ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2024 року
м. Київ
справа № 235/6549/14
провадження № 51-7537 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі
відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року стосовно
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та мешканця
АДРЕСА_1 ),
зареєстрованого за адресою:
АДРЕСА_2,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області вироком від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року, ОСОБА_7 :
- визнав невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктами 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК, та виправдав за недоведеністю вчинення ним інкримінованого злочину;
- засудив за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;
- зарахував у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 2 липня 2014 року до 08 листопада 2017 року та визнав обвинуваченого таким, що відбув покарання повністю.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 30 червня 2014 року у період часу з 07:30 до 09:30 проник на територію належного ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . домоволодіння АДРЕСА_3, зайшов до будинку, звідки таємно викрав грошові кошти в сумі 1 050 грн, чим спричинив потерпілим матеріального збитку на зазначену суму.
Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що 30 червня 2014 року у період часу з 07:30 до 09:30 він, перебуваючи у домоволодінні АДРЕСА_3, керуючись корисливим мотивом, учинив умисне вбивство ОСОБА_8 .
Після чого ОСОБА_7, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, перебуваючи за тією ж адресою, керуючись корисливим мотивом та з метою приховання іншого злочину, вчинив умисне вбивство ОСОБА_9 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_7 через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що, переглядаючи вирок суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою викладені стороною обвинувачення в апеляційній скарзі доводи, не навів обґрунтування своїх тверджень на їхнє спростування і не виклав мотиви, з яких він виходив при постановленні ухвали. Вказує на те, що матеріали кримінального провадження за допомогою низки непрямих доказів свідчать про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_7, однак колегія суддів не надала належної оцінки цим доказам та, не проаналізувавши їх у співставленні з усіма доводами прокурора, лише продублювала висновки суду першої інстанції в своїй ухвалі. У свою чергу, суд першої інстанції у вироку вибірково виклав показання свідка, не усунув виниклі під час судового розгляду розбіжності та за наявності суперечливих доказів не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Також прокурор зазначає, що суд першої інстанції при наявності доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не застосував закон, який підлягав застосуванню, і апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення не відреагував та необґрунтовано погодився з його висновками.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора та просив залишити без зміни оскаржуване судове рішення.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Щодо доводів касаційної скарги прокурора про необґрунтоване виправдання ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні за пунктами 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК та незастосування ч. 4 ст. 187 КК, то Суд уважає їх неспроможними з огляду на таке.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За вимогами ч. 1 ст. 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом доведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Колегія суддів уважає, що, ухвалюючи виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_7 за пунктами 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону.
Як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_7, підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення та дійшов висновку про те, що сторона обвинувачення не довела причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК.
За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Статтею 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.