ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 760/14696/15
провадження № 51-4261 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5, ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
засудженого ОСОБА_8,
представника потерпілого ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу із доповненнями захисника ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року щодо
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Комсомольськ, Козятинського району, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судом апеляційної інстанцій обставини
1. Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року, залишеним без зміни ухвалою Київського апеляційного суду від 07 червня 2021 року, ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК та виправдано за недоведеністю у його діянні складу кримінального правопорушення.
2. Касаційний кримінальний суд Верховного Суду постановою від 16 лютого 2023 року скасував ухвалу апеляційного суду від 07 червня 2021 року щодо ОСОБА_8 і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
3. За наслідками нового розгляду Київський апеляційний суд ухвалою від 12 грудня 2023 року вирок суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_8 за обвинуваченням у службовому підробленні рапортів вх. 79 від 01 січня 2014 року, вх. 51 від 01 січня 2014 року, від 30 грудня 2013 року та вх. 53 від 01 січня 2014 року скасував та ухвалив новий вирок, яким визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, та призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_8 від відбування призначеного основного та додаткового покарання, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК.
4. В решті вирок місцевого суду залишив без змін.
5. За обставин, детально викладених у вироку апеляційного суду, 29 грудня 2013 року ОСОБА_8, перебуваючи на посаді командира взводу дорожньо-патрульної служби ДАІ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, під час несення служби по охороні громадського порядку та забезпеченню безпеки дорожнього руху, будучи представником влади, на автодорозі Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, не встановивши факту порушень правил дорожнього руху водіями і відповідно не вживаючи передбачених законодавством заходів щодо зупинення транспортних засобів, 30 грудня 2013 року в службовому кабінеті, будучи службовою особою, умисно склав завідомо неправдиві документи - рапорти про те, що нібито 29 грудня 2013 року під час несення ним служби на 21 км автодороги Київ-Овруч у с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області рухалась колона автомобілів із символікою "ІНФОРМАЦІЯ_2". З метою припинення порушення пункту 2.4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) він за допомогою жезлу та свистка поставив водіям транспортних засобів вимогу про їх зупинку, однак вони не зупинилися та продовжили рух у складі колони.
6. Зокрема, ОСОБА_8 склав рапорти про те, що 29 грудня 2013 року на вказаній ділянці автодороги водії автомобілів: "Сітроен Берлінго" д.н.з. НОМЕР_1, "Фольксваген" д.н.з. НОМЕР_2, "Форд Конект" д.н.з. НОМЕР_3 та "Рено" д.н.з. НОМЕР_4 не виконали його вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушили п. 2.4 ПДР.
7. Надалі, вказані рапорти ОСОБА_8 передав до відділу з адміністративної практики УДАІ ГУ МВС України в Київській області для подальшого відповідного реагування, усвідомлюючи при цьому правові наслідки - початок провадження в справі про адміністративне правопорушення та подальше притягнення осіб до відповідальності, передбаченої ст. 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а також створення перешкод, недопущення організації або проведення мирних заходів в зв`язку з неможливістю використання транспортних засобів з причини позбавлення права керування ними.
8. Надалі інспекторами ДП ССЗ ДПС ОП МВС України було складено адміністративні протоколи відносно власників транспортних засобів - ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП, в яких відповідно до ст. 25 КУпАП зазначено як основний доказ вчиненого правопорушення завідомо неправдиві офіційні документи - складені ОСОБА_8 рапорти, а протоколи скеровано до суду для розгляду.
9. За результатами розгляду цих протоколів у судах першої та апеляційної інстанції провадження у справах про адміністративні правопорушення було закрито через відсутність події чи складу правопорушення в діях вказаних осіб.
10. Таким чином, суд апеляційної інстанції визнав ОСОБА_8 винним у вчиненні дій, спрямованих на службове підроблення, тобто складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
11. У касаційній скарзі із доповненнями захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок апеляційного суду. Суть доводів захисника зводиться до незгоди з постановленим апеляційним судом рішенням. Зокрема, захисник вказує, що складені ОСОБА_8 рапорти, не є офіційними документами, не можуть бути доказами у справі про адміністративне правопорушення, не спричинили юридичних наслідків для осіб. Стверджує про відсутність умислу у ОСОБА_8 на вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Крім того, зазначає, що ОСОБА_8 не є уповноваженою особою на складання постанов про адміністративне правопорушення. Вказує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги аргументи сторони захисту, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Вважає, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК.
12. У судовому засіданні захисник уточнив свої вимоги та просив вирок апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
13. На адресу Суду від прокурора надійшли заперечення на касаційну скаргу, які він підтримав в судовому засіданні.
Позиції учасників судового провадження
14. В судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Прокурори та представник потерпілого заперечили щодо задоволення касаційної скарги захисника та просили судове рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
15. Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
16. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
17. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
18. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
19. Підставами для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ч. 1 ст. 420 КПК).
20. Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
21. При перегляді вироку суду першої інстанції апеляційним судом дотримано вказаних вимог закону.