ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 401/119/22
провадження № 51-5212 км 23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілої в режимі відеоконференції ОСОБА_6,
представника потерпілої
в режимі відеоконференції ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021121070000668 від 20 листопада 2021 року за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Озірна Звенигородського району Черкаської області, мешканця АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_6 на вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 24 травня 2023 року.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2023 року ОСОБА_8 було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_8 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 28 лютого 2023 року по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_6 528 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого. В решті позовні вимоги потерпілої залишено без задоволення.
За обставин детально викладених у вироку, ОСОБА_8 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, з огляду на таке.
19 листопада 2021 року приблизно о 16:55 ОСОБА_8, керуючи технічно справним автомобілем "Opel Vectra", реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_9, здійснював рух в темну пору доби по освітленій зовнішнім вуличним освітленням вул. Михайла Грушевського в м. Світловодськ Олександрійського району Кіровоградської області, зі сторони бульвару Молодіжного в напрямку вул. Михайла Грушевського.
Під час руху у вказану напрямку, ОСОБА_10, грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 "б" і "д" Правил дорожнього руху України.
Так, рухаючись у складних погодних та дорожніх умовах, які обумовлювалися темною порою доби, мокрим покриттям проїзної частини, ОСОБА_8 був неуважним, щоб мати можливість постійно контролювати рух транспортного засобу та не створювати небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, чим позбавив себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем.
При цьому, ОСОБА_8 будучи достатньо проінформованим про наявність по напрямку свого руху на перехресті бульвару Молодіжного та вулиць 8-го Березня-Михайла Грушевського в м. Світловодськ, нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 ("зебра") та дорожніми знаками п.п.5.35.1 та 5.35.2 ПДР України (п. 5.35.1 "пішохідний перехід"), не впевнився у відсутності пішоходів на пішохідному переході, яким може бути створена небезпека для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, продовжив рух, та під час проїзду пішохідного переходу, не надавши при цьому переваги в русі пішоходу ОСОБА_11, який переходив проїзну частину зліва - направо по ходу його руху, в межах пішохідного переходу, допустив наїзд на останнього, чим грубо порушив вимоги п. 18.1 ПДР України ("п.18.1 Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека").
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, та в даному випадку призвели до смерті останнього.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_12 залишено без задоволення, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_13 та потерпілої ОСОБА_6 задоволено частково. Вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 в частині вирішення цивільного позову скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
У решті рішення місцевого суду залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У своїй касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_6, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через м`якість, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування своїх вимог потерпіла вказує, що суди попередніх інстанцій безпідставно визнали пом`якшуючою покарання обставиною щире каяття обвинуваченого, оскільки ОСОБА_8 :
- протягом усього розгляду справи намагався уникнути відповідальності, оскаржуючи фактичні обставини справи та надаючи в ході слідчого експерименту показання, які не відповідають дійсності (внаслідок чого судовий розгляд у суді першої інстанції відбувався у повному обсязі, а не в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України);
- під час судового розгляду не просив у неї вибачення, а зробив це лише під час судових дебатів, коли почув міру покарання, яку просив прокурор;
- не здійснив дій щодо відшкодування завданих злочином збитків;
- зухвало ставився як до неї, так і до її адвоката.
Таким чином, на переконання потерпілої, зазначенні обставини свідчать про те, що призначене судами попередніх інстанцій засудженому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, є занадто м`яким, а тому, на її думку, є підстави для призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з метою перевірки доводів її апеляційної скарги в частині необхідності призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Крім того, потерпіла ОСОБА_6 з підстав детально викладених у своїй касаційній скарзі, не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції щодо скасування вироку місцевого суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства в частині вирішення її цивільного позову, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції мав задовольнити пред`явлений нею до обвинуваченого ОСОБА_8 цивільний позов про стягнення на її користь 1 000 000 грн моральної та 61 523,01 грн матеріальної шкоди, а також відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого ОСОБА_11 щомісячно у розмірі 5 558,26 грн довічно.
На зазначену касаційну скаргу потерпілої заперечень від учасників касаційного провадження не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги потерпілої ОСОБА_6 .
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга потерпілої не підлягає задоволенню на таких підставах.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у пунктах 1, 3 ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412, 414 КПК України.
Положеннями ч. 1 ст. 424 КПК України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову в застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Водночас частиною 2 вказаної статті передбачено, що ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, судом апеляційної інстанції було скасовано вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 та призначено в цій частині новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги потерпілої ОСОБА_6 щодо незаконності ухвали суду апеляційної інстанції про скасування вироку місцевого суду в частині вирішення цивільного позову та призначення нового розгляду в суді першої інстанції в цій частині в порядку цивільного судочинства, оскільки таке рішення суду апеляційної інстанції не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню, а тому, з огляду на положення ст. 424 КПК України, не може бути предметом касаційного перегляду.
Висновки судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_8 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі потерпілої не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Що стосується доводів касаційної скарги потерпілої про те, що суди попередніх інстанцій безпідставновизнали пом`якшуючою покарання обставиною щире каяття обвинуваченого, то Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з ч. 1 ст. 66 КК України при призначенні покарання обставинами, які його пом`якшують, з-поміж іншого, визнаються, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Частиною 2 ст. 66 КК України передбачено, що при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, яка міститься у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к, щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.