ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2024 року
м. Київ
справа № 303/6751/21
провадження № 51-1235км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 25000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але такому, що спричинило тривалий розлад здоров`я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.
Як установив суд, ОСОБА_7 04 серпня 2021 року о 19 год 00 хв знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, наніс один удар рукою затиснутою в кулак у область шелепи ОСОБА_8, що призвело до перелому передньої стінки верхньощелепної пазухи, чим заподіяв середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило розлад здоров`я на строк понад 21 день.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2022 року без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник порушує питання про незаконність судових рішень, щодо ОСОБА_7 унаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок суворості, просить їх змінити у частині призначеного покарання та застосувати положення ст. 75 КК України. Вважає, що суд першої інстанції при визначенні покарання засудженому фактично урахував лише думку потерпілої про необхідність призначення йому покарання пов`язаного з ізоляцією від суспільства. Стверджує, що поза увагою суду залишилися і конкретні обставини цієї справи, зокрема, ОСОБА_7 є особою молодого віку та батьком п`ятьох малолітніх дітей, раніше не судимий, повністю визнав свою вину, щиро кається, вчинений злочин є нетяжким відповідно до положень ст. 12 КК України та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Вважає, що апеляційний суд постановив ухвалу з порушенням вимог статей 370, 419 КПК України, оскільки не урахував усіх даних про особу засудженого, зокрема, як багатодітного батька п`ятьох малолітніх дітей. Крім того, цей суд не проаналізував усіх доводів наведених у апеляційній скарзі та на надав на них вичерпної відповіді. Вважає, що застосування до ОСОБА_7 ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, буде у цьому випадку сприяти меті покарання, виправленню засудженого та попередженню вчиненню нових злочинів.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційноїʼ скарги захисника та просив судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора та перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, дослідивши матеріали кримінального провадження, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи касаційної скарги захисника щодо суворості призначеного засудженому покарання, є непереконливими.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник фактично порушує питання про недотримання судами визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання та пов`язані із суддівським розсудом.
Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статей 66, 67 КК України), визначенні "інші обставини справи" або ж "інші обставини кримінального провадження", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України, індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.