П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2024 року
м. Київ
справа №607/17409/22
провадження №51-215км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Тернополя, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст прийнятих судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Тернопільського міськрайонного суду Чернівецької області від 01 травня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та призначено покарання за ч. 2 ст. 194 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 березня 2023 року, більш суворим, призначеним за даним вироком, остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Суди попередніх інстанцій визнали винуватим ОСОБА_7 у тому, що він 30 червня 2022 року приблизно о 02:00 біля будинку АДРЕСА_2 здійснив загальнонебезпечним способом підпал автомобіля, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 20 770 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник стверджує про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та просить скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційних вимог захисник вказує, що:
- висновок апеляційного суду про те, що відбитки пальців не є біологічним зразком, є помилковим;
- матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, яким чином було отримано дактилоскопічну карту на ім`я ОСОБА_7 ;
- постанова прокурора та протокол про відібрання папілярних візерунків пальців рук у матеріалах кримінального провадження відсутні;
- відбитки пальців є персональними даними, дозволу на обробку яких засуджений не надавав, що порушило його свободу від самовикриття;
- висновок експерта від 26 вересня 2019 року є недопустимим доказом, оскільки отриманий з порушеннями ч. ч. 2, 3 ст. 245, ч. 3 ст. 241 КПК;
- апеляційний суд не усунув допущених місцевим судом порушень.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити;
- прокурор заперечила касаційну скаргу та просила відмовити у її задоволенні.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули, причин своєї неявки Суду не повідомили.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Наведені у касаційній скарзі сторони захисту аргументи про невідповідність висновків судів фактичним обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановлених у судових рішеннях, та щодо неповноти судового розгляду не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, оскільки касаційний суд виступає судом права, а не факту.
Фактично свої аргументи про недоведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК, захисник базує на твердженні про порушення правил КПК під час відібрання відбитків пальців рук у засудженого, оскільки саме їх було виявлено під час огляду місця події.
На думку захисника, відбитки пальців є біологічними зразками, а тому для їх відібрання необхідна була постанова прокурора, якої матеріали кримінального провадження не містять.
Колегія суддів не погоджується з наведеними твердженнями та враховує таке.
Стаття 245 КПК розрізняє два види зразків для експертизи: (1) зразки з речей і документів, порядок відібрання яких встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (статті 160-166 КПК) (ч. 2 названої статті) та (2) біологічні зразки, відбирання яких у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст. 241 КПК (ч. 3 названої статті).
Касаційним кримінальним судом вже сформовано підхід, відповідно до якого відбитки пальців не відносяться до біологічних зразків.
Зокрема, у постанові від 11 січня 2022 року у справі № 185/2915/18 ККС ВС зазначив, що ст. 241 КПК регулює порядок освідування особи, а ст. 245 КПК вказує на необхідність дотримання вимог зазначеної статті в ході отримання біологічних зразків, якими відбитки пальців не є. Відібрання відбитків пальців за згодою засудженого без відповідної постанови прокурора чи доручення не становить порушення вимог КПК, а, отже, і не призводить до визнання недопустимими доказів, отриманих у результаті цієї слідчої дії.