ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2024 року
м. Київ
справа № 293/1812/22
провадження № 51-7670км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від
02 серпня 2023 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від
13 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060400000343, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Вступ
17 лютого 2022 року засуджений ОСОБА_6 перебував разом із ОСОБА_7
за місцем свого проживання в приміщенні будинку
АДРЕСА_2, де вони спільно вживали спиртні напої. Під час розпивання алкоголю в них відбувся словесний конфлікт, у результаті якого в ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Реалізуючи цей умисел, засуджений почав руками завдавати ударів по різних частинах тіла потерпілого, а також узяв поліно і продовжив бити ОСОБА_7 по голові та кінцівках, чим заподіяв йому легкі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.
Також у ході побиття ОСОБА_7 . ОСОБА_6 руками схопив його за шию і став душити, унаслідок чого заподіяв тілесні ушкодження, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.
Суд першої інстанції засудив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України, кваліфікувавши його діяння як вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Апеляційний суд, переглянувши вирок суду першої інстанції, залишив судове рішення без змін.
У поданій касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення й закрити кримінальне провадження щодо нього у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді й вичерпанням можливості їх отримати.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в порядку касаційного розгляду має відповісти на доводи щодо:
- наявності обставин для закриття кримінального провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України;
- доведеності вини засудженого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, належними та допустимими доказами;
- постановлення судових рішень у цьому кримінальному провадженні
з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від
02 серпня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Цим вироком вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 17 лютого 2022 року перебував разом із потерпілим ОСОБА_7 за місцем свого проживання в приміщенні будинку АДРЕСА_2 . Під час розпивання алкоголю в них відбувся словесний конфлікт, у результаті якого в ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_6, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, почав руками завдавати ударів по різних частинах тіла потерпілого, а також узяв поліно і продовжив бити ОСОБА_7 по голові та кінцівках, чим заподіяв йому легкі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.
Також у ході побиття ОСОБА_7 . ОСОБА_6 руками схопив його за шию і став душити, унаслідок чого заподіяв тілесні ушкодження у вигляді садна і внутрішньо шкірних крововиливів попередньо-правій поверхні шиї; крововиливів у м`які тканини шиї, перелому під`язикової кістки та перелому ріжків щитоподібного хряща, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 13 листопада 2023 року вирок районного суду залишив без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо нього у зв`язку з
невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді й вичерпанням можливості їх отримати.
Суть доводів касаційної скарги засудженого зводиться до того, що надаючи свою оцінку доказам та фактичним обставинам у цьому кримінальному провадженні, засуджений вважає, що всупереч вимогам КПК України суд першої інстанції, а надалі й апеляційний суд, не довели "поза розумним сумнівом" його винності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, більш того їх висновки щодо його винності ґрунтуються на таких недопустимих доказах, як:
- відеозаписи слідчих експериментів, проведених із засудженим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_8, які є додатками до відповідних протоколів, складених за результатами проведення слідчих дій, з тих підстав, що ці відеозаписи не були відкриті стороні захисту на стадії досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, а під час судового розгляду сторона обвинувачення додатково надала відеозапис слідчого експерименту, проведеного із свідком, що, є доказом, здобутим під час судового розгляду;
- протоколи слідчих експериментів, проведених із засудженим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_8, і похідні від них висновки експертів за результатами проведення відповідних експертиз.
Разом з цим засуджений зазначає про недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, оскільки керівник слідчого відділу Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 лише тимчасово виконувала обов`язки керівника, а тому не мала законних повноважень доручати розслідування кримінального провадження відповідним слідчим.
При цьому засуджений наголошує, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що в ході конфлікту, який виник між ним і потерпілим, останній напав на нього і заподіяв відповідні тілесні ушкодження, а тому він захищався від його протиправних дій, що підтверджується наявними доказами у цьому кримінальному провадженні, а отже діяв у межах необхідної оборони.
До того ж засуджений указує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи свої рішення, не надали належної оцінки показанням потерпілої та свідків щодо негативних рис характеру і поведінки ОСОБА_7, його кримінального минулого, що свідчить про ймовірність нападу потерпілого на засудженого з метою його вбивства, що підтверджує твердження засудженого про його захист від протиправних дій потерпілого.
