022 року у справі № 683/2422/19 (провадження № 61-13607св21).

Касаційна скарга мотивована тим, що на таку вимогу як визнання недійсним державного акта про право на землю має поширюватися позовна давність.

Також заявник вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази фактичного накладання земельних ділянок, оскільки і висновок експертизи, що в силу недостатньої кваліфікації експерта є в цілому сумнівним, і рішення державного кадастрового реєстратора підтверджують лише перетин електронних документів, а не реальних земельних ділянок. Отже, позивачі належними доказами не довели, що саме земельна ділянка відповідача фактично накладається на їхні земельні ділянки.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Отже, перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2023 року через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

У травні 2023 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Апеляційний суд установив, що Виконавчий комітет Брюховицької селищної ради народних депутатів рішенням від 17 вересня 1992 року № 245 надав земельну ділянку ОСОБА_1, площею 1 000 кв. м, з цільовим призначенням - для індивідуального житлового будинку по індивідуальному проекту та господарської будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ № 73111265 на підставі рішення Виконавчого комітету Брюховицької селищної ради народних депутатів від 24 березня 1994 року, згідно з яким їй належить земельна ділянка, площею 0,1127 га, яка розташована на території Брюховицької селищної ради у смт Брюховичі міста Львова.

З метою встановлення та відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, отримання кадастрового номера на земельну ділянку, ТОВ "ОРДО ПЛЮС" виготовило технічну документацію із землеустрою щодо встановлення та відновлення меж в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

15 березня 2017 року державний кадастровий реєстратор Відділу у місті Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській області відмовив ОСОБА_1 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме - перетин з земельною ділянкою (кадастровий номер 4610166300:07:003:0029), площа співпадає на 11,4507 %.

На підставі договору дарування від 06 жовтня 1998 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на землю серії ІІІ-ЛВ № 051885

від 16 грудня 1999 року, площею 0,1387 га, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

АДРЕСА_2 .

15 березня 2017 державний кадастровий реєстратор Відділу у місті Львові

ГУ Держгеокадастру у Львівській області відмовив ОСОБА_2 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки, її частини, а саме - перетин із земельною ділянкою (кадастровий номер 4610166300:07:003:0029), співпадіння площі на 41,6972 %.

Виконавчий комітет Брюховицької селищної ради народних депутатів рішенням від 07 травня 1997 року № 138 передав ОСОБА_3 безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,24 га, з цільовим призначенням - для ведення підсобного господарства в АДРЕСА_3.

Також ОСОБА_3 виданий державний акт на земельну ділянку

серії ЯГ № 516674 від 27 лютого 2007 року, площею 0,2400 га (кадастровий номер 4610166300:07:003:0029), яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до плану території земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_1, суміжними землевласниками є ДП "Львівський насіннєвий центр", землі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та землі загального користування на АДРЕСА_1 .

Згідно з планом території земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2, суміжними землевласниками є ДП "Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр", ОСОБА_6, землі загального користування (АДРЕСА_1), ОСОБА_7 .

Відповідно до плану встановлених меж земельної ділянки, наданої

ОСОБА_3, суміжними є землі Брюховицької селищної ради та землі загального користування (дорога).

Згідно з висновком земельно-технічної експертизи від 08 січня 2019 року відповідно до правовстановлюючих документів та документації

із землеустрою на земельні ділянки встановлене накладення земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_3, площею 128,95 кв. м, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, площею 566,79 кв. м.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду

від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження

№ 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови

у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

................

Перейти до повного тексту