ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 280/1033/15-к
провадження № 51-6568км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6,
представника потерпілого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
виправданого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 25 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015060190000378, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителям АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у тому, що обіймаючи посаду начальника кар`єра "Бистріївський" спільного іспансько-українського підприємства "Іскор", допустив порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, а саме: вимог посадової інструкції начальника кар`єра (Розділ 3 пункти 3.5, 3.6), технологічної карти "Виробничих процесів з переміщення, навантаження і транспортування блоків у кар`єрі при використанні тягової лебідки, вантажопідйомного крана і транспортних засобів", (Розділ 1, пункти 2.2., 2.3) типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05) (пункти 6.4., 6.8, 6.10, 7.1), внаслідок чого 25 червня 2015 року об 11:15 на території виробничої дільниці кар`єру, що знаходиться у АДРЕСА_2, водій і за суміщенням посади колій плит та блоків ОСОБА_6 маючи мінімальні навики в роботі та знання правил безпеки на виробництві, без проведення первинного та повторного інструктажу за суміщеною посадою, виконуючи роботу із підвищеною небезпекою - функцію оператора лебідки ЛПП-10, під час завершення відтягування блока від масиву за допомогою стального канату лебідки, що закупорений металевою притикою, отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя (відкриті переломи кісток лівої гомілки) у наслідок висковзання притики з місця кріплення у камені і ударяння останньої в ногу.
Вироком Коростишівського районного суду Житомирської області від 27 грудня 2022 року ОСОБА_8 виправдано через не встановлення достатніх доказів для доведення його винуватості і вичерпані можливості їх отримати.
Житомирський апеляційний судухвалою від 25 липня 2023 року залишив без змінвиправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 .
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, зазначаючи про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Аргументуючи свою позицію, зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК України, оскільки не містить належних мотивів постановленого рішення та спростування тверджень сторони обвинувачення про доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Крім цього вказує, що апеляційний суд лиш формально переглянув вирок місцевого суду та безпідставно відмовив у повторному дослідженні доказів, які суд першої інстанції дослідив неповно та з порушеннями.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала вимоги касаційної скарги, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий апеляційний розгляд.
Потерпілий ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_9 просили відмовити у задоволенні касаційної скарги сторони обвинувачення.
Виправданий ОСОБА_8 просив залишити судове рішення апеляційного суду без зміни як законне, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення як необґрунтовану.
Мотиви Суду
За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до вимог ст. 438 цього Кодексу підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Як убачається з матеріалів провадження, усупереч твердженням прокурора ухвала апеляційного суду про залишення без зміни виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 вказаним вимогам закону відповідає.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу сторони обвинувачення, в якій порушувалося питання стосовно незаконності виправдувального вироку суду щодо ОСОБА_8 у зв`язку невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильною оцінкою доказів, наданих стороною обвинувачення, апеляційний суд навів докладні мотиви прийнятого рішення та, не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, обґрунтовано залишив виправдувальний вирок місцевого суду без зміни.
Таке рішення суду апеляційної інстанції узгоджується з приписами ст. 373 КПК України, згідно з якими обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінального провадження має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.