Водночас касатор стверджує про залишення судами без уваги того факту, що саме він, після подій цього кримінального провадження, викликав поліцію та швидку медичну допомогу й не намагався приховати слідів вчиненого, що доводить його невинуватість.
Крім цього, засуджений вважає, що розгляд кримінального провадження стосовно нього в судах першої та апеляційної інстанцій відбувся з обвинувальним ухилом, що призвело до безпідставної кваліфікації його дій за
ч. 2 ст. 121 КК України.
Також, на його переконання, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення повторної
судово-медичної експертизи, зокрема з метою встановлення наявності у засудженого та потерпілого тілесних ушкоджень та природу їх утворення.
До того ж засуджений стверджує про порушення його права на захист, оскільки його не було забезпечено захисником на початку досудового розслідування,
а право мати захисника він міг реалізувати лише наприкінці досудового розслідування шляхом самостійного укладення угоди про надання йому правничої допомоги.
Крім цього, зазначає, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам
ст. 370 КПК України і, що у ньому всупереч вимогам ст. 419 КПК України не надано належної оцінки доводам поданої апеляційної скарги стороною захисту, зокрема тим, які є аналогічними викладеним вище доводам касаційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченні на касаційну скаргу засудженого прокурор наводить аргументи на спростування її доводів та просить залишити її без задоволення як безпідставну.
У судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення касаційної скарги засудженого.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 і 410 КПК України, просить дати доказам у справі іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Стосовно встановлення обставин для закриття кримінального провадження
на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом положень п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Як передбачено ст. 419 КПК України, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Згідно з ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема, якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
За статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи "поза розумним сумнівом".
Стандарт доведення винуватості "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, які були досліджені в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
За правилами ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено під час судового розгляду та оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Водночас суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами передбачених законом їхніх прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, у межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у кримінальному провадженні, крім іншого, у суді допитав потерпілу, свідків та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для забезпечення повного та неупередженого судового розгляду.
Так, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно оцінив та врахував показання потерпілої ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які розповіли про характер стосунків між засудженим та потерпілим, повідомили суду дані, що характеризують особу потерпілого, і про те, за яких обставин вони дізнались про його смерть, у цьому випадку не впливають на правильність висновків про винуватість засудженого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при цьому, зазначені особи не були очевидцями подій.
Тому доводи касаційної скарги засудженого про протилежне є безпідставними.
При цьому з матеріалів кримінального провадження убачається, що в суді першої інстанції засуджений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та давати показання відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. Також він не визнав своєї вини у вчиненому під час апеляційної процедури.
Однак висновок районного суду про доведеність винності засудженого
ОСОБА_6 у тому, що в ході завдання ударів він, зокрема, душив потерпілого, унаслідок чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді садна та внутрішньо шкірних крововиливів попередньо-правій поверхні шиї; крововиливів у м`які тканини шиї, перелому під`язикової кістки та перелому ріжків щитоподібного хряща, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого, ґрунтується на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Зміст обставин та доказів докладно наведено у вироку суду першої інстанції. З таким висновком районного суду погодився суд апеляційної інстанції, погоджується і колегія суддів, оскільки він ґрунтується на доказах, які всебічно, повно й неупереджено досліджено з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
