ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2024 року
м. Київ
справа № 587/175/21
провадження № 51-224км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 13 жовтня 2021 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 04 грудня 2023 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, азербайджанця, громадянина України, уродженця с. Гараджамирли Шамхорського району Республіки Азербайджан, жителя АДРЕСА_1 ), є особою з інвалідністю 3 групи, не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сумського районного суду Сумської області від 13 жовтня 2021 року, залишеним 04 грудня 2023 року апеляційним судом без змін, ОСОБА_7 було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами, а на підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь:
- Комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради "Сумська обласна клінічна лікарня" (далі - КНП СОР "Сумська обласна лікарня") 78 772,58 грн у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_8 ;
- Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації 698,73 грн у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_8 ;
- потерпілої ОСОБА_8 10 000 грн у рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди.
Позов потерпілої ОСОБА_8 у частині вимог до ПАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт" залишено без розгляду.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні за викладених у вироку обставин порушення правил безпеки дорожнього рухуособою, яка керує транспортним засобом, щозаподіяли потерпілій тяжкі тілесні ушкодження.
Як установив суд, 03 листопада 2020 року приблизно о 20 год 00 хв. ОСОБА_7, керуючи автомобілем ГАЗ-322132 ПЕ (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухався автодорогою Н-07 (Київ-Суми-Юнаківка) у напрямку м. Суми. На ділянці 279 км у с. Сула Сумського району Сумської області ОСОБА_7, не врахував дорожню обстановку та знехтував безпекою дорожнього руху, допустив порушення пп. "б" п. 2.3, пунктів 10.1, 12.1, 12.4, 19.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а саме: будучи засліпленим світлом фар зустрічного транспортного засобу, не зупинив керований ним автомобіль, не змінюючи смуги руху, і не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, а продовжив рухатись далі, змінивши напрямок свого руху вправо, внаслідок чого виїхав за межі проїзної частини, втратив контроль за рухом автомобіля та допустив його перекидання у кюветі.В результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир згаданого транспортного засобу ОСОБА_8 отримала ряд тілесних ушкоджень, у тому числі тяжкі.
Допущені ОСОБА_7 порушення вимог пунктів 10.1, 12.1 і 19.3 ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку з подією ДТП та наслідками, які настали.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, захисник просить змінити постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення у частині призначеного покарання та вирішення цивільних позовів. Аргументуючи свою вимогу, автор скарги посилається на те, що ДТП сталася випадково. Через отримані внаслідок аварії тілесні ушкодження ОСОБА_7 став особою, яка має інвалідність ІІІ групи, стан його здоров`я значно погіршився, засуджений активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, визнав провину, добровільно частково відшкодував потерпілій 10 000 грн. На переконання сторони захисту ці обставини слугують безумовною підставою для призначення засудженому основного покарання за розміром, нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286 КК, а також зменшення визначеного місцевим судом іспитового строку до одного року. Крім того, захисник вважає такими, що не підлягали задоволенню: цивільний позов лікарні, оскільки до нього не було надано довідки-розрахунку бухгалтерії цього закладу з наявною у ній інформацією щодо формули розрахунку стосовно вартості ліжко-місця за день, та позов потерпілої у частині стягнення матеріальної шкоди через необґрунтованість заявленого потерпілою розміру такої шкоди, який не підтверджено належними та допустимими доказами. На думку касатора розмір моральної шкоди, який було стягнуто за вироком суду на користь потерпілої ОСОБА_8, слід зменшити до 5 000 грн.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції захисник підтримала касаційну скаргу; прокурор заперечила обґрунтованість вимог сторони захисту.
Інших учасників кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність неприбуття до Суду або про його відкладення від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, міркування прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, доведеність цього обвинувачення та юридично-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_5 про суворість призначеного
ОСОБА_7 покарання є необґрунтованими.
За приписами статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання беруться до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 414 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.