ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 274/2267/22
провадження № 51-1132км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022065480000081, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області ухвалою від 08 липня 2022 року звільнив ОСОБА_6 на підставі ч. 4 ст. 309 КК від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 цього Кодексу у зв`язку з добровільним зверненням до лікувального закладу та проходженням курсу лікування від наркоманії та закрив кримінальне провадження щодо нього.
Орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_6 в тому, що він у невстановлені час, місці та невстановленим способом придбавособливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - 4-ММС (4-метилметкатинон) масою 0,441 г та зберігав її при собі до моменту вилучення працівниками поліції 22 квітня 2022 року в період з 21:38 до 22:04 у ході огляду місця події біля будинку АДРЕСА_2 .
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 20 листопада 2023 року залишив ухвалу місцевого суду стосовно ОСОБА_6 без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На переконання сторони обвинувачення, суди попередніх інстанцій, звільняючи ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК, не врахували положення ст. 12 Закону України від 15 лютого 1995 року № 62/95-ВР "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" (далі - Закон № 62/95-ВР) і не з`ясували того, чи був установлений ОСОБА_6 діагноз "наркоманія" лікарсько-консультативною комісією за результатами медичного обстеження, про необхідність якого зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 357/11205/19.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5, надавши відповідні пояснення, підтримала подану касаційну скаргу в повному обсязі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі прокурора, Суд дійшов висновку, що цю скаргу необхідно задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Статтею 413 КПК передбачено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, окрім іншого, є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Доводи прокурора про неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність, а саме звільнення ОСОБА_6 на підставі ч. 4 ст. 309 КК від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 цього Кодексу, колегія суддів вважає слушними, зважаючи на таке.
Положеннями ч. 4 ст. 309 КК визначено, що особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Тобто приписи вказаної правової норми дають можливість судам застосовувати її за наявності таких умов: 1) добровільне звернення до лікувального закладу особи, яка хворіє на наркоманію; 2) особою розпочато лікування від наркоманії.
Водночас для правильного застосування судом цієї норми права необхідно керуватися й положеннями Закону № 62/95-ВР, що містять дефініції таких понять:
добровільне лікування - лікування від наркоманії, яке здійснюється за згодою хворого або його законного представника;
наркоманія - психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною;
особа, хвора на наркоманію, - особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до цього Закону, встановлено діагноз "наркоманія";