Так, рішення суду про винність засудженого у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України підтверджується письмовими доказами, зокрема:
- протоколом огляду місця події від 18 лютого 2022 року, в ході якого було оглянуто приміщення літньої кухні, розташованої на території домоволодіння на АДРЕСА_1, де на дивані лежав труп
потерпілого. На ліжку, підлозі та інших речах виявлено сліди речовини бурого кольору. Під час огляду місця події також було виявлено й вилучено речі зі слідами бурого кольору (т. 3, а. п. 45-56);
- постановою про визнання предметів речовими доказами від 19 лютого
2022 року, відповідно до якої речі вилучені, під час огляду місця події 18 лютого 2022 року, визнано речовими доказами (т. 3, а. п. 57-58);
- протоколом огляду трупа від 19 лютого 2022 року, в ході якого оглянуто труп ОСОБА_7, на одязі потерпілого та на його обличчі виявлено нашарування речовини бурого кольору, наявні тілесні ушкодження: синці, рани та рани з надривами, крововиливи (т. 3, а. п. 64-72);
- постановою про визнання предметів речовими доказами від 19 травня
2022 року, згідно з якою вилучені під час огляду трупа 19 лютого
2022 року речі, визнано речовими доказами (т. 3, а. п. 78-79);
- висновками експертів судово-медичних експертиз № 183 від 19 лютого
2022 року, № 1284/28 від 02 серпня 2022 року, відповідно до яких у ОСОБА_7 виявлено:
- тілесні ушкодження, що у своїй сукупності та за механізмом утворення є тупою травмою шиї, яка утворилася від дії тупого твердого предмета, за ознаками тяжкого тілесного ушкодження, що перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті;
- тілесні ушкодження, які утворилися від дії тупих твердих предметів
з обмеженою контактуючою поверхнею та тупих твердих предметів з ребром, що мають ознаки легких і середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
До того ж установлено, що смерть ОСОБА_7 настала від тупої травми шиї, яка ускладнилася посттравматичним набряком гортані та асфіксією, могла настати з 14 по 17 годину до часу дослідження трупа в морзі (т. 3, а. п. 73-77, 191-195);
- висновками експертів судово-імунологічних експертиз № СЕ-19/106-22/2634-БД від 20 квітня 2022 року, № СЕ-19/106-22/2622-БД від 21 квітня 2022 року
№ СЕ-19/106-22/2625-БД від 22 квітня 2022 року, № СЕ-19/106-22/2626-БД від
26 квітня 2022 року, № СЕ-19/106-22/2623-БД від 22 квітня 2022 року,
№ СЕ-19/106-22/2627-БД від 27 квітня 2022 року, № СЕ-19/106-22/2632-БД від
28 квітня 2022 року, № СЕ-19/106-22/2629-БД від 29 квітня 2022 року,
№ СЕ-19/106-22/2630-БД від 02 травня 2022 року, № СЕ-19/106-22/2633-БД від
02 травня 2022 року, № СЕ-19/106-22/2636-БД від 03 травня 2022 року,
№ СЕ-19/106-22/2637-БД від 03 травня 2022 року, відповідно до яких на досліджених рушнику блакитного кольору, черевиках, поліні, наволочках, капцях, аплікаторі зі змивом, що зроблений з плями речовини бурого кольору, мішку, частині простирадла з плямами речовини біологічного походження, куртці зеленого кольору, що вилучені 18 лютого 2022 року під час огляду місця події, виявлено кров, яка належить людині та може походити від ОСОБА_7 (т. 3);
- висновком експерта судово-імунологічної експертизи № СЕ-19/106-22/7830-БД від 25 серпня 2022 року, якою встановлено, що виявлена на куртці синього кольору кров людини може походити від ОСОБА_6 Виявлена кров людини на поліні (фрагменті деревини), походження якої від ОСОБА_6 виключається, в даному випадку домішки крові можуть походити від ОСОБА_6 (т. 3,
а. п. 197-201);
- висновками експертів судово-медичних експертиз № 396 від 20 квітня
2022 року, № 1426 від 25 серпня 2022 року за результатами проведення яких у ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження, що утворилися від дії тупого твердого предмета з ребром та мають ознаки легких тілесних ушкоджень (т. 3,
а. п. 189-190, 218, 219);
- копією медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6 (т. 3, а. п. 211-217);
- висновком експерта судово-медичної експертизи № 1490 від 31 серпня
2022 року, за результатами проведення якої встановлено, що кількість дії травмуючих факторів можуть відповідати кількості виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 (згідно з висновком судово-медичної експертизи
№ 1426 від 25 серпня 2022 року) за умови, що ці предмети діяли з достатньою силою для утворення тілесних ушкоджень та діяли в кожну ділянку з наявними тілесними ушкодженнями не більше одного разу (т. 3, а. п. 220-221);
