ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 404/3203/22
провадження № 51-7755 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
потерпілого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_9 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_9 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 січня 2023 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 22 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 12022121010000387 за обвинуваченням
ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Глинськ Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2019 року за ч. 2 ст. 190 КК України до 1 року позбавлення волі, звільненого 22 квітня 2020 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 січня 2023 року ОСОБА_9 засуджено за:
- ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності;
- ч. 1 ст. 358 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці;
- ч. 4 ст. 358 КК України до покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
Постановлено стягнути з ОСОБА_9 : на користь ОСОБА_10 70 895,96 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_6 44 685 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 22 серпня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишені без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вироком суду встановлено, що 17 листопада 2021 року ОСОБА_9 з метою незаконного заволодіння транспортним засобом шляхом обману, домовився з потерпілим ОСОБА_10 про купівлю у нього автомобіля "ГАЗ 21", д.р.н. НОМЕР_1 .
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_9 представився ОСОБА_11 та, не маючи наміру здійснювати оплату за автомобіль, повторно, шляхом обману, пообіцяв потерпілому розрахуватися протягом двох місяців, про що ним, як ОСОБА_11 складено розписку. Внаслідок вказаних дій засуджений заволодів зазначеним автомобілем, який належав на праві власності ОСОБА_12 та перебував у користуванні та розпорядженні ОСОБА_10 за довіреністю, чим заподіяв останньому майнової шкоди на суму 73 395,96 грн.
Крім того, ОСОБА_9 19 грудня 2021 року з метою незаконного заволодіння транспортним засобом шляхом обману, домовився з ОСОБА_6 про купівлю у нього автомобіля "ГАЗ 3110", д.р.н. НОМЕР_2 .
Реалізуючи свій умисел та представляючись ОСОБА_11, не маючи намірів здійснювати оплату за автомобіль, ОСОБА_9 повторно, шляхом обману, пообіцяв потерпілому розрахуватися протягом одного місяця за автомобіль, про що ним, як ОСОБА_11 складено розписку. Внаслідок вказаних дій засуджений заволодів автомобілем ОСОБА_6, чим заподіяв йому майнової шкоди на суму 45 680 грн.
Також ОСОБА_9 у невстановлений час та місці знайшов паспорт громадянина України, серії та номеру НОМЕР_3, виданий на ім`я ОСОБА_11, та умисно, з метою подальшого використання для власної вигоди, підробив указаний паспорт, вклеївши в нього власну фотокартку.
У подальшому цей підроблений паспорт був ним використаний 17 листопада та 19 грудня 2021 року з метою незаконного заволодіння транспортними засобами потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_6 шляхом обману за викладених вище обставин.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що вирок суду ґрунтується на недопустимих доказах, а саме, показаннях потерпілого ОСОБА_6, отриманих у позапроцесуальний спосіб із порушенням вимог ст. 336 КПК України.
Стверджує про неправильну кваліфікацію його дій, оскільки умислу на несплату коштів потерпілим у нього не було, він розрахувався частково, але повністю розрахуватися не зміг через фінансові труднощі. Тому вважає, що за умови доведеності умислу, його дії підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Також посилається на завищення дійсної вартості транспортних засобів через проведення автотоварознавчих експертиз без врахування їх технічного стану.
На ці доводи апеляційний суд не дав обґрунтованих відповідей, а тому ухвала цього суду є невмотивованою.
Крім того, вказує на порушення апеляційним судом вимог процесуального закону, оскільки суд у порушення вимог ст. 81 КПК України вирішив відвід суддям без виходу до нарадчої кімнати та без постановлення відповідної ухвали.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційну скаргу надійшло заперечення від потерпілого ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_7, в якому вони наводять мотиви на спростування доводів скарги та просять залишити її без задоволення.
Засуджений та його захисник у судовому засіданні підтримали скаргу та просили її задовольнити у повному обсязі.
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити судові рішення без зміни.
Потерпілий ОСОБА_6 та його представник заперечували проти задоволення скарги та просили врахувати мотиви, викладені ними у запереченні на касаційну скаргу.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
У касаційній скарзі засуджений не оспорює висновків суду про його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України. Зі змісту скарги, він не погоджується з визнанням винуватості за ч. 2 ст. 289 КК України, крім іншого, наводить доводи, які стосуються неповноти судового розгляду, висловлює власну версію події, оскаржує фактичні обставини справи що, виходячи з вимог статей 433, 438 КПК України, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції здійснює розгляд у межах доводів касаційної скарги засудженого. При перевірці доводів, наведених у скарзі, Суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до наведеної норми процесуального закону, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Наведені норми закону вимагають від суду зробити ґрунтовну, всебічну оцінку сукупності всіх зібраних у справі доказів, співставити їх між собою та зробити остаточний висновок на підставі повного обсягу всіх досліджених доказів. Жоден окремо взятий доказ не має наперед встановленої сили. Тому, суд робить свій висновок не на окремо взятому доказі, а на сукупності доказів (як прямих, так і непрямих), які доповнюють та уточнюють один одного.
Під час розгляду даного кримінального провадження місцевий суд, дотримуючись положень ст. 94 КПК України, безпосередньо дослідив та оцінив усі докази в їх сукупності, детально виклав їх у вироку, встановив, що вони є взаємоузгодженими, належними та допустимими, доповнюють один одного та в повній мірі підтверджують висновок про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкриміновані. З такими висновками погодився і суд апеляційної інстанції.
Суди зазначили, що винуватість ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 289 КК України повністю доведена показаннями обвинуваченого, який не заперечував факт отримання від потерпілих транспортних засобів за підробленим паспортом, писав розписки від імені іншої людини про сплату потерпілим грошей за автомобілі, але стверджував, що придбав їх у розстрочку з подальшою виплатою, яку не зміг здійснити через фінансові труднощі.
Потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_6 підтвердили, що продали свої автомобілі особі, яка мала паспорт на ім`я ОСОБА_11, та яка надала розписку про повернення коштів за придбане авто протягом двох місяців. Пізніше, після сплину даного строку, ця особа грошей не сплатила, на телефонні дзвінки не відповідала. Під час пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, потерпілі впізнали ОСОБА_9 як особу, яка представилася їм ОСОБА_11 та шляхом обману заволоділа їх транспортними засобами.
Ці докази узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_13, протоколами огляду предметів - розписок від імені ОСОБА_11, висновками експертиз, згідно з якими рукописні записи на цих розписках виконані ОСОБА_9, висновками експертів щодо середньої ринкової вартості викрадених автомобілів.
Враховуючи ці та інші докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дав їм оцінку відповідно до ст. 94 КПК України та дійшов переконливого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_9 поза розумним сумнівом.