- висновком експерта судово-медичної експертизи № 1469/33 від 30 серпня 2022 року, яка проведена на підставі даних висновку експерта № 183 від 19.лютого 2022 року, висновком експерта судово-медичної експертизи № 1597 від 26 жовтня 2022 року, якими встановлено, зокрема те, що кількість дії травмуючих факторів можуть відповідати кількості виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 за умови, що ці предмети діяли з достатньою силою для утворення тілесних ушкоджень та діяли в кожну ділянку з наявними тілесними ушкодженнями не більше одного разу. Можна вважати, що була, зокрема, дія тупими твердими предметами з обмеженою контактуючою поверхнею на ділянку шиї справа (садно попередньо-правій поверхні шиї, крововилив у м`які тканини шиї справа, перелом правого верхнього ріжка щитоподібного хряща) та зліва (крововилив у м`які тканини, перелом під`язикової кістки зліва та перелом лівого верхнього ріжка щитоподібного хряща), ці тілесні ушкодження могли утворитися під час стискування органів шиї руками. ОСОБА_7 міг перебувати в будь-якому положенні, у якому ділянки з наявними тілесними ушкодженнями доступні для дії травмуючого предмета. Після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 міг виконувати активні дії (говорити, рухати кінцівками, ходити тощо). Смерть ОСОБА_7 настала від тупої травми шиї, яка ускладнилася посттравматичним набряком гортані та асфіксією, могла настати з 14 по
17 годину до часу дослідження трупа в морзі (т. 3, а. п. 222-226, 235-239);
- протоколом слідчого експерименту від 25 серпня 2022 року, проведеного за участю свідка ОСОБА_8, під час якого останній розповів про обставини, за яких він 18 лютого 2022 року ввечері приїхав до місця проживання ОСОБА_6, і показав на місці події, як виявив зачинені вхідні двері до літньої кухні з ключами в дверях (т. 3, а. п. 204-208);
- постановою про визнання речовими доказами від 25 серпня 2022 року, згідно з якою флеш носій із відеозаписом слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 визнаний речовим доказом та приєднаний до матеріалів провадження (т. 3, а. п. 209-210);
- протоколом слідчого експерименту від 25 серпня 2022 року, проведеного за згодою і участю підозрюваного ОСОБА_6, за місцем його постійного проживання. Під час експерименту ОСОБА_6 показав на місці події, за яких обставин він заподіяв ОСОБА_7 тілесні ушкодження (т. 3, а. п. 228-232);
- постановою про визнання речовими доказами від 01 вересня 2022 року, згідно якої флеш-носій із відеозаписом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_6 визнаний речовим доказом та приєднаний до матеріалів провадження (т. 3, а. п. 233-234);
- висновком судово-психіатричного експерта № 324 від 27 вересня 2022 року, яким установлено, що ОСОБА_6 виявляє клінічні ознаки змішаного розладу особистості. Ці зміни у його психіки не належать до тимчасових розладів психічної діяльності. Він може усвідомлювати свої дії та керувати ними.
ОСОБА_6 у період часу, коли було вчинено інкримінований йому протиправний вчинок, у тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебував. Виявляв клінічні ознаки змішаного розладу особистості. Вказані вище зміни не досягали ступеня психічного захворювання й не позбавляли його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_6 не потребує застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру (т. 3, а. п. 242-244);
- висновком експертів комісійної судово-медичної експертизи № 123 від
26 жовтня 2022 року, у якому комісія експертів підсумувала, що під час
судово-медичному обстеженні та за записами представлених на експертизу медичних документів у ОСОБА_6 було виявлено: забійну рану на волосистій частині голови, яка утворилася від дії тупого твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, що має ребро, у термін від 12 до 36 годин до часу освідування; синець правої ключиці та дельтоподібної ділянки, синець на зовнішній поверхні правої дельтоподібної ділянки, синець і чотири садна на тильній поверхні кисті правої руки, лінійне садно лівого передпліччя, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою та переважаючими поверхнями у термін за 1-3 доби до часу освідування; чотири синці на попередній та внутрішній поверхні у середній третині правого плеча, три синці на передній поверхні в нижній та середній третині лівого плеча, утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук тощо, у термін за 1-3 доби до часу освідування; два синці на грудній клітці та два синці на передній черевній стінці утворилися від дії тупих твердих предметів у термін за 1-2 доби до часу освідування. Усі виявлені тілесні ушкодження є легкими тілесними ушкодженнями. Діагноз "струс головного мозку. Перелом кісток носа" не підтверджений достовірною неврологічною симптоматикою, об`єктивними клінічними даними та результатами рентгенологічного дослідження, а тому під час оцінки ступеня тяжкості тілесних ушкоджень до уваги не береться. Питання щодо можливого утворення тілесних ушкоджень у ході боротьби та самооборони не входить до компетенції судово-медичної експертизи, оскільки одні й ті ж тілесні ушкодження можуть виникати як під час боротьби, так і самооборони (т. 3, а. п. 245-248);